Педагогические науки/ 4. Стратегические направления реформирования системы образования.

студентка Малахова А. М.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА ЯК ЗАСІБ ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКА ДІТЕЙ ЕКСПРЕСИВНОЮ ЛЕКСИКОЮ

Сьогодні нові освітні тенденції вимагають від вихователя дошкільного навчального закладу розвивати українську державність впровадженням рідної мови, що вимагає не тільки формування мовних умінь та навичок, а й визначає стратегічне завдання виховання мовної особистості з властивими їй національно-культурними і світоглядними пріоритетами, особистості, яка свідомо і творчо опановує рідну мову з раннього дошкільного віку.

Мовлення дітей дошкільного віку стає живим, безпосереднім, за умови прояву зацікавленості мовним багатством і вмінь використання у мовленні засобів виразності. Найбільш повно і яскраво експресивне мовлення представлене в усній народній творчості і, зокрема, в казках.

Проблема словникової роботи з дітьми на етапі дошкільного дитинства досліджувалась у різних напрямах: збагачення словника дітей раннього (Г. Ляміна, Г. Розенгарт-Пупко та ін.), дошкільного віку (А. Богуш, Н. Гавриш, І. Непомняща та ін.), особливості засвоєння семантики слів, уточнення і розширення їх значень, використання тематичного принципу введення лексики, асоціативного поєднання слів (Г. Бавикіна, А. Богуш та ін.).

Як свідчать результати дослідження, казка вивчається науковцями у різних аспектах. Наприклад, філологи визначили функції позначення кольору і світла в казковому тексті (Т. Коротич); структурну форму мовлення казкових персонажів (Т. Вавринюк); жанрові особливості різних видів казок (Н. Ведернікова, Л. Дунаєвська, С. Мишанич). Звернувшись до напрацювань психологів (О. Запорожець, Г. Леушина) виявлено особливості сприймання і розуміння казки дітьми дошкільного віку. З позицій лінгводидактики, казка розглядається ученими як джерело формування естетичних почуттів (Н. Гавриш, В. Пабат); визначено вплив казкового тексту на мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку (Ю. Руденко, Н. Карпінська); вплив казки на розвиток зв’язного мовлення дітей (Л. Фесенко) тощо.

На думку А. Богуш, казка – це усний народний твір, який виник у безпосередньому спілкуванні оповідача із слухачами; зв’язний текст розповідного характеру, з вигаданим, часто фантастичним змістом, якому притаманні всі риси зв’язного тексту: тематична єдність, наявність заголовку, змістова завершеність, інформативність викладу, цілеспрямованість, інтеграція, структурна організація (приказка, зав’язка...), зв’язок між частинами (казковими віхами), відпрацьованість мовлення відповідно розмовного стилю мови [1, с. 208].

З огляду на специфіку проблеми дослідження розглянемо сутність поняття “експресивна лексика”, що становить у загальновживаній лексиці окреме нашарування, стилістична функція якого – позитивна або негативна оцінка, на якій, власне, й базується експресія сильне вираження змісту чи емоцій. У лінгвістичному словнику експресивність визначається як сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мовлення, які забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті як засіб суб’єктивного вираження мовця до змісту чи адресату мовлення [5].

Згідно логіки дослідження, з метою з’ясування місця і ролі української народної казки у словниковій роботі з старшими дошкільниками було проаналізовано програми навчання й виховання дошкільників “Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку”, “Дитина”, “Дитина в дошкільні роки”, “Світ дитинства”, “Українське дошкілля”, “Впевнений старт”. У програмах відсутнє теоретичне обґрунтування понять “експресивна лексика”, “експресивність мовлення”. Однак, відзначимо, що за вимогами програм дошкільники повинні: вміти самостійно інсценувати казки; переказувати казки, переказувати дослівно казку або уривок, самостійно розповідати 3 – 5 знайомих казок, легко орієнтуватися у структурі казок, визначати зачин, кінцівку, образні вирази [3, с. 83].

У реалізації методики збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобом української народної казки нами було враховано принципи розвитку мовлення і навчання дітей дошкільного віку рідної мови: сенсорно-лінгвістичного розвитку, взаємозв’язку мислення і мовлення, забезпечення максимальної мовленнєвої активності, емоційної насиченості занять, національної спрямованості; оцінки виразності мовлення, прискорення темпів розвитку мовлення.

