Вплив державного регулювання на фінансові ризики
підприємств-експортерів зернових
Економічна безпека
держави залежить у першу чергу від рентабельності підприємств, які складають
різноманітні сектори економіки. Серед інших секторів, аграрний сектор є одним з
головних, оскільки охоплює своєю діяльністю систему продовольчої безпеки. Аграрний
сектор складають підприємства-виробники, переробні підприємства, а також окрім
інших торговельні підприємства, які забезпечують реалізацію
сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках. У той же
час, Україна є одним з найбільших експортерів зернових продуктів у світі, тому
економічна безпека підприємств-експортерів виступає пріоритетною задачею
сучасної державної політики та актуальною науковою проблематикою досліджень
економічної безпеки зокрема. Зазначені особливості є актуальним предметом
дослідження з огляду на сегментацію ризиків підприємств-експортерів зернових,
серед яких базове значення займають фінансові ризики.
Необхідно зазначити,
що фінансові ризики підприємств-експортерів зернових слід класифікувати на
основі специфіки взаємодії зазначених підприємств з однієї сторони – із
державно, а з іншої із ринками збуту. Види фінансових ризиків представлені на
рисунку 1.
Слід зазначити, що
фінансові ризики мають пряму залежність від впливу таких факторів, як: 1)
державного регулювання; 2) комерційного ціноутворення; 3) технологічного
забезпечення виробництва.
Державне регулювання
експортної діяльності підприємств, які реалізовують зернові на зовнішніх
ринках, представлене системою законодавства, державних програм у напрямах:
державних дотацій, кредитування, заставних закупок, державних інтервенцій,
оподаткування тощо.
Рис.
1. Види та взаємозв’язок фінансових ризиків експортерів зернових
На наш погляд,
головною функцією державної регуляторної політики щодо зниження ризиків
експортної діяльності на зерновому ринку може стати чітка і прозора програма
забезпечення гарантій інвестування. Очевидним є те, що інвестиції є одним із основних
факторів рентабельності підприємств. Проте, для торгових підприємств, окрім
забезпечення інвестиційної надійності ключовими ризиками державного регулювання
виступають ризики цінового регулювання та коригування цін на ринку експорту
зернових.
При аналізі
ціноутворення на сільськогосподарському ринку України можна розрізняти
експортні культури та культури, які переробляються і споживаються переважно
всередині країні. В першому випадку ціни повністю залежать від світової
кон’юнктури, в другому – ціни є результатом взаємодії попиту та пропозиції на
національному ринку. Часто трапляються ситуації, коли цей баланс порушується з
боку держави, коли вводяться експортні обмеження у вигляді тарифів, квот та
заборони експорту на ті чи інші сільськогосподарські культури, і таким чином
ціни на ці культури формуються вже під впливом виключно ситуації на
внутрішньому ринку. Це, як засвідчує Ю.В. Рубан, супроводжується обернену
кореляцію цін по відношенню до міжнародного ринку. В цій ситуації вигоди
кінцевих споживачів є сумнівними через низьку вартість базової сировини у ціні
кінцевої продукції, а втрати сільськогосподарських товаровиробників є значними
через недоотримання прибутку у порівнянні з іншими учасниками [1].
У забезпеченні
механізмами державного регулювання фінансових ризиків експортерів зернових у
ціновій політиці держави особливої уваги заслуговує необхідність розгляду
механізму здійснення державних заставних операцій із зерном. Визначальні
особливості державних заставних закупівель зерна із застосуванням заставних цін
такі. Зазначені закупівлі можуть бути розглянуті як економічний інструмент
захисту інтересів виробників зерна від несприятливих коливань ринкової
кон'юнктури, які можуть стати результатом збільшення проти очікуваного валового
збору і товарних ресурсів зерна, сезонного наростання пропозиції, узгоджених
дій (тобто попередніх домовленостей) великих експортерів зерна, мета яких
полягає у зниженні рівня ринкових цін на внутрішньому ринку зерна тощо. При
державних заставних закупівлях зерна застосовуються такі рівні заставних цін на
зерно, які гарантовані державою в розмірі, що забезпечує прибуток і ведення
розширеного відтворення який відтворює виробництва, тобто в період підвищеної
потреби в обігових коштах держава надає сільськогосподарським товаровиробникам
доступні кредити під заставу. Заставою може бути 1 тонна зерна відповідної
культури за визначеною державою ціною. Цей захід, як наголошує М.І. Мелешко, є
формою страхування виробників зерна від продажу такого зерна в умовах
несприятливої цінової ситуації на ринку. Заставні закупівлі зерна є своєрідною
формою страхування ризиків виробників зерна та торговельних
підприємств-експортерів від необхідності продавати його в умовах несприятливої
кон'юнктури за надмірно низькими цінами [2].
Отже, вплив державного
регулювання на фінансові ризики підприємств-експортерів зернових є визначальним
для розвитку даного напряму економічної діяльності, а також економічної безпеки
таких підприємств. На наш погляд, попередження фінансових ризиків
підприємств-експортерів зернових шляхом цінової державної політики може
здійснюватись шляхом прогнозування визначення цінових коливань. Дане
прогнозування надасть можливість здійснювати оприлюднення об’єктів державного
цінового регулювання, таких як види зернових, обсяги експорту тощо.
Прогнозування визначення цінових коливань також забезпечить встановлення
збалансованого цінового регулювання з урахуванням рівнів граничних цін з
урахуванням світових ринкових тенденцій попиту і пропозиції.
Література:
1.
Рубан Ю.В. Страхування ризиків зміни ціни на зерно за
допомогою ф’ючерсних контрактів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3828
2.
Мелешко
М.І. Механізми державного регулювання ринку зерна та шляхи
його вдосконалення [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://intkonf.org/meleshko-mi-mehanizmi-derzhavnogo-regulyuvannya-rinku-zerna-ta-shlyahi-yogo-vdoskonalennya/