Яремчук І.О.

ДВНЗ «Національний гірничий університет»

Податковий компроміс як спосіб діалогу фіскальної

служби і платників податків

Наразі постає питання чи буде подовжено дію Закону України від 25.12.2014 р. № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», який діяв протягом 90 днів. Нормами закону було запроваджено можливість звільнення від відповідальності платників податків за умови добровільного декларування податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток, тобто можливість діалогу між Державною фіскальною службою та платниками податків.

Підставою започаткування інституту податкового компромісу в Україні слугував позитивний досвід багатьох країн в проведенні реформ націлених на детінізацію економіки та вдосконалення податкового законодавства. Процедуру податкового компромісу використовують у США, Німеччині, Великобританії, Ірландії, Італії та інші. Запровадження такого інструменту податкових взаємовідносин в Ірландії сприяло наповненню бюджету країни на суму рівну 2,5 ВВП. Позитивний досвід має також Італія, де завдяки процедурі податкового компромісу було додатково задекларовано 100 млрд. євро та сплачено до бюджету 7 млрд. євро (7 % від легалізованих грошей).

Податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків за заниження податкових забов’язань з податку на прибуток та ПДВ за будь-які податкові періоди з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів з дня.що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації). Відомо.що за порушення законів з питань оподаткування застосовуються наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна. За процедурою податкового компромісу платник податків повинен був сплати ти до бюджету 5% від суми заниження податкового зобов’язання. Інша частина (95 %) вважалась погашеною.

Процедура податкового компромісу поширювалась на випадки:

– добровільного декларування занижених податкових зобов’язань;

– добровільного декларування у разі, коли за рішенням контролюючого органу розпочато документальну перевірку або складено акт;

– коли платник отримав поідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання не узгоджено;

– коли за неузгодженими сумами податкових зобов’язань триває процедура адміністративного оскарження;

– коли за неузгодженими сумами податкових зобов’язань триває процедура судового оскарження.

Після досягнення податкового компромісу податкові зобов’язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінено в інших податкових періодах, а сума у розмірі 95% податкового зобов’язання не враховується для визначення об’єкта оподаткування.

Щоб скористатись процедурою податкового компромісу платник мав подати уточнюючий розрахунок. Контролюючий орган протягом 10 робочих днів приймає рішення про необхідність або відсутність необхідності проведення позапланової документальної перевірки. Якщо перевірка не потрібна, то платник протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення повинен сплатити податкове зобов’язання. День отримання рішення в даному випадку є днем узгодження. У разі необхідності перевірки, її проводять згідно вимог Податкового кодексу виключно за господарськими операціями, що вказані в уточнюючому розрахунку. Якщо платник погоджується з результатами перевірки, то він приймає повідомлення-рішення. З дня прийняття рішення податкове зобов’язання вважається узгодженим, тобто сплаті підлягає 5% від суми, вказаної в рішенні. Однак коли платник не погоджується з сумою вказаною в повідомленні і на підставі акта документальної перевірки розпочав процедуру адміністративного або судового оскарження, податковий компроміс не застосовується і сплаті підлягає вся сума податкового зобовязання. Платник податку може відновити процедуру досягнення податкового компромісу в будьякий момент до набрання законної сили рішення суду, подавши заяву про свій намір. У цьому випадку днем узгодження є день подачі заяви.

В чому ж причина коливань з приводу подовження дії Закону № 63, або чому він не приніс очікуваних результатів. На наш погляд варто звернути увагу на наступне:

– складність порядоку подання уточнюючого розрахунку;

– небажання платників включатись в процедуру позапланової документальної перевірки;

– тривалість процесу досягнення податкового компомісу (70 днів).

Крім того є причини зовнішнього характеру. Це недосконалість податкового законодавства та фінансово-кредитної системи, низький рівень оплати праці працівників контролюючих органів, корупція, симбіоз влади та бізнесу та багато іншого.

Література:

1. Податковий кодекс. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Куц М. Податковий компроміс як форма налагодження діалогу між фіскальними органами та платниками податків / М. Куц // Вісник. – 2015. – № 11 – с. 12-16

3. Закон України від 25.12.2014 р. № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17