Розробляючи завдання, ми використовували методи безпосереднього (бесіди за ілюстраціями до казок, показ різних видів театрів) та опосередкованого (лексичні вправи на збагачення і активізацію словника) збагачення словника експресивною лексикою. Одним із провідних прийомів словникової роботи в ході експериментального навчання виступило створення мовленнєвих ситуацій за змістом казок.

Започатковуючи експеримент, нами було визначено критерії і показники розвитку експресивного мовлення старших дошкільників: наявність лексико-семантичних засобів із показником: уживання в мовленні слів у переносному значенні; лексична наповнюваність усного продукування казкового тексту з показником співвідношення побутової, загальновживаної і експресивної лексики в усних висловлюваннях, під час опису, переказу, бесіди тощо.

Розроблена методика збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки, обіймає чотири взаємопов’язаних етапи: відбірково-аналітичний, первинно-ознайомлювальний, продуктивно-моделюючий, творчо-імпровізаторський. Змістовий аспект роботи відбірково-аналітичного етапу передбачав ознайомлення дітей з експресивними засобами виразності українських народних казок; відбір лексики, створення словників-мінімумів, складання і розповідання лінгвістичних казок, уведення експресивної лексики в активний словник дітей.

Метою другого – первинно-ознайомлювального етапу було ознайомлення дітей з українськими народними казками, введення у словник дітей нової лексики. Змістовий аспект роботи передбачав розповідання українських народних казок, уведення у словник дітей експресивної лексики. Проводились літературні вікторини, показ театрів за змістом казок, прослуховування платівок, перегляд діафільмів, кінофільмів за змістом казок.

Третій, продуктивно-моделюючий етап дослідження передбачав активізацію експресивної лексики в різноманітних мовленнєвих ситуаціях за змістом українських народних казок. Змістовим аспектом роботи означеного етапу було занурення дітей в активну навчально-мовленнєву та художньо-мовленнєву діяльність за змістом українських народних казок.

Метою четвертого – творчо-імпровізаторського етапу було самостійне використання дітьми експресивної лексики в різних видах діяльності (навчально-мовленнєвій, художньо-мовленнєвій, театрально-ігровій). Змістовий аспект роботи передбачав подальшу активізацію в мовленні дітей експресивної лексики в іграх-драматизаціях, інсценуванні, показах дітьми театрів і вистав, іграх за сюжетами казок, літературних вечорах і святах казки і ранках.

На різних етапах експериментального дослідження нами визначено педагогічні умови роботи з українською народною казкою, які забезпечили збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою: розуміння дітьми змісту казкових текстів; усвідомлення дітьми наявності експресивної лексики у текстах казок і власному мовленні; наявність позитивних емоційних стимулів щодо пошуку дітьми відповідних слів, фраз, речень з експресивними засобами; цілеспрямований добір експресивної лексики за змістом казок; моделювання ігрових ситуацій за змістом казок; взаємозв’язок різних видів діяльності (навчально-мовленнєвої, ігрової, театрально-ігрової, художньо-мовленнєвої, образотворчої) щодо активізації вживання дітьми експресивної лексики.

З огляду на вище зазначене, резюмуємо, що кінцевим результатом навчання рідної мови в дошкільному закладі є формування культури мовлення і спілкування дітей, що характеризується низкою якісних ознак мовлення: змістовністю, правильністю і чистотою, точністю, логічністю і послідовністю, виразністю й образністю, експресивністю. Одним із провідних засобів формування культури мовлення дошкільнят є збагачення, активізація і уточнення лексичного запасу рідної мови, чому сприяє використання, насамперед, української народної казки.

Література:

1. Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі : навч. посіб. / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К. : Вища школа, 2002. – 407 с.

2. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика : теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш / за ред. А. М. Богуш. – 2-ге вид., доп. – К. : Слово, 2011. – 704 с.

3. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку : Програма та методичні рекомендації / Укл. А. М. Богуш. – Одеса: Маяк, 1999. – 88 с.

4. Гавриш Н. В. Художнє слово і дитяче мовлення : метод. посібн. для вихователів / Н. В. Гавриш. – Донецьк : ТОВ “Лебідь”, 1999. – 170 с.

5. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І.С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 с.

6. Маковецька Н. В. До проблеми активізації емоційно-експресивної лексики в мовленні дітей дошкільного віку / Н. В. Маковецька // Наука і освіта : наук.-практ. журнал Південного наукового центру АПН України. –1998. – № 1. – С. 85 – 88.