Кулініч О.М.

К.е.н., заступник директора з наукової роботи

ІСЕМВ НАН України

Інноваційні чинники у формуванні глобальної системи перерозподілу водного навантаження

Анотація. Розглянуто напрями формування глобальної системи перерозподілу водного навантаження. Обґрунтовано наявність двосегментної структури зазначеної системи. Основним сегментом є сегмент водозберігаючих технологій, а доповнюючим - сегмент продукції з високою водомісткістю.

Ключові слова. Водні ресурси, водозабезпечення, водозберігаючі технології

Innovation factors in forming of the global system of redistribution of water pressure

Summary. The ways of forming the global system of redistribution of water pressure have been considered. Presence two-segment structure of this system has been grounded. The main segment is a segment of water saving technologies, and complementary - segment products with high water capacity.

Keywords. Water resources, water supply, water saving technologies

Вступ та постановка проблеми. В силу нерівномірності розміщення водних ресурсів, придатних для використання в господарських цілях та такою властивістю водних ресурсів як неможливість транспортування їх в потрібних обсягах на великі відстані в останні десятиліття відбувається активне формування глобальної системи перерозподілу водного навантаження через ринки водоємної продукції. Імпортуючи ті чи інші види продуктів, країни, фактично зменшують водне навантаження на місцеві екосистеми, в порівнянні з власним виробництвом імпортованої продукції. Глобальна система потоків «віртуальної води», або більш розвинена концепція «водних слідів» [3], якщо розглядати її з позиції економії використання водних ресурсів і є глобальною системою перерозподілу водного навантаження споживання, для задоволення якого можна використовувати місцеві водні ресурси (власне виробництво), або водні ресурси інших країн (імпорт). Основним чинником формування такої системи, як правило розглядається нерівномірність кліматичних умов (зокрема, опадів) та водозабезпечення в розрізі окремих країн [2, c.226]. Однак, на нашу думку, при цьому ігноруються інноваційні чинники, які визначають ефективність використання наявних водних ресурсів у промисловості, сільському господарстві та комунальному секторі. Тому метою роботи є обґрунтування ролі інноваційних чинників у формуванні глобальної системи перерозподілу водного навантаження.

Виклад основного матеріалу.

Під інноваційними чинниками, які впливають на формування глобальної системи перерозподілу водного навантаження потрібно розуміти відмінність в технологіях водовикористання, особливо у сільському господарстві. Водоємність сільськогосподарського виробництва у розвинутих країнах значно нижча, ніж у країнах, що розвиваються (рисунок).

Рисунок. Водоємність вирощування зернових в США, Канаді та Росії

Джерело: побудовано автором згідно [1, с.112]

Аналізуючи представлені на рисунку дані можна зробити висновок, що водоємність виробництва зернових в Росії в порівнянні з США вища майже в три рази. Для багатьох країн з обмеженими водними ресурсами надмірні витрати води на сільське господарство унеможливлюють використання водних ресурсів для інших цілей.

Тому для компенсації обмеженості доступу до водних ресурсів все більшу роль відіграють водозберігаючі та водозахисні технології. Такого роду технології базуються на використанні широкого спектру речовин та матеріалів «високої хімії» і інформаційно-обчислювальних технологій. Логічно припустити, що роль ринку зазначених технологій у компенсації обмеженості доступу до водних ресурсів суттєво зросте в найближчі десятиріччя. Основними суб’єктами на даному ринку, які й будуть отримувати найбільші вигоди від системи глобального перерозподілу водного навантаження будуть розвинені країни, які володітимуть патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншої інтелектуальною власністю в сфері водовикористання та водозбереження, в яких буде сконцентровано основну масу кваліфікованих кадрів, передових високоефективних виробництв. Саме цей сегмент, на нашу думку, буде основним у майбутній глобальній системі перерозподілу водного навантаження. Сегмент водоємної продукції буде доповнюючим, і в ньому потенційно основними продавцями можуть виступати тільки країни, потенціал відновлювальних водних ресурсів яких перевищує поточні і майбутні внутрішні потреби у водних ресурсах. До таких країн можна віднести низку країн Центральної Африки, Південної Америки, США, Австралію, Нову Зеландію. Деякі перспективи в даному аспекті має і Україна, водозабезпечення якої, хоч і не відноситься до надто надлишкового, але й не є дефіцитним. Але потрібно підкреслити, що ринок водоємної продукції - це ринок продукції, а не сировини. Тому, як правильно наголошує В.І. Данілов-Данильян, ефективність участі в ньому країни визначається не лише одними запасами водних ресурсів, необхідно ще й виробництво [1, c.112]. Як зазначалося вище, найбільшу роль у перерозподілі водного навантаження відіграють міжнародні ринки сільськогосподарської продукції, тому найбільш вигідні позиції будуть мати країни, які зможуть поєднати чотири компоненти: (1) водні ресурси та (2) земельні ресурси, а також технології ефективного (3) землекористування та (4) водозбереження та водовикористання.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Забезпеченість водними ресурсами є необхідною, але не достатньою умовою ефективної участі країни глобальній системі перерозподілу та оптимізації водного навантаження, формування якої активно відбувається на сучасному етапі. Фактично дана система формується у вигляді двох сегментів. Головним є сегмент водозберігаючих та водозахисних технологій, а доповнюючим – сегмент водоємної продукції. Логічно припустити, що до країн, які мають проблеми у водозабезпеченні будуть експортуватися насамперед не водозберігаючі технології, а водоємні продукти, які вироблені з їх застосуванням. Таким чином буде формуватися все більша залежність тих країн, водний потенціал яких невисокий і в яких нерозвинені водозберізгаючі технології від невеликої групи країн, які широко застосовуватимуть передові технології водозбереження та водовикористанння, а, особливо, такі технології будуть доповнені наявністю земельних та водних ресурсів.

На сучасному етапі, коли глобальна система пере6розподілу водного навантаження ще перебуває на стадії формування, Україна з її наявними водними та земельними ресурсами, може зайняти місце в другій з вищезазначених груп країн. Однак для цього не вистачає ще двох компонент – розробки і широкого впровадження технологій ефективного землекористування (зокрема в сільському господарстві) та технологій водо збереження та раціонального водовикористання. Це має бути враховано на урядовому рівні через прийняття відповідної стратегії водовикористання та державних цільових програм розробки та впровадження водозберігаючих технологій, а також технологій ефективного сільськогосподарського землекористування.

Список використаних джерел

1. Мельник О.И. Перспективы учета концепции виртуальной воды и водного следа в экономических отношениях водопользования / О.И. Мельник, Е.И. Маценко, М.А. Хижняк // Механізм регулювання економіки, 2011, № 1 – С.221-229.

2. Данилов-Данильян В. И. Вода - стратегический фактор развития экономики России / В.И. Данилов-Данильян // Вестник российской академии наук. – 2007. – Т. 77, № 2- С.108 – 114.

3. Hoekstra A.Y. National water footprint accounts: The green, blue and grey water footprint of production and consumption [електронний ресурс] / A.Y. Hoekstra, M.M. Mekonnen // Value of Water Research Report Series, NESCO-IHE, Delft, the Netherlands. - 2011. - No. 50. -50 р. - режим доступу: http://www.waterfootprint.org/Reports/Report50-NationalWaterFootprints-Vol1.pdf