Економіка/ 10. економіка підприємства

 

К. е.н., доц. Потравка Л.О.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Основні напрями розвитку кредитно-фінансової інфраструктури аграрного ринку Південного регіону

 

Вирішення широкого кола проблем функціонування аграрних підприємств Південного регіону потребує визначення основних напрямів розвитку фінансово-кредитної інфраструктури. Проведені дослідження надали можливість представити два варіанти залучення великих обсягів кредитних ресурсів у виробництво. Розвиток малого підприємництва за допомогою програм мікрокредитування, насамперед, вбачається через відродження кредитних спілок.

         Становлення системи кредитної кооперації має відбуватися шляхом фінансової, системної й організаційної інтеграції. Фінансова інтеграція повинна забезпечуватися створенням аграрного кооперативного банку. Правова основа діяльності кооперативних банків в Україні закладена Законом України ”Про банки і банківську діяльність”, згідно з яким кооперативні банки повинні створюватися за територіальним принципом і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб, а учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

Центральний кооперативний банк повинен здійснювати централізацію та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також контроль за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Особливі риси кооперативних банків формує принцип самодопомоги, самоуправління, самовідповідальності, добровільності, універсальності кооперації (включення фінансових кооперативів) та принцип кооперативної співпраці.

         Основною метою діяльності кооперативних банків є надання кредитно-фінансових послуг своїм учасникам для розвитку їхньої господарської діяльності та підвищення матеріального добробуту. Кооперативний банк є неприбутковою організацією не тому, що не отримує прибуток взагалі, а тому що прибуток отримують учасники кооперативу. Надлишок доходів над витратами (економічний результат) кооперативного банку, якщо такий залишається після задоволення колективних потреб учасників та поповнення фондів кооперативу, повертається учасникам пропорційно участі в отриманні банком цих коштів, тобто пропорційно розміру послуг.

         Організаційна інтеграція вимагає створення належних законодавчих та інституційних умов для можливостей кредитних спілок ефективно здійснювати не лише споживче кредитування в містах, але й активне кредитування у сільській місцевості, іпотечне кредитування та кредитування потреб суб’єктів малого підприємництва та фермерів. Кредитні спілки мають бути спроможними на свій вибір, відповідно до власних ринкових пріоритетів, надавати послуги на ринку кредитування, заощаджень та розрахунків своїм пріоритетним споживачам в особі громадян, малих підприємств та фермерських господарств.       Державна політика щодо розвитку системи кредитної кооперації має ґрунтується на використанні переважно непрямих методів впливу.  

Однією з важливих ланок у системі організації кредитно-фінансового забезпечення аграрного сектора економіки є спеціалізовані інфраструктурні елементи – іпотечні (земельні) банки. Світовий досвід підтверджує, що використання землі як предмету застави суттєво підвищує ймовірність отримання кредиту, оскільки земля виступає основним засобом виробництва, із втратою якого подальше ведення агробізнесу є неможливим.

Нині в Україні існує потреба у створенні спеціалізованої фінансової установи – державного земельного (іпотечного) банку. Постановою Кабінету Міністрів України ”Про деякі питання Державної іпотечної установи” від     23 грудня 2004 р. визначається, що головною метою створення такого банку повинно стати сприяння розвитку ринку іпотечного кредитування шляхом рефінансування іпотечних кредитів (банків та небанківських фінансових установ, які проводять діяльність із надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів, та запровадження ефективних механізмів підвищення рівня їх ліквідності. Предметом діяльності державного земельного (іпотечного) банку має бути придбання, отримання у заставу, відчуження та здійснення інших операцій з іпотечними активами, управління іпотечними активами, випуск цінних паперів та ін.

На цю важливу установу повинні покладатися функції рефінансування комерційних банків, які надають кредити під заставу землі, контроль над дотриманням законодавства в процесі вилучення землі у разі неповернення кредиту позичальником, випуск іпотечних облігацій. Важливим моментам у створенні державного земельного (іпотечного) банку має стати доповнення до діючого законодавства, що повинно визначати види послуг, які може надавати установа. Окрім цього, необхідно обґрунтувати засади кредитування банком сільськогосподарських товаровиробників, а також  визначити, якою може бути частка банку у спільному кредитуванні. Потребує уваги розробка порядку використання прибутку державного земельного (іпотечного) банку, порядок здійснення реорганізації та ліквідації.

Отже, створення державного земельного (іпотечного) банку має позитивно вплинути на розвиток іпотечного кредитування, але для ефективного його функціонування в аграрній сфері необхідно розробити чітку законодавчу базу для ринку земель сільськогосподарського призначення, механізми її оцінки, правила надання та повернення кредитів. Перепони для участі в іпотечних відносинах існують і для позичальників, оскільки переважна їх кількість не здатна зацікавити кредиторів реальним бізнес-планом через відсутність необхідних знань та інформаційної системи.