К. філол. н. Слюсар О. Ф.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Вплив фонетичних інтерференцій на процес засвоєння іноземних мов студентами (на прикладі вивчення польської мови студентами ЧНУ ім. Ю. Федьковича)

В сьогоднішніх, надзвичайно важких для України, умовах вивчення іноземних мов є досить нагальним питанням. Польська мова в Чернівецькому національному університеті викладається на декількох факультетах, в тому числі, для студентів-міжнародників на Факультеті історії, політології та міжнародних відносин. На вивчення виділено одну пару на тиждень на другому та третьому курсах, що є надзвичайно мізерним вкладом в процес засвоєння мови. Більшість годин приділяється на самостійну роботу студента, що для специфіки практичного опанування (граматики, лексики, фонетики) є не досить влучним підходом. Незважаючи на це, деякі студенти, згаданого факультету, займають перші місця в різноманітних конкурсах та диктантах з польської мови.

Навчити студента фонетичним нормам, інтонації та системі наголошування складів іноземної мови, означає закласти хороший фундамент для подальшого засвоєння мови та виключити один з етапів подальшої прогресивної мовної інтерференції. В нагоді для цього стає комунікативний метод з використанням аудіозаписів, завдяки якому випрацьовується механічне запам’ятовування матеріалу. Багаторазове повторення та меморизація простих речень відбувається для того, щоб уникнути появи можливих помилок. Важливим також на цьому етапі є створення атмосфери безпеки для усунення проявів сором’язливості та незвичайності у студентів, а розвиток вміння правильного читання зі зрозумінням відбувається завдяки граматично-пояснювальному методу, під час якого засвоюється граматика і лексика польської мови. На цьому етапі студенти читають та перекладають тексти з іноземної мови на рідну мову. Важливо, щоб студент одночасно з перекладом вмів аналізувати граматичні форми та добирати до них українські відповідники. Натомість поєднання лексики та граматики надає можливість створити письмову розповідь іноземною мовою.

Спорідненість мов та мовні інтерференції відіграють значущу роль в процесі засвоєння іноземної мови студентами. Зокрема, з огляду на те, що процес формування української мови був досить тривалим та залежав від багатьох причин, зумовлених, в основному, історією її народу. Українська мова утворилась на основі діалектів праслов’янських племен, зокрема, дулібів, білих хорватів, полян, уличів, тиверців, деревлян і сіверян, а відповідно до сучасного поділу на наріччя української мови, який знаходиться в „Нарисах з діалектології української мови” Ф. Т. Жилка, а саме, розміщеної там карти говорів, українська мова поділяється на три наріччя (групи говорів): північне, південно-західне і південно-східне. У південно-західному наріччі виділяється група говорів Галичини, Буковини, Поділля та південної Волині і прикарпатських говорів. Власне з цих регіонів походить основна група студентів, які навчаються в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича.

Внаслідок довготривалих мовних, і не тільки, контактів та існування значної подібності між мовними структурами східнослов’янських мов, зокрема, української та російської мови, істотно інтенсифікувався процес мовної інтерференції, а саме, під впливом російської мови більшість українців сьогодні вимовляють м'яко шиплячий [ч]: напр. [руч’ен’к'і́], [н'і́ч’ен’ка], [ч’аǐ], хоча це суперечить нормам української мови. Власне на заняттях з іноземних мов, можна повернути цей процес в зворотному напрямку, тому що в польській мові шиплячий [cz] – [ч] є твердим і мовна інтерференція, в даному випадку, виконує позитивну функцію. В цьому місці варто згадати про процес мовної інтерференції, а саме, взаємодію двох, або більше, мовних систем в процесі вивчення іноземної мови. Інтерференція може мати позитивний (коли раніше здобуті знання полегшують вивчення іноземної мови), нейтральний (коли немає жодного істотного випливу попередніх вмінь на нові), або негативний (коли раніше отримані навички гальмують засвоєння нових) вплив.

Дещо інше склалася ситуація з засвоєнням фонетичного матеріалу польських приголосних [ć] – [ч’], [ś] – [ш’], [ź] – [ж’], [dź] – [дж’]. Тут спостерігаємо негативний вплив інтерференції, а саме, студенти (а інколи й викладачі) артикулюють їх використовуючи українську фонетичну норму пол. [ć] – замість [ч’] – студ. [ц’], пол. [ś] – замість [ш’] – студ. [с’], пол. [ź] – замість [ж’] – студ. [з’], пол. [dź] – замість [дж’] – студ. [дз’].

На фонетичній площині помітним також є неправильне наголошення складів в окремих словах, з огляду на те, що наголос в польській мові є фіксованим та падає на передостанній склад. Приміром, в польських словах trawa, wino, kalendarz наголошеним буде передостанній, а не останній, як в українській мові, склад.

Таким чином, серед негативних рис фонетичних інтерференцій найпомітнішими є неправильна артикуляція окремих приголосних та неправильне наголошення складів, натомість позитивні риси інтерференцій, під час вивчення польської мови, проявляються в перенесенні на український грунт твердої шиплячої [cz] – [ч].

Література:

1. Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков: учебник / С. Б. Бернштейн. – 2-е изд. – Москва: Наука, 2005. – 352 с.

2. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. – Київ: Радянська школа, 1955. – 316 с.

3. Слюсар О. Ф. Польська мова. – Чернівці: Букрек, 2010. – 302 с.

В статті розглянуто особливості вивчення польської мови та вплив фонетичних інтерференцій на цей процес. Проаналізовано типові помилки студентів для їх подальшого уникнення під час вивчення іноземних мов.

Ключові слова: фонетика, мовні інтерференції, польська мова.

The article deals the features of Polish language and phonetic interferences influence on this process. Analyzed common students mistaces for further avoid while studying foreign languages.

Keywords: fonetic, language interferences, polish language.