Медицина / 7. Клінічна медицина

Коломієць С.І.

аспирант кафедри загальної і медичної психології та педагогіки

Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Україна

Загальна характеристика особистісних порушень

у підлітків із порушенням опорно-рухового апарату

Сколіоз відомий людству з давніх часів. Протягом багатьох століть його походження залишалося однією з загадок медицини [10, 13]. Так, німецький ортопедагог В. Бізальський, а потім і вітчизняний професор ортопедії Г. Турнер назвали сколіоз «хрестом ортопедів» [3, 8, 12]. І тільки до середини XX століття були отримані дані, які лягли в основу сучасних досліджень, присвячених цьому захворюванню [9, 11].

Сучасне соціально-психологічнe трактування захворювання як явища значно розширює наше уявлення про нього [1, 3]. Сколіоз у значній частині випадків доводиться на підлітковий вік. Суттєвою особливістю підліткового віку є його значимість для подальшого формування особистості. У зв’язку з цим, будь-який вплив, що припадає на підлітковий вік, може надавати незворотний вплив на все подальше життя людини. При цьому сколіоз може виступати деструктивним фактором, який неставно впливатиме на становлення особистості [5, 16]. Оскільки перебуваючи в ролі пацієнта, людина може проявляти себе по-різному: приймати факт захворювання, ігнорувати або заперечувати його, тимчасово потерпати від свого стану [2, 3]. Ставлення до власного захворювання багато у чому обумовлене індивідуально-психічними, соціальними та культурними факторами [6, 8].

Відомо, що зміст внутрішньої картини хвороби відбивається на психічному стані і впливає на подальший розвиток, суттєво ускладнюючи та порушуючи соціальне функціонування та якість життя пацієнтам зі сколіозом. З іншого боку, наявність негармонійного типу внутрішньої картини хвороби має негативний вплив на процес лікування та реабілітації даного контингенту хворих. Тому оцінюючи суб’єктивну складову захворювання у дітей завжди слід зважати на вік дитини, відповідність між психічним розвитком та паспортним віком. Оскільки у дитини реакція на хворобу формується дещо інакше, ніж у дорослого. Діти довго не розділяють тілесне від психічного. Великий вплив мають вік, темперамент, акцентуація характеру, наявність психопатичних рис характеру, незрілість самосвідомості та особистісної самооцінки, стать, психосексуальний розвиток [11, 14]. Хвора дитина більш вразлива, ніж здорова. Це пов’язано з тим, що фізичні та психічні розлади, які спричинені захворюванням, знижують здатність організму до захисту та його стійкість щодо шкідливих впливів [6, 13]. Тривалі та хронічні захворювання у дітей нерідко спричиняють затримку фізичного та психічного розвитку. [3, 13].

Незважаючи на всю різноманітність уроджених і надбаних в ранньому віці захворювань і ушкоджень опорно-рухового апарату, у більшості таких хворих спостерігаються подібні проблеми. Провідним в клінічній картині є руховий дефект (затримка формування, порушення або втрата рухових функцій). У підлітків з порушеннями опорно-рухового апарату відзначаються порушення особистісного розвитку. Порушення формування особистості пов’язані з дією багатьох факторів (біологічних, психологічних, соціальних). Крім реакції на усвідомлення власної неповноцінності, має місце соціальна депривація і неправильне виховання[5, 10, 15].

Виділяються три типи особистісних порушень в учнів з порушенням опорно-рухового апарату: особистісна незрілість; астенічні прояви; псевдоаутистичні прояви. Основною ознакою особистісної незрілості в учнів є недостатність вольової діяльності [1, 7]. У своїх вчинках вони керуються в основному емоцією задоволення, бажанням теперішньої миті. Для таких підлітків характерні порушення цілеспрямованої діяльності. Вони егоцентричні, не здатні поєднувати свої інтереси з інтересами інших і підкорятися вимогам колективу. Специфічною умовою розвитку цього типу відхилень є неправильне виховання, обмеження діяльності і спілкування [1, 5, 10, 13].

Підлітки з астенічними проявами відрізняються підвищеною чутливістю до різних подразників, емоційною збудливістю, виснажуваністю, часто загальмованістю в поведінці, яка проявляється у вигляді лякливості, страху перед всім новим, невпевненості в своїх силах [4, 11]. У таких особистостей часто виникають ситуаційні конфліктні переживання у зв’язку з незадоволенням їх прагнення до лідерства. Цьому в значній мірі сприяє виховання по типу гіперопіки, що веде до придушення природної активності [2, 5, 10, 14].

Характерною для цих підлітків є схильність до конфліктів з оточуючими. Вони вимагають до себе постійної уваги, схвалення своїх дій. В іншому випадку виникають спалахи невдоволення, гніву, які зазвичай закінчуються сльозами, відмовою від їжі, від усного спілкування з певними особами, у втечах з дому або зі школи [7, 8, 11]. Значно рідше як результат протесту може виникати суїцидальна поведінка, яка проявляється або тільки в думках і уявленнях, або в скоєнні суїцидальної спроби. Псевдоаутистичний тип розвитку особистості проявляється у дітей з важкими формами порушень опорно-рухового апарату – сколіоз 3-4 ступеню. Ці підлітки схильні до самоти, у них спостерігаються комунікативні порушення, а також вихід у світ власних мрій і думок. Причиною цих порушень найчастіше є неправильне, подавляюче виховання і реакція на фізичний дефект [6, 9, 14-16].

