“ПРАВО”

Конституційне право

Місце судової влади в системі конституційного поділу державної влади

Зубачова Ірина Сергіївна

аспірантка кафедри

правового регулювання економіки

Київського національного

економічного університету

Тел. 8 (066) 224-13-23

zubachova@ukr.net

Стаття 1 Конституції України проголосила, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Згідно частини 1 статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу виконавчу та судову [1]. Три гілки влади створили збалансовану систему. Координація дій законодавчої, виконавчої і судової гілок влади досягається сукупністю повноважень та функцій, які притаманні кожній із них. Здійснення повноважень судовою владою є необхідною умовою функціонування двох інших гілок влади — виконавчої та законодавчої у контексті правових механізмів стримувань та противаг у системі державної влади. Таким чином, скасування судової влади зумовить ускладнення у здійсненні державної влади на демократичних засадах, а за певних обставин – і зовсім припинення її функціонування.

Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 р. передбачила поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Згодом, 8 червня 1995 р. між Верховною Радою України та Президентом України було підписано Конституційний договір „Про загальні засади організації і функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період прийняття нової Конституції України”, в якому судовій владі було присвячено низку принципових положень. Так, стаття 3 цього договору передбачала поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. В п’ятому розділі даного договору наголошувалося, що судову владу в Україні здійснюють виключно суди. Конституційний Суд України, загальні та арбітражні суди складають судову систему України (стаття 36). І лише Конституція України від 28 червня 1996 р. вперше на конституційному рівні закріпила судову владу як самостійну та рівноправну в системі двох інших її гілок (законодавчої та виконавчої).

Потрібно зазначити, що важливе значення для з’ясування питання щодо місця судової влади в системі конституційного поділу державної влади має визначення самого її поняття. Так, сутність поняття судової влади на законодавчому рівні не закріплено. Встановлено лише форму її реалізації. Визначення ж змісту самого поняття судової влади є досить складною проблемою і для науки. Скомороха В.Є., який був Головою Конституційного Суду України зазначав, що відсутність визначення змісту поняття судової влади у конституціях не тільки нових держав Азії та Європи, але й держав західноєвропейської конституційної моделі, призводить окремими науковцями ототожнення судової влади з правосуддям [2]. Так конституції країн-учасниць СНД та конституцій країн Західної Європи, використовуючи поняття «судова влада» (глава 5 Конституції Грузії, глава 7 Конституції Російської Федерації, глава 6 Конституції Вірменії, розділ 8 Конституції Франції, розділ 6 Конституції Іспанії, глава 6 Конституції Бельгії та ін.) не розкривають суть терміну.

Більша частина науковців вважають, що суть судової влади становить система судів, які здійснюють правосуддя. Інші вчені дають визначення судової влади беручи за основу метод її реалізації. Таким методом є правосуддя.

В юридичній літературі існують різні визначення поняття судової влади. Так, Ю.М. Грошевий та І.Є. Марочкін визначають судову владу як специфічну гілку державної влади, яка здійснюється уповноваженими на те державними органами — судами і призначенням якої є розв’язання правових конфліктів та здійснення судового контролю [3]. На мою думку, дане визначення відображає місце і суть судової влади серед органів державної влади.

Заслуговує на увагу точка зору О. Безнасюка і Х. Рустамова, які зазначають, що судова влада є не лише правосуддям, оскільки ця категорія включає в себе всю судову систему, апарат суддів, суддівський корпус та будівлі, в яких розташовуються суди та ін. Вони зазначають, що на стан та якість судової влади впливає не стільки правосуддя, скільки зазначені фактори, які на перший погляд, є досить незначними [4].

На мою точку зору, теоретично судову владу як різновид влади не можна порівнювати із судовою системою та судами. Судова влада за своєю сутністю виходить за межі її носіїв – судів, але в той же час, якщо говорити не про теорію, а про практику, то слід відмітити, що суд та судова влада не можуть існувати окремо.

На думку, такого науковця як Бринцев В.Д., судова влада — це законна діяльність всіх ланок судової системи щодо забезпечення та реалізації конституційного, кримінального, господарського, цивільного та адміністративного правосуддя [5].

Городовенко В. характеризує судову владу як незалежну гілку державної влади, яка являє собою сукупність державних органів, наділених повноваженнями щодо здіснення правосуддя у формі цивільного, адміністративного, господарського, кримінального та конституційного судочинства [6].

Юзікова Н.С. розглядає судову владу як різновид державної влади, яка є системою державних органів, що покликані здійснювати правосуддя в Україні [7].

Маляренко В.Т. дає наступне визначення терміна судової влади, так на його думку, судовою владою є діяльність всієї судової системи, яка здійснюється завдяки засобам, які притаманні лише їй та закріплені на законодавчому рівні, які забезпечують вплив на процеси, які відбуваються в суспільстві та на поведінку людини [8].

На мою думку, визначати сутність поняття судової влади необхідно виходячи з аналізу самого поняття «влади». Влада являє собою багатогранну категорію, тому її потрібно характеризувати з точки зору функції управління та засобу нав’язування своєї волі, авторитету, правових велінь або примусу. В. Даль зазначав, що влада являє собою волю або силу над чимось, свободу дій розпорядження та керування. С. Ожегов поділяв вищезазначену точку зору, тим самим характеризувавши владу як право і здатність підкоряти своїй волі та розпоряджатися будь-чим або будь-ким.

На відміну від загального поняття «влади», визначення «державної влади» є більш вузьким. Дане визначення характеризується суб’єктом, в ролі якого виступає держава або (і) народ, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, яких народ наділяє владними повноваженнями. Саме тому, владу сприймають як можливість та здатність народу або (і) органів державної влади здійснювати вплив на суспільні процеси, за допомогою примусу чи переконання.

Отже, виходячи з вищенаведеного можна дійти висновку, що зміст поняття «судова влада» характеризується принаймні двома елементами, такими як реалізація влади лише спеціально створеними державними установами — судами та наявністю своїх, притаманних лише цим органам можливостей та засобів впливу.

Таким чином, судова влада — це одна із гілок державної влади, яка характеризується з одного боку незалежністю та самостійністю, а з іншого боку взаємодією з іншими гілками влади для реалізації єдиної державної політики, функціонує на демократичних засадах та покликана забезпечувати захист суспільних відносин, які врегульовані нормами права від порушень з боку будь-яких суб’єктів права — органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань, а також підприємств, установ та організацій, встановлювати міру покарання за порушення законодавства та врегулювати конфлікти приватних та суспільних інтересів.

1. Конституція України від 28.06.1996  № 254к/96-ВР

2. Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України.— 2000.— №1.- С.59.

3. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. К.,1997.— С.6.

4. Безнасюк А. С., Рустамов Х. У. Судебная власть.— М., 2002.

5. Бринцев В.Д.Судебная власть (Правосудие): Пути реформирования в Украине.— Харьков, 1998.— С. 25-26.

6. Городовенко В. Про становлення незалежної судової влади // Право України — 2002.— №9 — С.121.

7. Юзікова Н.С. Судові та правоохоронні органи України / Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/Дніпропетровський національний університет — 4 видання. перероблене і доповнене.— К.: Істина— 2006.—С.29.

8. Маляренко В.Т. Коментар до Закону «Про судоустрій України».— К., 2003.