Медицина/4. Терапия

Руденко Т.А.

Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків

РОЛЬ МАРКЕРІВ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ В ДІАГНОСТИЦІ ПРОГРЕСУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2-ГО ТИПУ ЗА НАЯВНОСТІ ДИССИНХРОНІЇ МІОКАРДА

У патогенезі міокардіального запалення лежить окислювальний стрес. Запалення, як відповідь на супутній цукровий діабет (ЦД) 2-го типу має пропорційно більший вплив на хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) зі збереженою фракцією викиду в порівнянні з хворими зі зниженою фракцією викиду. [2,7]

Підвищення рівнів прозапальних цитокінів відіграють роль в патофізіології у хворих ХСН із збереженою фракцією викиду, діючи локально на активацію коагуляції і імунної системи, викликаючи кісткову атрофію м'язів, зниження скорочувальної здатності міокарда і розвиток диссинхронії міокарда. [8] Прозапальні цитокіни, фактор некрозу пухлин альфа , інтерлейкіни, є важливими маркерами для стратифікації ризику серед хворих ХСН із збереженою фракцією викиду. В результаті опосередкованого вивчення фактора некрозу пухлини і його рецепторів, виявлено [2,6] зв'язок з ЦД 2-го типу. Відмічено, що цитокіни реагують на розвиток діастолічної дисфункції. З поширенням ХСН визначалося збільшення інтерлейкінів, матриксної металлопротеінази 2, матриксної металлопротеінази 9, і тканинного інгібітора металлопротеінази 1. Дані про реагування матриксної металлопротеінази 1 представленні сумнівно і вимагають подальшого розгляду.

Цікаво, що виявлені значні зміни матриксних металопротеїназ і тканинного інгібітора металлопротеінази при безсимптомній діастолічній дисфункції лівого шлуночка. [1,2]

Актуальним є вивчення запальних біомаркерів, пов'язаних з метаболічними порушеннями при ЦД 2-го типу, для своєчасної корекції дисфункції міокарда які приводять до прогресування ХСН.[3] Запальні біомаркери реагують на глікемічну терапію і зміни в екстрацелюлярному матриксі при диссинхронії міокарда (ДМ). Вивчення зміни біомаркерів запалення при застосуванні плейотропних препаратів може допомогти в поліпшенні прозапального стану у хворих з ХСН і запобігання подальшого ремоделювання серця у хворих на ЦД 2-го типу. [2,4,5]

Ціль: вивчити роль маркерів системного запалення в діагностиці прогресування хронічної серцевої недостатності у хворих на цукровий діабет 2-го типу з наявністю диссинхронії міокарда

Матеріали та методи: Обстежено 106 хворих з проявами ХСН ішемічного походження та ЦД 2-го типу. Середній вік хворих складав ( 67,4 +10,37). У групі обстежено 43 чоловіків (41 %) та 63 жінки ( 59 %). Хворі розподілені на 4 групи: 1 група - хворі на ЦД 2-го типу з ДМ (n=47 ), 2 група – хворі з ЦД 2-го типу без ДМ (n=12 ), 3 група – без ЦД 2-го типу з ДМ (n=36) , 4 група хворі без ДМ та ЦД 2-го типу (n=11 ). Виявлення ДМ визначали за загальноприйнятою методикою з використанням ехокардіографічного дослідження (Ехо-кг) на ультразвуковій системі Siemens Ac USONSC 2000 (Siemens Medical Solution, Mountain View, США) на апараті ULTIMA PRO-30 («Радмір»,Україна) з використанням датчика від 3,5 до 7 МГц після 15-хвилинного періоду адаптації при підтриманні постійної температури в приміщенні та електрокардіографічного (ЕКГ) дослідження з реєстрацією на апараті CardioLab (НТЦ «ХАІ – Медика», Харків Україна) в 12-ти відведеннях за загальноприйнятою методикою. Швидкість стрічки 50мм/сек.

Вміст Інтерлейкіну-1бета (ІЛ-1бета), Інтерлейкіну 10 (ІЛ-10) та Фактор некрозу пухлини (ФНП) визначали за допомогою методу струнко-фазного імуноферментного аналізу (ІФА), заснованого на кількісному визначенні досліджуваного біологічного субстрату людини за допомогою його пошарового зв'язування зі специфічними антитілами у відповідності до інструкції фірм-виробників.

Дані обробляли після формування бази за допомогою Microsoft Excel і програми Statistica. Очікуваний результат визначався рівнем достовірності р<0,05.

Результати.

У всіх групах відмічався підвищений рівень ІЛ-1 бета. Найбільший ІЛ -1 бета відмічався у хворих з проявами ДМ без ЦД 2-го типу (32,86+23,84 ). Найменший у групі хворих з супутніми проявами ЦД 2-го типу та ДМ (13,08+3,38). Достовірної різниці між показниками не знайдено(Таблиця 1).

