Мова, мовлення,
комунікація
Шумейко Н.В.
Криворізький технічний
університет, старший викладач
До
питання навчання іноземних студентів
технічних вищих навчальних закладів професійного спілкування на початковому
етапі.
Навчання професійного спілкування іноземних студентів на
підготовчому факультеті посідає провідне місце у процесі їх підготовки до
аудіювання, розуміння й відтворення наукової інформації на старших курсах вищих
навчальних закладів. У дослідженнях з цього питання важлива роль відводиться
вибору правильної моделі та методики навчання. Комунікативна спрямованість
навчання професійного спілкування передбачає використання тексту у якості одиниці навчання та вивчення
особливостей вживання у ньому певних мовних конструкцій.
Дослідження тексту у лінгвокогнітивному, лінгвограматичному,
конвенційному аспектах дозволяє зробити висновок про необхідність подальшої
роботи з вивчення його семантичної визначеності й поверхової синтаксичної
структури у різноманітних сферах діяльності. З позицій
комунікативно-прагматичного аспекту текст як складний мовленнєвий витвір у
процесі свого створення проходить стадію «програмування». Зрозуміло, що процес
програмування відбувається по-різному й залежить від багатьох факторів. Тому
при аналізі тексту варто враховувати своєрідність тієї професійної та
соціальної сфери, де учасник комунікації буде жити й спілкуватися.
Розглянуті нами тексти належать до наукового стилю мовлення, який складається
з декількох підстилів (власне-науковий, науково-технічний, навчально-науковий).
Навчально-наукові та науково-технічні тексти функціонують у підручниках,
навчальних посібниках, довідниках і відрізняються від інших стилів не тільки
термінологічним корпусом лексики, розмаїттям позалінгвістичних засобів вираження
– графіками, схемами, кресленнями, але й високим ступенем синтаксичної
компресії, що дозволяє точно, наочно передати інформацію та швидше
встановлювати контактні зв’язки з адресатом, одночасно отримуючи досить повне
уявлення про об’єкт або процес, що вивчається.
Сучасний етап освітнього процесу в нашій країні спонукає до
постійного пошуку таких моделей репродукції знань, які б допомагали та
підштовхували студентів навчитися вільно володіти професійною мовою. Таким
чином, професійна мовна компетенція ґрунтується на пізнанні особливостей
текстів наукового стилю. Через це досить важливим стає вивчення смислової
структури наукових текстів, засобів їх оформлення, призначення.
Спробуємо зробити аналіз навчально-наукових та наукових текстів. Практика підтверджує,
що найбільш раціональною є взаємопов’язана система навчання аудіюванню,
читанню, письму з урахуванням специфіки текстів, що на підготовчому факультеті
є джерелом отримання нових знань та об’єктом навчання мови майбутньої
спеціальності. Навчаючи мови фаху, викладач пропонує спочатку навчальний текст,
який відрізняється від тексту реального своїм призначенням і певною мірою
лексико-граматичним наповненням. Якщо неадаптований текст за фахом, виконуючи
інформативну функцію, використовує складні синтаксичні конструкції, то
навчальний текст спрямований на підготовку студента до читання або аудіювання,
пізніше – до розуміння й відтворення інформації, чому послуговується деяка
«спрощеність» його лексико-граматичного
матеріалу, а також система вправ, методичний апарат завдань до тексту.
Для дослідження текстів були переглянуті підручники, навчальні
посібники з креслення, математики, фізики, інформатики, економіки. За
структурою й змістом посібники відповідають програмам і курсам спеціальних
дисциплін для підготовчих відділень вищих навчальних закладів. Відібрані для
іноземних студентів тексти повинні характеризуватися узагальненим викладенням
матеріалу, презентація знань повинна здійснюватися у доступній та зрозумілій
формі на високому науковому рівні. Лінгвістичний аналіз текстів у досліджуваних
підручниках і лекціях викладачів-предметників дозволяє створювати
навчально-наукові тексти, які можуть використовуватися для навчання іноземних
студентів на заняттях з мови професійному спілкуванню. Практичні спостереження
свідчать, що найбільш продуктивними є
тексти, що описують пізнавальну діяльність людини та її результати. У
заголовках текстів наявні такі
іменники, що розкривають процес пізнання – «перегляд» каталогу, «створення»
каталогу, «відкриття» нейтрону, «операції» над векторами, об’єкт вивчення явища, предмету, його окремих
якостей. Наприклад, «Головні операції з файлами й папками», «Хвильова квантова
оптика». Характерною особливістю даних типів текстів є той факт, що їх
заголовки можуть містити або не містити ім’я конкретної особи, як наприклад
«Закони Ньютона», «Геометрія Лобачевського», «Дослідження клітини».
Відомо, що вживаність або частотність того чи іншого тексту
визначається предметно-логічним змістом навчальної дисципліни, яку вони
репрезентують. У текстах з фізики, де представлена інформація про явища, об’єкти
природи, фізичні властивості матерії й форми її руху найбільш продуктивні види
текстів про процеси (механічний рух, плавлення й кристалізація, механічні
коливання), пояснення висновку (розв’язування фізичних завдань, приклади
рівноприскореного руху).
Текстам з хімії, де
вивчаються речовини та їх властивості, притаманний досить високий відсоток
вживаності віддієслівних іменників із значенням процессу – «горіння»,
«кипіння». Також широко представлені тексти про речовини та їх властивості – «Розчинність»,
«Кисень», «Водень».
Таким чином, дані лінгвістичного аналізу дозволяють зробити
висновок, що найбільш частими для
досліджуваних текстів будуть описи фізичних, хімічних процесів, явищ, якостей,
характеристику предметів, зв’язки між явищами та предметами. Тому навчання
професійного спілкування студентів-іноземців інженерно-технічного напрямку
варто проводити на матеріалі названих текстів, що й підтверджує практика
викладання української мови як іноземної у КТУ.
Отже, аналіз текстів наукового стилю мовлення з різних дисциплін,
що вивчаються на підготовчому факультеті іноземними студентами, дозволяє
виділити класи навчально-наукових текстів, окреслити систему комунікативних
вправ, які допоможуть іноземним студентам набути навичок професійного
спілкування у різноманітних сферах мовленнєвої діяльності.