Сай І.А.

Аспірант, Класичний приватний університет, м. Запоріжжя

Розвиток інфраструктури ринку праці

Наявність і взаємодія елементів ринку праці необхідна для його нормального функціонування, під яким розуміється станстановищестанонст, коли створені всі умови для виконання функцій ринку праці. До них відносяться:

1) посередницька, тобто|цебто| здійснюється вибір робочої сили, виходячи з попиту і пропозиції|речення|, з урахуванням|з врахуванням| професійного кваліфікаційних| і якісних ознак;

2) розподільна – розподіляється робоча сила по робочих місцях|місце-милях|, забезпечуючи відповідність між ними;

3) ціноутворююча – встановлює розмір заробітної плати;

4) інформаційна – надає суб'єктам ринку праці об'єктивну інформацію про необхідну кількість робочих місць|місце-миль| по тій або іншій професії (спеціальності, кваліфікації, досвіду)|досліді;

5) диференціююча – розбиває працівників на дві групи: конкурентоздатних|конкурентоспроможних| і неконкурентоздатних|конкурентоспроможних|.

Регіональні ринки праці формувалися і формуються під впливом чинників|факторів|, які визначають стан|достаток| і характер загальнонаціонального ринку. Проте|однак| на розвиток стосунків у сфері зайнятості впливають відмінності окремих територій в економіко-географічному положенні|становищі|, ступені|міри| забезпеченості природними ресурсами, специфіці наявної інфраструктури.

Проблематика інфраструктури ринку праці як системи організацій і інститутів, а також економічних і правових механізмів, що формують необхідні умови для ефективного функціонування ринку праці, частково представлена|уявляти| в науковій літературі в основному організаційним аспектом. Інформаційний же аспект традиційно розглядують|розглядають| як одну з складових організаційної інфраструктури. Таким чином, на сьогоднішній момент відсутня комплексна структурно-логічна| модель, що систематизує основні елементи інфраструктури ринку праці. При цьому необхідно відзначити недостатність виділення тільк|лише|и елементів інфраструктури ринку праці, оскільк|тому що|и особливий інтерес представляют|уявляють|ь способи і особливості їх взаємодії.

Інфраструктура (від латів. infra| — нижче, ніж і structura| — будо|споруда|ва, розташування), термін, що з'явив|появлявся|ся в науковій літературі в кін|наприкінці|ці 40-х рр. ХХ |ст.|ст для позначення комплексу галузей господарства, обслуговуючих промислове і сільськогосподарське виробництво (будівництво шосейних доріг, каналів, портів, мостів, аеродромів, складів, енергетичне господарство, залізнодорожний| транспорт, зв'язок, водопостачання і каналізація, загальна і професійна осв|утворення|іта, витрати на науку, охорона здоров'я тощо) [2].

Для визначення суті|єства| інфраструктури необхідно враховувати наступні|слідуючі| її особливості: інфраструктура ринку, як його складова частина, є|з'являється| поліфункціональною системою, здатною|здібною| використовувати різні організаційні форми і методи забезпечення зайнятості населення і соціального захисту. Інститути і організації інфраструктури створюють правові, фінансово-економічні і інформаційні механізми регулювання ринку праці. Взаємодія інститутів і механізмів має бути направлена|спрямоване| на створення|створіння| сприятливих умов для досягнення ефективної зайнятості [1].

До інфраструктури ринку праці традиційно відносять державні центри зайнятості, інформаційні і профорієнтації центри, які працюють в співпраці з комерційними посередниками, кадровими службами підприємств, різними асоціаціями і фондами.

Головним|чільним| завданням|задачею| інфраструктури є|з'являється| створення|створіння| економічно вигідних умов, що забезпечують найбільш ефективну взаємодію між попитом і пропозицією|реченням| на ринку праці.

Для реалізації цього завдання|задачі| інфраструктура виконує функції, направлені|спрямовані| на регулювання ринку праці за допомогою діяльності організацій, що здійснюють трудове посередництво, професійне навчання|вчення| безробітних громадян, послуги профорієнтацій і відповідних інститутів, регулюючих цю діяльність.

Можна виділити пріоритетними наступні функції інфраструктури ринку праці: 1) трудове посередництво; 2) професійне навчання і перенавчання зайнятих і незайнятих громадян; 3) створення і збереження робочих місць (взаємодія служб зайнятості з працедавцями); 4) інформаційне обслуговування населення.

Аналіз інфраструктури ринку праці як системи трансакційних| інфраструктурних чинникі|факторів|в дозволив виділити наступн|слідуючі|і напрям|направлення|и її вдосконалення: враховувати в інформаційній інфраструктурі організацію взаємодії інформаційних потоків на основі процесних| моделей служби зайнятості; створен|створіння|ня аналітичних блоків в рамк|у рамках|ах автоматизованих інформаційних систем, на основі яких можливі моніторинг і оцінка не ли|не тільки|ше ста|достатку|ну ринку праці і зайнятості населення, але і ступе|міри|ня його інформаційного забезпечення; вдосконалення організаційної інфраструктури за допомогою включен|приєднання|ня в процес працевлаштування віртуальних кадрових агентс|агенцій|тв на основі розробленої авторської моделі.

Списоу використаної літератури:

1. Краснов Ю., Карпенко О. Структурні зрушення зайнятості населення України в умовах реформування економіки // Україна: аспекти праці. – 2000. - № 5. – С. 14-19.

2. Лісогор Л. Оптимізація професійно-кваліфікаційних параметрів як умова підвищення конкурентоспроможності робочої сили в Україні // Україна: аспекти праці. – 2003. - № 3. – С. 33-38.