Економічні науки / 6. Маркетинг і менеджмент

Віскер Т. В.

Студентка ННІЕіУ

Національний університет харчових технологій, Україна

Оцінка використання основних засобів підприємства

Розвиток ринкових відносин в Україні підвищує рівень відповідальності суб’єктів господарювання за результатами своєї діяльності, які значною мірою залежать від забезпечення основними засобами, їх технічного стану та ефективності використання.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства та конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби ‒ це активи підприємства, які мають вартісну оцінку, не втрачають матеріально-речову форму в процесі експлуатації, використовуються в процесі виробництва більше одного року або операційного циклу, переносять свою вартість у вигляді амортизаційних відрахувань на новостворений продукт, використання яких, принесе підприємству певну економічну вигоду [1].

Основні засоби відображаються в балансі i звітності в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацію, знос, зміни у складі окремих груп в динаміці та ряд техніко-економічних показників.

Основні виробничі засоби функціонують, плануються й обліковуються в натуральній і вартісній формах.

Облік основних засобів в натуральному виразі потрібен для оцінки їх технічного стану. Він здійснюється шляхом використання інформації, наявної в технічних паспортах, які заведені на кожну одиницю засобів праці. У таких паспортах дається всебічна характеристика кожного об’єкта оцінки, а саме:
дата виготовлення; технічні параметри; технологічні можливості; продуктивність; кількість ремонтів; кількість і особливості проведених модернізацій; гарантійний термін роботи; маса і габарити; ступінь зносу та ін.

Такий облік дає змогу встановити кількісний та якісний склад основних засобів кожного виду та типорозмірів, їх вікову та технологічну структуру по кожному виробничому підрозділу і по підприємству в цілому. Однак на основі даних такого обліку неможливо дати загальну оцінку наявних на підприємстві основних засобів. Практично не можна поєднати в натуральному виразі кількість верстатів-автоматів і транспортних засобів, будівель і передавальних засобів, малоцінні необоротні матеріальні активи. Тобто підрахувати можна лише кількість засобів праці одного типорозміру та певного виду, що свідчить про обмежену сферу застосування такого обліку.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової (вартісної) оцінки ‒ за первісною (історичною), переоціненою, залишковою і ліквідаційною вартістю [2].

Первісна вартість, або історична вартість основних засобів ‒ це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів (наприклад, витрати на будівництво виробничих будівель, споруд, на формування основного стада, робочої худоби тощо). До первісної вартості основного засобу включають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-монтажних робіт, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв’язку з його придбанням і деякі інші. При цьому слід пам’ятати, що витрати на сплату відсотків за користування кредитами у первісну вартість основного засобу не включаються.

Первісна вартість основного засобу може бути збільшена на величину витрат, пов’язаних з таким його поліпшенням, за якого збільшується майбутня економічна вигода від використання цього засобу. Вказане поліпшення досягається в разі модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції. Всі інші витрати, що здійснюються для підтримки основних засобів у робочому стані та одержання початкововизначеної майбутньої економічної вигоди від їх використання, включаються до складу поточних витрат. Отже, витрати на технічні огляди, поточні і капітальні ремонти основних засобів розглядаються як елемент операційних витрат, що включається у виробничу собівартість продукції.

На балансі підприємства основні засоби можуть обліковуватися за первісною або за переоціненою вартістю. Ті з них, по яких здійснена переоцінка, відображаються за переоціненою вартістю, а інші засоби, по яких переоцінка не здійснювалася, ‒ за первісною.

Переоцінена вартість ‒ це вартість ОЗ в сучасних цінах (після її переоцінки). В процесі такої переоцінки визначається нова ціна (вартість) основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інфляційних процесів, динаміки цін.

Залишкова вартість ‒ це вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної (переоціненої) вартості і суми зносу ‒ нарахованої амортизації з початку використання основного засобу. Вона також відображається в балансі підприємства і включається в його підсумок.

Ліквідаційна вартість ‒ це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем.

Отже, вчасна та кваліфікована оцінка основних засобів є необхідною умовою для цілей встановлення та аналізу реальної фінансової ситуації на підприємстві та визначення майбутніх напрямків розвитку.

Література:

1. Колеснік, Я. Відтворення основних засобів: види, форми та джерела фінансування/Я. Колесник//Збірник Дніпропетровського державного аграрного університету. – 2009. - №4. – С.130-133.

2. Огійчук, М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: підруч. / М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, М.І. Беленкова та ін. / За ред. М. Ф. Огійчука. – 6-те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта, 2011. – 1042 с.