Государственное управление/ Современные технологии управления

Маковій Юрій Григорович

аспірант Чорноморського національного університету імені Петра Могили, м. Миколаїв

ОСНОВНІ ЗАГРОЗИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Проблема енергозабезпечення є однією з основних як для кожної країни окремо, так і для всього світу в цілому. Безпосереднє відношення до неї мають країни - експортери нафти, компанії які ведуть жорстке суперництво в області розвідки, видобутку і переробки енергоресурсів. Висока конкуренція між ними впливає на формування і розвиток як нафтової промисловості, так і всього енергетичного комплексу світу.

З стратегії ЄС щодо диверсифікації імпорту енергоносіїв випливає стратегія стримування Росії на пострадянському просторі, недопущення прямого чи непрямого контролю з її боку над видобувним сектором і транзитної інфраструктурою прилеглих територій. Паралельно «стримування» Євросоюз вибудовує нові регіональні альянси.

Світова енергетика розвивається в умовах глобалізації в тісних і складних взаємозв'язках з розвитком економіки і суспільства, підкоряючись певним закономірностям. Ці закономірності проявляються у вигляді тих чи інших тенденцій, які дозволяють виробляти прогнозні оцінки. Їх кількісні прояви (варіюються під впливом зміни технологічних укладів структури економіки, рівня життя, політичних та інших факторів). У зв'язку з цим потрібно постійне коректування і уточнення виявлених раніше тенденцій.

Дослідження енергоспоживання дозволяє спрогнозувати і виявити основні загрози державного регулювання розвитку енергетичної безпеки України. При коротко-середньостроковому прогнозі енергоспоживання враховуються:

1) кон'юнктура на світових енергетичних ринках, що визначається набором економічних і позаекономічних чинників;

2) рівень ділової активності, включаючи стан економічного циклу в окремих країнах і регіональних групах;

3) поточні і середньострокові енергетичні програми окремих країн і міжнародних організацій;

4) плани найбільших господарських суб'єктів щодо реалізації окремих проектів в сфері енергозабезпечення (освоєння нових нафтогазоносних басейнів, введення окремих унікальних родовищ, спорудження нафти і газопроводів, будівництво терміналів зрідженого природного газу (ЗПГ), великих ГЕС, АЕС, ГРЕС та ін. [1, C. 46].

Нами визначені основні фактори, що визначають довгострокові зміни в рівні і структурі енергоспоживання, є:

1) динаміка чисельності населення по регіонах;

2) довгострокові середні темпи економічного зростання;

3) науково-технічний прогрес в сфері енерговиробництва та енергоспоживання, включаючи енергозбереження;

4) обсяг і рівень доступності (природно-кліматичні умови освоєння, наявність організаційних обмежень та ін.) Ресурсів і запасів енергоносіїв;

5) зміна вартості різних видів енергоресурсів в структурі відносних цін.

У країнах, що розвиваються за період 2010-2030 років очікується зниження темпів економічного зростання з 5,2 до 4,1% і темпів споживання ПЕР (паливно-енергетичних ресурсів) - з 3,5 до 2,0% [2].

У зв'язку з тим що глобалізаційні процеси швидко розвиваються обсяги споживання нафти і газу в світі останнім часом значно збільшилися. Всі перераховані вище фактори в перспективі нададуть дестабілізуючий вплив на обсяги споживання нафти і газу та сприятимуть підтриманню високих цін на ПЕР. Високі ціни на газ і нафту змушують нафтові компанії вести розвідку і розробку родовищ в глибоководних шельфах і в регіонах з суворими кліматичними умовами, де високі витрати виробництва. Аналіз і зіставлення прогнозів енергоспоживання в світі за видами енергії дозволяють виробити рекомендації щодо формування спрямованих дій щодо забезпечення розробки механізму державного регулювання розвитку енергетичної безпеки України з урахуванням стійких глобальних тенденцій.

Енергетична політика України повинна бути спрямована на:

1) збільшення видобутку енергетичних ресурсів для забезпечення економіки та населення країни і розширення поставок на міжнародний ринок, попит на якому буде зростати;

2) підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів за рахунок їх глибокої переробки;

3) зростання енергонасиченості економіки і побутової сфери для забезпечення технологічного розвитку економіки і підвищення рівня життя населення;

4) диверсифікацію структури паливно-енергетичного балансу і забезпечення регіональної збалансованості енергозабезпечення за рахунок збільшення ролі вугілля і атомної енергії в європейській частині, газифікації східних регіонів;

5) забезпечення розширеного відтворення мінерально-сировинної бази енергоносіїв.

Таким чином, що відбуваються в світі процеси глобалізації надають перетворюють вплив на енергетичну безпеку держави, на їхню енергетичну політику.

Література:

1. Енергетичні ресурси та потоки / За ред. А.К. Шидловського. – К.: УЕЗ, 2003. – С. 410.

2. OPEC Annual Statistical Bulletin 2015. – www.opec.org