Економічні науки / Макроекономіка

Шандра І. О.

Науковий керівник: к.е.н. Ховрак І. В.

КрНУ ім. Михайла Остроградського, Україна

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ОДИН З ВИЗНАЧАЛЬНИХ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Глобалізація є процесом переходу національних економік країн на міжнародний, всесвітній рівень, що зумовлює їх відкритість на співпрацю між собою та різноманітними міжнародними торгівельними та економічними компаніями чи організаціями. Тому глобалізація є вкрай корисною, відкриваючи нові ринки збуту, надаючи можливості обмінюватись досвідом в різних галузях економіки. Проте для країн, які не мають достатньо високий рівень конкурентоспроможності та широкий досвід в економічних реформах чи веденні бізнесу, глобалізація має певні недоліки. Так, відповідно до Індексу світової конкурентоспроможності, який оцінюється по багатьом факторам, зокрема макроекономічна стабільність, ефективність ринку товарів та послуг, розмір внутрішнього ринку, інноваційний потенціал та інші, Україна у 2014 р. посідає 73 місце з 144 країн, що є доволі низьким показником для європейських країн (табл.1 [1])

Таблиця 1

Індекс світової конкурентоспроможності, 2014 р.

Країна	Місце в рейтингу	Значення індексу
Швейцарія	1	5,72
Сінгапур	2	5,67
Фінляндія	3	5,55
Польща	41	4,46
Україна	73	4,14

Глобалізація полягає у посиленні міжнародної співпраці, товарообігу та уніфікації й адаптації вітчизняної продукції до міжнародного ринку збуту. Це сприятиме розповсюдженню українських товарів на світовому ринку, підвищенню авторитета країни у світі та її проникненню до міжнародних ринків, що суттєво підвищить рівень ефективності національної економіки.

Не менш важливим фактором в цьому аспекті є також можливість впровадження власних інноваційних технологій, проте тут також є проблема, адже, не дивлячись на те, що в Україні доволі високий рівень освіти, подальше втримання вітчизняних вчених для розробки інноваційних технологій доволі складно і відбувається колосальний «відтік розуму» за кордон. Це підтверджується всесвітнім рейтингом здатності країни до утримання талантів, де Україна посідає 140 місце з 148 можливих, станом на 2012 р. [2, c. 533].

Важливим аспектом глобалізації для України є й тісне співробітництво з міжнародним фінансовим ринком на правах повноправного учасника, адже на сучасному етапі Україні доволі важко виходити на міжнародний ринок та відповідати міжнародним стандартам. Проте глобальний фінансовий простір створює умови для зростання темпів концентрації фінансового та промислового капіталу, зниження значення монетарних факторів у формуванні валютних курсів, прискорення руху капіталу, посилення ролі фондових ринків, оновлення інструментів фінансового ринку та посилення взаємозалежності фінансових і реальних секторів національної економіки.

Варто також додати, що в сучасних умовах склались досить сильні передумови для розвитку фінансової глобалізації: нерівномірний економічний розвиток та розподіл фінансових ресурсів; недостатність в більшості країн власних коштів для покриття бюджетних дефіцитів, проведення соціально-економічних перетворень, здійснення процесів злиття та поглинання компаній і банків, виконання боргових зобов'язань по внутрішніх боргах із зовнішніх запозичень.

Однією з причин складності інтеграції в світову економіку можна вважати неефективне державне регулювання сфери економіки, що підтверджується всесвітнім індексом економічної свободи, який заснований на частоті й інтенсивності державного регулювання економічної діяльності, де Україна, станом на 2014 рік, посідає 163 місце з 179 можливих [3]. Так, не зважаючи на значні військові та політичні проблеми, саме позитивні зрушення в сфері економіки можуть сприяти вирішенню й інших проблемних питань.

Підсумовуючи вищесказане хотілося б запропонувати систему заходів, задля прискорення процесу глобалізації та розвитку національної економіки:

- підвищення рівня конкурентоспроможності за рахунок активної інтернаціоналізації вітчизняних товарів та налагодження тісних взаємовідносин між вітчизняними компаніями та транснаціональними компаніями, філії яких знаходяться в Україні;

- скорочення «відтоку розуму» за рахунок надання пільг та субвенцій на розвиток вітчизняних інноваційних технологій силами українських вчених;

- розвиток банківської сфери та розвиток бізнесу з метою якнайскорішого закріплення у міжнародному фінансовому просторі;

- проведення політичних реформ, з метою підвищення захисту права власності, полегшення умов ведення бізнесу та посилення державного економічного контролю.

Отже, якщо Україна має намір стати високо розвинутою країною, в якій буде високий рівень суспільного добробуту, але при цьому зберегти власний суверенітет і незалежність, їй потрібно кардинально змінити напрями розвитку міжнародних господарських відносин. А також проводити кардинальні та сміливі реформи, адже тільки такі реформи виводять економіку країни на якісно новий рівень, а саму країну – на міжнародний фінансовий та торговий ринок і простір.

Література:

1. Індекс світової конкурентоспроможності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/reports/global-competitiveness-report-2013-2014

2. Куцик П. О. Глобальна економіка: принципи становлення, функціонування, регулювання та розвитку: монографія / П. О. Куцик, О. І. Ковтун, Г. І. Башнянин. – Львів : Видавництво ЛКА, 2015. – 594 с.

3. Індекс економічної свободи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.heritage.org/index.