Таблиця 1

Активність маркерів запалення у хворих на ЦД 2-го типу з проявами ДМ

Показники	Група 1 ЦД 2-го типу та ДМ (n=47 )	Група 2 ЦД 2-го типу без ДМ (n=12 )	Група 3 Без ЦД 2-го типу з ДМ (n=36)	Група 4 Без ДМ та ЦД 2-го типу (n=11 )	Загалом (n=106 )
ІЛ-1бета	13,08+3,38	15,75+11,37	32,86+23,84	21,60+9,10	23,52+ 11,04
ІЛ-10	31,85+6,24	15,77+5,54	21,64+3,58	16,67+1,83	23,71+2,70
ФНП	24,64+4,26	8,61+1,82	18,85+4,22	17,51+5,76	19,54+2,50

Примітки: -ступінь ймовірності відмінностей в групах 1, 2 та 3 у порівнянні з групою 4 (р<0,05);

У даному випадку при підвищені ІЛ-1, що синтезується короткочасно, тільки у відповідь на потрапляння в організм антигену, у групі з осередкованою ДМ швидко запускаються механізми імунного запалення. При постійному хронічному порушенню гемодинаміки та метаболічних процесів імуно-запальні механізми протікають повільно, за рахунок вже створених умов внутрішньоклітинного пошкодження. Наявність ДМ у хворих з ЦД 2-го типу сприяє змінам з боку внутрішньоклітинних запальних процесів. Та подальшому розвитку мужклітинного колагенозу. Про що свідчать данні показника ІЛ -10, що пригнічує синтез цитокінів Т-клітинами, знижує активність макрофагів, зменшує продукцію запальних цитокінів. Його дія протилежна дії ІЛ-1 бета. ІЛ-10 бере участь у гуморальному компоненті імунної відповіді, відповідаючи за алергічну налаштованість організму і антипаразитарний захист. Активність ІЛ-10 більша в групах з проявами ДМ. Найбільша при наявності супутньої патології у першій групі хворих (31,85+6,24). У групі без ДМ з ЦД 2-го типу ІЛ-10 підвищується,та реагує повільніше на хронічні метаболічні порушення (15,77+5,54), що говорить про те, що постійні метаболічні порушення без локальних порушень скоротливості та провідності повільніше призводять до запальних змін в екстрацелюлярному матриксі.(Таблиця 1)

ФНП (норма 0 - 8,21 пг/мл) був найвищим у групах з ДМ. Як і у випадку з ІЛ -10. Враховуючи те, що у середніх концентраціях ФНП, надходячи в кров, діє як гормон, надаючи пірогенний ефект та стимулює утворення фагоцитів, підсилюючи згортання крові, то дивлячись з отриманих результатів, при ДМ підвищується ризик тромбоутворення а при наявності ще й ЦД 2-го типу імуннозапальні зміни в міокарді прискорюють прогресування ХСН. Достовірної різниці між показниками не знайдено.

Висновки.

1. З проявами ДМ зростає ФНП.

2. ІЛ-10 найбільш чутливо та швидко реагує на супутню патологію цукрового діабету 2-го типу з проявами ДМ.

3. Маркери системного запалення можуть використовуватися у визначенні порушень з боку серця у хворих на ЦД 2-го типу.

Література

1. Collier P, Watson CJ, Voon V, Phelan D, Jan A, Mak G, Martos R, Baugh JA, Ledwidge MT, McDonald KM. Can emerging biomarkers of myocardial remodelling identify asymptomatic hypertensive patients at risk for diastolic dysfunction and diastolic heart failure? Eur J Heart Fail 2011 року; 13: 1087-1095.

2. Emilia D'Elia, Muthiah Vaduganathan, Mauro Gori, Antonello Gavazzi, Javed Butler, Michele Senni Role of biomarkers in cardiac structure phenotyping in heart failure with preserved ejection fraction: critical appraisal and practical use European Journal of Heart Failure Volume 17, Issue 12 December 2015 Pages 1231–1239

3. Kummel F.D., Saugel G. The effect of Alagebrium Chloride (ALT-711). Circ Heart Fail 2011 року; 4: 324-331.

4. Sampaio F, Gama V, Leite-Moreira A. Novel therapeutic targets of metformin: metabolic syndrome and cardiovascular disease. Expert Opin Ther Targets 2015; 19: 869-877.

5. Little WC, Zile MR, Kitzman DW, Hundley WG, O'Brien TX, Degroof RC. The effect of Alagebrium Chloride (ALT-711), a novel glucose cross-link breaker, in the treatment of elderly patients with diastolic heart failure. J Cardiac Fail 2005; 11: 191-195.

6. Putko BN, Wang Z, Lo J, Anderson T, Becher H, Dyck JR, Kassiri Z, Oudit GY; Alberta HEART Investigators. Circulating levels of tumor necrosis factor-alpha receptor 2 are increased in heart failure with preserved ejection fraction relative to heart failure with reduced ejection fraction: evidence for a divergence in

7. Paulus WJ, Tschöpe C. A novel paradigm for heart failure with preserved ejection fraction: comorbidities drive myocardial dysfunction and remodeling through coronary microvascular endothelial inflammation. J Am Coll Cardiol 2013; 23: 263-271.

8. Paulus WJ. Cytokines and heart failure. Heart Fail Monit 2000; 1: 50-56. pathophysiology. PLoS One 2014; 9: e99495.