Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки фахівців

Аспірант Гук С. В.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

РОЛЬ ПРАКТИЧНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ: ДОСВІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Основною ідеєю концепції вищої освіти є підготовка кваліфікованого працівника відповідного рівня і профілю, компетентного, конкурентоздатного на ринку праці, який досконало володіє обраною професією на рівні світових стандартів і готовий до постійного професійного зростання.

Аналіз результатів моніторингу якості надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, вимог ринку праці до вмінь випускників вищих навчальних закладів, звернень та пропозицій роботодавців з питань забезпечення якості

професійної підготовки випускників вказує на суттєве погіршення ситуації з організацією практичної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах України [1].

Проблема практичної підготовки фахівців з фізичної реабілітації зумовлює необхідність звернення до досвіду вищих навчальних закладів високо розвинутих країн.

Намагаючись знайти оптимальні шляхи покращення підготовки фахівців з фізичної реабілітації, неможливо обійти увагою питання практичної підготовки майбутніх фізичних реабілітологів в університетах Великої Британії, оскільки, британські університети забезпечують професійне спрямування освітніх програм та акцентують увагу на практичній підготовці, що визначає якість професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації.

Вивчаючи питання практичної підготовки фахівців з фізичної реабілітації у країнах-членах Світової конфедерації фізичної терапії ( The World Confederation for Physical Therapy (WCPT)), зокрема у Великій Британії, зазначимо, що національний термін «фізична реабілітація» відповідає міжнародному терміну «фізична терапія» або «фізіотерапія» (Physical Therapy or Physiotherapy). Отже, фізіотерапевт (physiotherapist) у Великій Британії – це фахівець з фізичної реабілітації в Україні.

Створення необхідного освітнього рівня і досвіду у підготовці студентів-фізіотерапевтів до майбутньої професійної діяльності у Великій Британії демонструють необхідність отримання вищої освіти і обов’язкового проходження практики. Враховуючи специфіку даної професії, значна увага приділяється практичній підготовці.

Британське товариство фізіотерапії (The Chartered Society of Physiotherapy (CSP)) стверджує, що навчання засноване на практиці, є важливою і невід’ємною складовою процесу навчання та життєво необхідне для освітнього та професійного розвитку студентів [2].

Практична складова програм підготовки майбутніх фізіотерапевтів містить такий елемент, як проходження клінічної практики, що є завершальним етапом формування фахівця, під час якого відбувається закріплення теоретичних знань та практичних умінь і формуються навички професійної діяльності.

Клінічну практику британські студенти-фізіотерапевти проходять на базі лікарень, амбулаторних клінік, професійних медичних центрів, реабілітаційних центрів, державних закладів оздоровлення та клінік фізичної терапії.

Практичне навчання передбачає 1000 годин клінічної практики під час якої майбутні фізіотерапевти мають змогу застосовувати знання, здобуті в університеті і практично видозмінювати їх, виходячи з потреб пацієнтів.

Особливістю практичного навчання майбутніх фізіотерапевтів є навчання студентів через безпосередній контакт із пацієнтами, а також через досвід подолання широкого спектру фізіотерапевтичних проблем на різних клінічних базах [3].

Регламент знаходження на базі практики за навчальним планом не визначений Британським товариством фізіотерапії (CSP), тому під час курсу можливі варіювання: деякі курси практики проводяться на базі в перший рік навчання і студентів оцінюють в такій професійній майстерності, як спілкування та обходження з пацієнтом ще до спеціалізованої практики з фізіотерапії у другий рік навчання; інші курси обмежують практику у перший рік навчання тільки спостереженням та орієнтацією на місці.

Студентів розподіляють на місця практики чітко за спеціальністю та відповідно до цілей, що визначає їх майбутній диплом, це надає студентам можливості розширювати та зміцнювати професійні знання і навички [4].

Навчальний план рекомендує встановлювати обопільні взаємини між клініками та університетами і вимагає тісно пов’язувати теорію з практикою.

Значну увагу в британських університетах приділяють підготовці студентів до перебування на базах практик. Існує різниця у методах підготовки студентів до проходження клінічної практики, починаючи від викладання спеціальних загальноприйнятих тем до індивідуальних курсів. Проте, більшість підготовчої діяльності проводиться в суто професійному напрямі.

Навчальні плани з практики надзвичайно гнучкі і по можливості синхронізуються з іншими професійними курсами впродовж навчання, щоб підлаштовуватися під періоди міжпрофесійних практичних поєднань в навчанні.

Під час практичної підготовки студенти отримують певний статус. Так Британське товариство фізіотерапії вважає, що доки студенти працюють позаштатно у штатній команді медичних працівників, вони повинні належним чином інтегруватися в команду, до якої їх зачислено [2].

Клінічна практика робить значний внесок в освіту та професійний розвиток студентів. Перебуваючи на місці практичного навчання, студент-фізіотерапевт працює під прямим контролем викладача практики, який здійснює нагляд, допомагає у навчанні та оцінює його компетентність.

В університетах Великої Британії використовуються різні моделі контролю за діяльністю студентів під час проходження практики. Викладачі практики можуть контролювати одного (1:1) чи більше ніж одного (2/3/4:1) студентів в межах однієї клінічної бази. За останні десять років домінувала модель 1:1, але нещодавно почали експериментувати з моделями, в яких один викладач здійснює нагляд за більшою кількістю студентів, а саме, 2:1, 3:1, 4:1[2].

Клінічне навчання в університетах Великої Британії відображає всі сучасні досягнення в практиці фізіотерапії. Проходячи значний курс практичного навчання у базових напрямах фізіотерапії (нервово-м’язова, опорно-рухова, серцево-судинна та дихальна системи), студенти навчаються працювати більш професійно і відповідально.

Університетами Великої Британії активно підтримуються інноваційні підходи у розробці програм практичного навчання та введення їх в процес навчання. Викладачі університету і викладачі баз практик, а також їх помічники чітко розуміють ролі та обов’язки майбутнього кваліфікованого фізіотерапевта. Як результат ‑ тісний взаємозв’язок між університетами та базами практик, а роль викладача на базі практики є ключовою у досягненні навчальних цілей.

Для покращення практичної підготовки фізіотерапевтів, Британське товариство фізіотерапії ввело нову концепцію акредитації викладачів клінічної практики (Accredited Clinical Educator (АСЕ)), а на основі навчальних планів університетів Великої Британії створено стандарти відповідності клінічного викладача [2].

Таким чином, переваги практичного навчання студентів-фізіотерапевтів на базах практик окреслились у трьох основних категоріях: постійний професійний розвиток; виконання професійних обов’язків; передача досвіду новим майбутнім штатним працівникам.

Література

1. Про практичну підготовку студентів / Лист Міністерства освіти і науки України від 7 лютого 2009 р. № 1/9-93 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/2728/ - Заголовок з екрану. -Мова укр.

2. 179. Chartered Society of Physiotherapy. (2003). Clinical education placement guidelines [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.csp.org.uk – Заголовок з екрану. – Мова англ.

3. 185. Clare Kell. Approaches to learning on placement: the students’ perspective / Clare Kell, Gwyneth Owen // Physiotherapy Research International Volume 14. Issue 2. June 2009. – Р. 105–115.

4. 230. Manchester Metropolitan University [Офіційний сайт]. – Режим доступу: http://www.hpsc.mmu.ac.uk/clinic/treatments/physiotherapy.php – Заголовок з екрану. – Мова англ.