Экономические науки/3. Финансовые отношения

 

Студентка 4 курсу, спеціальність «Фінанси і кредит» Гайдукова Ю.О.

Національний університет харчових технологій, Україна

Організація акцизного оподаткування виробників підакцизних товарів в Україні

 

В умовах ринкової економіки податки посідають центральне місце, особливо група непрямих податків. Одним із видів непрямих податків є акцизний податок, який у розвинених країнах світу посідає переважно друге місце після податку на додану вартість. Він є важливим джерелом наповнення державного бюджету, забезпечуючи майже третину податкових надходжень.

Акцизний податок (до 2011 р. - акцизний збір) - це різновид непрямих податків, яким оподатковуються високорентабельні та монопольні товари, що включається у ціну товару та платниками якого виступають кінцеві споживачі товару, на який нараховується акциз [6].

З 2011 р., відповідно до Податкового кодексу України, підакцизними товарами виступають:

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Акцизний податок встановлюється на товари, які держава вважає за потрібне оподатковувати за вищими ставками, ніж інші товари. Акцизний податок втілює у собі як фіскальну функцію, поповнюючи бюджет, так і регулюючу, корегує попит та пропозицію на підакцизні товари [2].

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності:

• виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сировини;

• нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва;

• суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які ввозять на митну територію України підакцизні товари в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провозу (пересилки);

• юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів [1].

На виконання п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс) ДПА України видала наказ від 24.12.2010 р. № 1030 «Про затвердження форми Декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання Декларації акцизного податку»  (набрав чинності з 04.02.2011 р.). Відповідно до цього наказу платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв і тютюнових виробів подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду до органу ДПС за місцем реєстрації Декларацію акцизного податку (далі Декларація) за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 Податкового кодексу [5].

Згідно із зазначеною статтею Кодексу податкова декларація, розрахунок — це документ, який подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма Декларації включає загальну частину, що містить обов'язкові реквізити платника акцизного податку, та чотири розділи (А, Б, В, Г), які складаються платниками залежно від виду підакцизних товарів, а також додатки — розрахунки для обчислення суми податку залежно від виду встановлених ставок акцизного податку. Декларація також містить розділ, який заповнюється працівниками органу ДПС після її подання.

Платником акцизного податку заповнюються ті розділи Декларації, які відповідають виду господарської діяльності платника та виду підакцизних товарів (продукції), операції з якими здійснюються платником, а також додатки до кожного розділу.

Водночас Податковим кодексом надається можливість платнику у звітному періоді здійснювати коригування (зменшувати) податкові зобов'язання на суму вартості підакцизних товарів (продукції), повернутих платнику (виробнику, експортеру або імпортеру) у разі виявлення недоліків, що перешкоджають їх реалізації на митній території України або країни-імпортера, що потребує відображення цих операцій у Декларації. Такі норми раніше взагалі не передбачалися законодавством з акцизного податку.

Податкові органи зобов'язані здійснювати контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, складати зведену інформацію про суми податкових пільг і визначати втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.

Вивчення перспектив акцизного оподаткування займає досить вагоме місце в наукових дослідженнях. Акцизне оподаткування забезпечує високі надходження до бюджетів різних рівнів, впливає на структуру споживання, а також може виступати інструментом державної антикризової політики за рахунок маніпулювання ставками акцизів, зокрема можна стимулювати виробничу та інвестиційну активність окремих підакцизних виробництв.

Але існують окремі малодосліджені проблеми подальшого розвитку акцизного оподаткування, зокрема:

·                   загострення економічної кризи;

·                   падіння обсягів надходжень акцизного податку внаслідок зниження виробничої активності;

·                    погіршення структури споживання в бік використання дешевої продукції внаслідок падіння платоспроможного попиту тощо.

Тому, виникає потреба у проведенні додаткових досліджень щодо розмірів ставок акцизів, визначення критеріїв та принципів їх диференціації, порядку застосування та адміністрування, встановлення обґрунтованого переліку підакцизних товарів.

Акцизний податок належить до категорії специфічних акцизів і є найбільш давньою формою оподаткування через відносну просту оцінку та порядок стягнення. Він стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів [3].

Акцизний податок в багатьох країнах використовується серед інших важелів стабілізації економічного розвитком та нерідко виступає в якості важеля антикризового регулювання [4]. Виважена та раціональна політика акцизного оподаткування здатна позитивно впливати на динаміку і структуру розвитку різних ринків, вирішити проблеми інвестиційного та інноваційного забезпечення, забезпечити високі надходження до бюджету, поступово поліпшувати структуру споживання [7].

 

Література:

1.                 Aзаренкова Г.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. / Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2009. — 299 с.

2.                 Бандурка О. М. Податкове право. : Навч. посіб. / О. М. Бандурка, В. Д. Понікаров, С.М. Попова  - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 312 с.

3.                 Дрига А.Б. Активізація акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів / А. Б. Дрига // Фінанси України. –2001. –№ 5. –С. 95–105.

4.                 Мельник П.  В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / П.  В.  Мельник. –Ірпінь,  Акад.держ.подат.служби, 2001. –362 с.

5.                 Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755VІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // Ліга: еліт Закон Соруright: ІАЦ«Ліга».  — 2011.

6.                 Сідельникова Л.П. Податкова система: Навч. посіб. / Л.П. Сідельникова, Н.М. Костіна. - Київ: Ліра-К, 2013. - 579 с.

7.                 Скрипник А. В. Фактори ризику виконання планових показників бюджету України / А. В. Скрипник, Т. М. Паянок // Фінанси України. –2008. –№ 6. –С. 31–44.