Економіка/10. Економіка підприємства

 

Бриль Ірина Василівна

МНС Інституту економіки промисловості НАН України, м. Донецьк                                                                    

Стратегічні напрями сучасного розвитку

інтелектуального капіталу підприємств

 

 

1. Розвиток суспільства й економіки забезпечується діяльністю людей, їх суспільно-корисною працею, що має абстрактну та конкретні форми. В економічній науці та практиці значно більше уваги приділяється дослідженню й управлінню конкретними формами праці, товару, що реалізується в їх матеріально-речовій формі, а капітал все ще оцінюється переважно за його фінансово-матеріальною складовою.

2. Стратегічне управління зводиться головним чином до довгострокового планування, технологічного, інноваційного, фінансово-економічного розвитку економіки, галузей, регіонів і підприємств. Однак у виробництвах та продукції IV-VI технологічних укладів у вартості товару все більшу роль відіграє абстрактна форма праці, інтелектуальна складова якої узагальнена поняттям «інтелектуальний капітал».

3. Теоретичні аспекти досліджень інтелектуального капіталу знайшли відображення у працях зарубіжних та вітчизняних учених Д. Белла, Е. Брукінг, Дж. Гелбрейта, Л. Едвінсона, М. Мелоуна, Т. Стюарта, Л. Абалкіна, В. Антонюк, І. Булєєва, В. Гейця, О. Грішнової, О. Кендюхова, В. Іноземцева, С. Климка, А. Козирєва, В. Левківського, Б. Леонтьєва, Н. Маркової, А. Чухна. Науковці у своїх роботах підкреслюють, що інтелектуальний капітал – це капітал, втілений у знання, вміння, досвід, кваліфікацію людей. Віддача такого капіталу реалізується в якості та продуктивності праці. Визнано, що основою інтелектуального капіталу (ІК) є людський капітал, виявлено сутність, структуру інтелектуального капіталу, форми управління ним на макро- та мезорівнях. Але при цьому на сучасному етапі розвитку економіки недостатньо досліджено питання стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства, його впливу на корпоративну культуру, відображення інтелектуального капіталу в нематеріальних активах, мотивації розвитку інтелектуального капіталу підприємства.

4. Визначення складових інтелектуального капіталу, показників оцінки  рівня та ефективності використання інтелектуального капіталу на підприємстві має бути узагальнено і систематизовано в стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства, під якою слід розуміти налагодження  взаємодії  елементів структури інтелектуального капіталу на підприємстві: людського, структурного, організаційного, ділового, інноваційного капіталу. Стратегія управління інтелектуальним капіталом має на меті досягнення капіталізації підприємства, для чого необхідним вважається виконання таких завдань: у стратегії управління людським капіталом – перевірка рівня кваліфікації працівників та підтримка зацікавленості співробітників у її підвищенні; у стратегії управління структурним капіталом – забезпечення умов патентної та ліцензійної діяльності, юридична підтримка автора запатентованої ідеї, забезпечення обліку та умов зберігання ліцензій і патентів на підприємстві; у стратегії управління організаційним капіталом – створення на підприємстві фонду матеріального стимулювання та заохочування, розробка плану корпоративних заходів щодо підтримки сприятливої атмосфери в колективі; у стратегії управління діловим капіталом – забезпечення реклами продукції або послуг підприємства, розробка договору про конфіденційність укладених угод; у стратегії управління інноваційним капіталом – підтримка розроблених нововведень на підприємстві; створення комп’ютерної мережі спілкування з клієнтами.

5.  Реалізація стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства можлива при розумній та поступовій взаємодії виконання заходів стратегій управління людським, структурним, організаційним, діловим, інноваційним капіталом. На великих підприємствах доцільно створювати відділи управління інтелектуальним капіталом, функціями яких має бути розробка, підготовка пропозицій щодо реалізації стратегії управління інтелектуальним капіталом, контроль за цими процесами. Стратегія управління ІК розробляється на два-три роки, після чого коригується та продовжується в часі. Реалізація заходів виконання стратегій за всіма напрямами сприятиме загальному розвитку підприємства, підвищенню конкурентоспроможності та капіталізації підприємства.

Література.

1.                Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М.: Академия, 2004. – 783с.

2.                Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг; пер. с англ. / под  ред. Л.Н. Ковачина. – СПб.: Питер, 2001. – 288с.

3.                Гєлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество / Дж. К. Гєлбрейт; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1969.– 480с.

4.                Edvinsson L. Intellectual Capital. Realizing Your Company`s True Value by Finding Its Hidden Brainpower / L. Edvinsson, M. S. Malone. – New York: Harper Business, 1997.

5.                Антонюк В. П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку: монографія / В. П. Антонюк. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2007. – 348 с.

6.                Климко С.Г. Людський капітал як вираження робочої сили в умовах сучасного цивілізаційного розвитку / С.Г. Климко, В.М. Левківський // Економіка і управління. – 2005. – №3(29). – С. 5-9.

7.                Чухно А.А. Інтелектуальний капітал: сутність, форми і закономірності розвитку / А.А. Чухно // Економіка України. – 2002. – №11. – С. 48-55.

8.                Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.  – 254с.

9.                Кендюхов О.В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління:  монографія / О.В. Кендюхов. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2006. – 305с.