ТЕХНІЧНІ НАУКИ/ 13. Охорона праці

Боднарук Оксана Олексіївна к.ф.-м.н., доцент

Готинчан Ірина Зіновіївна к.ф.-м.н., доцент

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Збереження інтелектуального капіталу в стратегії інтелектуалізації економіки України

Інтелектуальна праця є постійною діяльністю, що характеризується методологічними і методичними розробками, новими ідеями, дослідами, комбінуванням, удосконаленням, винахідливістю, цим самим стимулюючи прогрес та інтенсифікацію виробництва й гальмуючи об’єктивну дію закону спадної віддачі ресурсів [1, с. 41]. В змісті інтелектуальної праці можна виділити такі компоненти як науковий, творчий та інноваційний. Інноваційний розвиток шляхом поглиблення інтелектуалізації праці дозволить господарюючим суб’єктам відкрити нові грані й охопити нові горизонти науки і техніки, а країні – проявити лідерські позиції в окремих видах економічної діяльності й закріпити власну нішу у світовому господарстві.

На практиці процес інтелектуалізації суспільної праці полягає у тому, що ринок праці поступово звільняється від некваліфікованої робочої сили, соціально інертної та нездатної піднятися з низького професійного рівня. У результаті трасформації виробничих відносин зростає розуміння більшістю працівників значення діяльності підприємства, зв’язків між робочими місцями та їхньої ролі в єдиному технологічному процесі. На ринку праці утверджується інша, невідома в епоху тейлоризму, професійна поведінка. Постають питання формування та збереження інтелектуального капіталу.

Оскільки інтелектуальна праця об'єднує роботи, пов'язані з прийомом і переробкою інформації, що вимагає переважного напруження уваги, пам'яті, а також активізації процесів мислення, для більшості сучасних професій характерні прискорений темп роботи, різке збільшення об'єму і різнорідності інформації, дефіцит часу для прийняття рішень, зростання соціальної значимості цих рішень та особистої відповідальності працівника. Цим зумовлена необхідність узгодження умов праці та конструкції устаткування з психологічними та фізіологічними можливостями людини, такими як швидкість реакції, особливості пам'яті та уваги, емоційний стан та ін. Відомо, що під час розумової роботи уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, сповільнюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку (у 8—10 разів порівняно зі станом спокою). Вона тісно пов'язана з роботою органів чуття, в першу чергу органів зору та слуху (у деяких випадках напруженість органів чуття зростає в 5—10 разів). Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему і оцінюється за 16 показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режим праці. Адекватна оцінка конкретних умов та характеру інтелектуальної праці сприятиме обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення важкості і напруженості трудового процесу, збереженню інтелектуальних можливостей людини, як джерела інтелектуального капіталу. А це, в свою чергу, зумовлює більш жорсткі санітарно-гігієнічні вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості, інших виробничих факторів [2].

Це ставить нові завдання в сфері охорони праці перед державою і роботодавцем, оскільки фундаментом інноваційної діяльності є інтуїція, інстинкт, досвід, вміння ризикувати, ентузіазм. Тобто, інтелектуальна праця та інтелектуальний капітал у стратегії інноваційного розвитку економіки України – це особливий інструмент підприємців, за допомогою якого вони використовують зміни як шанс здійснити новий вид бізнесу чи послуг.

Державна політика розвитку трудових ресурсів вищого типу розподіляється на два етапи: підготовка трудових ресурсів у системі традиційної освіти (дошкільні установи, школи, коледжі, вузи) і подальша професійна спеціалізація та перепідготовка кадрів у власних наукових та навчальних центрах, а також спеціалізовані курси. Така державна політика за умови її вдалої реалізації здатна дати великий ефект у нашій країні. В Україні це цілком можливо, якщо за прикладом західних країн впровадити пільгове оподаткування прибутку, що використовується на розвиток виробництва та трудових ресурсів.

Інноваційний розвиток шляхом поглиблення інтелектуалізації праці дозволить господарюючим суб’єктам відкрити нові грані й охопити нові горизонти науки і техніки, а країні – проявити лідерські позиції в окремих видах економічної діяльності й закріпити власну нішу у світовому господарстві, розв’язати існуючі соціально-економічні та екологічні проблеми.

Список використаних джерел

1. Сем’янчук П. Інтелектуалізація праці у стратегії зростаючої економії від масштабу виробництва / П. Сем’янчук // Світ фінансів. – 2008. – № 3 (16). – С. 37-46.

2. Фізіологічні особливості розумової праці [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://medbib.in.ua/fiziologicheskie-osobennosti-umstvennogo.html