Старший викладач кафедри фінансів

Буковинського Університету

Пердейчук В.М.

Подвійність природи інформаційних інститутів в світовій економічній системі

Впродовж всього соціально-економічного розвитку суспільства інформація мала важливе значення для економічної діяльності. В економіку поняття «інституту» прийшло з соціальних наук, зокрема, з соціології. Т. Веблен, який один з перших вжив термін «інститут» в соціологічній теорії. Під інститутом він розумів «звичний образ мислення, який має тенденцію продовжувати своє існування невизначено довго» [1]. Тобто Т. Веблен відносив до інститутів різні правила і стереотипи поведінки суб’єктів у соціумі. Подібне визначення інститутів дають і сучасні дослідники. Так Д. Норт визначає соціальний інститут як «правила гри в суспільстві, або, більш формально, це обмеження, сконструйовані людьми, щоб надавати форму людській взаємодії» [2, с.3]. Таким чином, у своєму визначенні Д.Норт фактично вказує на подвійну роль інститутів – вони і формують взаємодію, задаючи «правила гри», а з іншого боку обмежують цю взаємодію. Аналогічну позицію щодо подвійності інститутів займає й такий відомий інституціоналіст, як Дж. Коммонс. Він підкреслює, що інститути з однієї сторони, створюють можливості для здійснення якої-небудь діяльності, а з іншої – обмежують дії індивідів [3]. Виходячи з цього деякі дослідники, справедливо, на наш погляд, виокремлюють подвійність природи інститутів як найважливіший прояв їх суті [4, с.16].

Слід погодитися, що подвійність суті притаманна інститутам, але не можна погодитися з тим, що це найважливіший їх прояв. Подвійність інститутів випливає при розподільному підході до інститутів, коли інститути розглядаються як правила поведінки в розподільчому конфлікті, який має велике значення в економіці. Адже в умовах конфлікту при розподіленні тих чи інших благ інститути розширюють або закріплюють права одних індивідів (суб’єктів), але, одночасно обмежують (звужують) права інших. Загалом, слід погодитися з розподільчим підходом до інститутів, так як їх роль в розподілі благ в економічній системі є велика. Проте, враховуючи, що предметом даного дослідження є інформаційні інститути та те, що в економіці та, особливо, на фінансовому ринку, вагомого значення набуває організовуюча роль інформації, розподільчий підхід до дослідження інформаційних інститутів є дещо однобоким.

Щоб окреслити сутність інформаційних інститутів необхідно враховувати ще один їх аспект - координаційний, який досліджується в рамках неоінституціоналізму [5, c.31], де роль інститутів і їх вплив на економічну систему розглядаються на основі принципів раціональності і методологічного індивідуалізму [6, c.27].

Принцип методологічного індивідуалізму в поясненні інститутів через інтереси і поведінку індивідів, які їх використовують для координації своїх дій. Виходячи з зазначеного принципу інститути існують виключно у діяльності і через діяльність людей. Вони структурують взаємодію між людьми і, таким чином, забезпечують взаємоузгодженість очікувань, тобто координацію [5, c.51].

Що стосується раціональності, то неоінституціоналісти не характеризують людську поведінку повною (всеосяжною) раціональністю, її найважливішими характеристиками є обмежена раціональність [1]. Обмежена раціональність особливо проявляється на фінансових ринках, коли в ряді випадків поведінка економічних агентів, наприклад, інвесторів регулюється неформальними правилами інвестування, які можуть не відображати адекватно поточну ситуацію і «виштовхують» з «дозволеної зони» об’єкти та галузі, інвестиції в які були б доцільними виходячи з позиції абсолютної раціональності [7]. Вказані вище неформальні правила є де-факто неформальними інститутами, тому, виходячи з принципу обмеженої раціональності, економічний агент, координуючий свої дії з іншими агентами в рамках інституту вважає, що його поведінка раціональна.

Плідний підхід в даному напрямі започатковано Г. Кирдіною, яка розрізняє базові інститути та інституційні форми. Поняття «Базового інституту» в її розумінні характеризує історично стійкі, інваріантні соціальні відносини, що постійно відтворюються в практиці [8]. Очевидно, «що один і той же базис … завдяки нескінченно різним емпіричним обставинам, природним умовам, расовим відносинам, історичним впливам, що діють ззовні – може виявляти в своєму прояві нескінченні варіації і градації, які можливо зрозуміти лише за допомогою аналізу цих емпірично даних обставин». [9, с. 35]. Ці градації й проявляються у вигляді інституційних форм. На відміну від базових інститутів, що зберігають свій зміст, інституційні форми мобільні, пластичні, мінливі.

Таким чином, базові інститути утворюють фундамент суспільства, вони задають найбільш загальні характеристики соціальних ситуацій, визначають спрямованість колективних і індивідуальних людських дій. Розрізнення базових інститутів та інституційних форм дозволяє відособити глибинні відносно постійні структури інституційного середовища від його зовнішнього, динамічного змінного «поверхневого» шару, який становлять інституційні форми.

Список використаних джерел:

1. Капелюшников Р.И. Новая институциональная теория. – Режим доступа: http://ie.boom.ru/Rozmainsky/Ch8.htm.

2. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт, пер. І. Дзюб. - К. : Основи, 2000. — 198с.

3. Васильева Е.Э Институционализм как альтернатива неоклассической и марксистской экономической теории – Режим доступа: www.institutional.narod.ru.

4. Логачева Н.М. Социально-экономические условия развития инфраструктурных институтов рыночной экономики Дис.канд.экон.наук: 08.00.01./ Н.М. Логачева-М.:2005.- 198 с.

5. Шаститко А. Экономическая теория институтов / Шаститко А. – М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 1997. – с. 45-56.

6. Олейник А. Институциональная экономика / Олейник А. Учебное пособие. – М.: ИНФРА – М, 2000. –С.27.

7. Михайловська О.В. Роль інформації в процесах самоорганізації на прикладі інноваційно-інвестиційного процесу в умовах глобалізації / О.В. Михайловська // Зовнішня торгівля: право та економіка. – Київ, 2008. – № 5. – С. 34–44.

8. Кирдина С.Г. Модели экономики в теории институциональных матриц / С.Г. Кирдина // Экономическая наука современной России. – 2007. № 2. – С. 34-51.

9. Маркс К. Соч. 2-е изд. Т. 2. / Маркс К., Энгельс Ф. - М.: Госполитиздат, 1955.