При хронічному захворюванні у підлітків дуже важливо, щоб батьки та найближче оточення усвідомили сам факт хвороби та зважали на це. Ще більшого значення набуває допомога дитині у пристосуванні до цілком не легкого життя, при цьому полегшити її існування серед іншого можна і шляхом психологічного впливу. Передумовою дієвості такого впливу виступають хороший контакт, хороші взаємини з дитиною та її батьками [2, 6, 10].

Саме тому неабиякого значення для практичної діяльності лікаря набувають знання про патогенні впливи хвороби на психіку пацієнта будь-якого віку, про порушення психічної діяльності людини за умов існуючого захворювання [3, 4, 5]. А розуміння механізмів впливу на особистість такого роду патологій може допомогти обмежити їх вплив на подальше життя і розробити заходи психологічної підтримки як істотного елементу системи терапевтичних заходів.

Література:

1. Бажмін В.Б. Впровадження системи допрофесійної підготовки в реабілітаційний процес підлітків з порушеннями функцій опорно-рухового апарату в центрах соціальної реабілітації / В.Б. Бажмін // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова: НПУ ім. М. П. Драгоманова, – К. – 2014. – № 28. – С. 9-14.

2. Ващенко О.С. Роль родини в реабілітації дітей з особливими потребами / О.С. Ващенко // Архів психіатрії. – 2013. – T. 19, № 1. – С. 153-154.

3. Вороненко Ю. В. Сучасні аспекти розвитку системи медико-соціальних послуг для уразливих груп дітей в Україні / Ю. В. Вороненко, Н. Г. Гойда, Р. О. Моісеєнко // Український медичний часопис. – К. : ТОВ "МОРІОН", 2015. – С. 14-18.

4. Гриневич Є.Г. Маркери-мішені та принципи психокорекції різних форм розладів / Є.Г. Гриневич, М.В. Маркова, Г.М. Кожина, В.С. Перший, В.В. Дворніков // Медицинская психология. – 2012. – № 1. – С. 76-82.

5. Ефименко Н.Н. Общепедагогические принципы коррекционного физического воспитания детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата / Н.Н. Ефименко // Педагогические науки. – 2011. ‒ № 1. ‒ С. 135-145.

6. Ісаєв Д.Н. Емоційний стрес, психосоматичні та соматичні розлади у дітей / Д.Н. Ісаєв // – СПб.: Мова, 2005. – 400 с.

7. Ісаєва Є.С. Психологічний аналіз чинників формування життєвих перспектив особистості в умовах хвороби / Є.С. Ісаєва // Житомир. – 2009. – С. 86-94.

8. Кожина А. М. Функциональная диагностика предболезненных психических изменений с изучением особенностей социальной дезадаптаций у подростков: дис. канд. мед. наук: 14.01.16 / А.М Кожина // Харьковский государственный медицинский ун-т. – Х., 1997. – 188 с.

9. Коростій В. І. Психосоматичні, психосоціальні та біоритмологічні кореляти психічних порушень при гіпертонічній хворобі: автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.16 / В.І. Коростій // Український НДІ соціальної та судової психіатрії. – К., 1997. – 13 с.

10. Красильникова Е.Д. Психологические особенности семей, воспитывающих детей с различными вариантами нарушения психического здоров’я / Е.Д. Красильникова // Вопросы психического здоров’я детей и подростков. – 2012. – № 2. – С. 29-35.

11. Михайлов Б.В. Перспективи розвитку психотерапії і медичної психології в Україні в умовах реформування медичної галузі / Б. В. Михайлов // Чоловіче здоров’я, гендерна та психосоматична медицина. – 2015. – № 1–2. – С. 5-10.

12. Морозов П.В. Состояние психического здоровья населения и тенденции развития психиатрической помощи на постсоветском пространстве / П.В. Морозов, Н.Г. Незнанов, О.В. Лиманкин, П.В. Волошин // Український вісник психоневрології. – 2014. – № 1 (78). – С. 11-17.

13. Пінчук І.Я. Динаміка психічного здоров’я населення України 2008-2012 рр. та перспективи розвитку психіатричної допомоги / І.Я. Пінчук, Р.М. Богачев, М.К. Хобзей, О.О. Петриченко // Архів психіатрії. – 2013. – № 1. – С. 11-17.

14. Сєднєва В.О. Основи корекційної роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку : методичні рекомендації / В.О. Сєднєва // – Миколаїв : ОІППО, 2010. – 36 с.

15. Latifi R. Telepresence and telemedicine in trauma and emergency / R. Latifi // Stud Health Technol Inform. – 2008. – P. 131-275.

16. McMaster M.J. Prognosis for congenital scoliosis due to a unilateral failure of vertebral segmentation /  M.J. McMaster M.J. // The Journal of bone and joint surgery. – 2013. – P. 972.