К.е.н. Супрун С.Д., Олішевська О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВ

Світова практика показує, що найбільш конкурентоспроможними підприємствами, як правило, є ті, у яких головним критерієм оцінки якості прийнятого управлінського рішення є наступне підвищення вартості. Сьогодні прослідковуються тенденції в управлінні підприємствами, які засновані на понятті ринкової вартості. Однак застосування концепції вартості на вітчизняних підприємствах ще не одержало достатнього поширення. Це пов’язане з відсутністю доступних процедур, методик, технологій, а також з відсутністю досвіду практичної діяльності фахівців на підприємстві. Також не існує достатніх доказів, що критерій вартості в управлінні підприємством є найкращим порівняно з доходом, прибутком чи рентабельністю. Проте, постійно росте інтерес до використання вартості в щоденній практиці управління підприємствами.

Для проведення оцінки вартості майна підприємства застосовуються такі основні методичні підходи [1-6]: дохідний; порівняльний; витратний (майновий - для оцінки об’єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів).

Покладені в основу методичних підходів , основні правила оцінки майна підприємства відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості його майна. Оцінка вартості майна проводиться з дотриманням правил (принципів) корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

Основні переваги та недоліки основних оціночних концепцій ми узагальнили та представили у таблиці 1.

Таблиця 1

Дослідження переваг та недоліків існуючих методичних підходів

визначення вартості майна підприємства

Методичний підхід	Переваги методів	Недоліки методів
Витратний підхід	Аналіз варіантів найліпшого та найефективнішого використання земельної ділянки. Техніко-економічний аналіз можливостей нового будівництва та різного роду поліпшень. Остаточне збалансування величини ринкової вартості підприємства з його можливостями за кожним зі структурних елементів.	Використання “колишньої” господарської інформації потребує їх приведення до одного часового періоду, механізм розрахунків у цьому аспекті не можна назвати досконалим. Ігнорування перспектив розвитку підприємства та ринкового середовища. Повністю випадають із кола досліджень індивідуальні можливості ефективного використання об’єкта.
Порівняльний підхід	Орієнтація на поточні фактичні ціни та ринкові умови діяльності дає змогу уникнути розбіжностей між розрахунковою величиною вартості та її ринковим еквівалентом. Достовірна фактична інформація підвищує точність аналітичних розрахунків та відображення специфіки об’єкта оцінки, урахувавши фактично досягнуті фінансово-економічні результати. Дає змогу врахувати не тільки внутрішні особливості об’єкта, а й ринкову ситуацію у цілому (співвідношення попиту та пропонування, ціни на супутні об’єкти тощо).	Потребує існування розвинутого, цивілізованого та прозорого ринку об’єктів оцінки. Неможливість оцінки унікальних чи специфічних об’єктів за браком аналогів для порівняння. Ігнорування перспектив розвитку підприємств у майбутньому. Значні витрати часу та ресурсів на збирання та опрацювання великого масиву інформації як про об’єкт оцінки, так і його аналогів. Необхідність використання складних розрахунків для встановлення адекватних поправок проти аналога, що не завжди можливо (навіть з причин недостатності кваліфікаційного рівня аналітика).
Результатний підхід	Урахування перспектив діяльності та розвитку підприємства як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу, виходячи з колишнього досвіду, досягнутих результатів та сформованих ринкових умов. Можливість урахування специфіки ринкових умов для певного об’єкта за допомогою правильного визначення рівня дисконту чи коефіцієнта капіталізації.	В аналітичних розрахунках використовується прогнозна (імовірнісна), а не фактична господарська інформація. Аналітичні процедури формування ставок дисконтування та капіталізації мають надто суб’єктивний характер. Неможливість досягнення абсолютно точних результатів через тривалу оцінки та нестабільність реальних процесів припливу та відпливу капіталу.

Визначення ринкової вартості майна підприємства можливе із застосування усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Опрацювання джерел [1, 2, 4, 6, 7] дозволило нам вияснити наступне. Визначення вартості проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів та оціночних процедур. Так, зокрема, оцінка майна підприємства проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки (виду вартості) залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог.

В практичній діяльності у більшості випадків, при визначенні вартості майна все частіше стикаються з необхідністю визначення права користування землею. Це пов’язано не тільки з тим, що користування є найбільш розповсюдженим і найбільш часто відчуженим правовим відношенням до землі, а і з тим, що його реалізація, навіть коли воно юридично не закріплено, забезпечує отримання додаткового рентного доходу, пов’язаного з специфічною корисністю конкретної земельної ділянки: місце розташуванням, рівнем його благоустрою, характером використання. Дані обставини дозволяють розглядати право користування земельною ділянкою як нематеріальним активом, що впливає на сукупний дохід та ефективність любого виду діяльності.

Таким чином, дослідження існуючих методичних підходів до визначення вартості майна підприємства, дозволили визначити основні їх принципи, процедури та особливості використання. Кожен з названих підходів та спеціальних методів має свої переваги та недоліки і тільки на основі комплексного використання можна досягти реального визначення вартості майна та втіленого у ньому потенціалу підприємства.

Література:

1. Національний стандарт № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09 2003 року № 1440.

2. Національний стандарт № 2 “Оцінка нерухомого майна” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442.

3. Кобальчинська Є.О. Визначення факторів впливу на вартість підприємства в сучасних умовах / С.О. Кобальчинська // Збірник наукових праць / Одеський державний економічний університет. - Одеса, 2008.

4. Ковалев А. П. Оценка стоимости имущества промышленного предприятия: Учеб. пособие. - М.: Станкин, 2005. – С. 3-57.

5. Михайлова-Станюта Н. Финансовое состояние и продажная цена предприятия // Риск, 2005. - № 1. - С. 36-40.

6. Оценка недвижимости: Учебник / Под ред. А.Г. Грязновой, М.А. Федотовой. - М.: Финансы и статистика, 2003. – 496 с.

7. Оценка объектов недвижимости: теоретические и практические аспекты /Под ред. В.В. Григорьева. - М.: ИНФРА-М, 2005.

8. Оценка стоимости предприятия (бизнеса): Учеб. пособие / Под ред. Н. А. Абдулаева, Н. А. Колайко. — М.: ЭКМОС, 2008. - 352 с.