Економічні науки/ 2. Зовнішньоекономічна діяльність

К.е.н., Черницька Т.В.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

Сучасна диспозиція України на світовому ринку нанотехнологій

 

Сучасне суспільство знаходиться на тій стадії свого функціонування, незмінними компонентами якої стають широке застосування інформаційних технологій, посилення інноваційної складової в економіці, розвиток наукомістких галузей виробництва, глобалізація та інтернаціоналізація досліджень, зростання глобальної конкуренції саме на тих ринках, основною продукцією яких є інноваційні та наукомісткі товари та послуги. У таких умовах ключовим поняттям стає термін «нанотехнології», що означає нову галузь науки, яка оперує матерією на нанорівні, таким чином надаючи їй нових, революційних властивостей. Нанотехнологія міждисциплінарна область фундаментальної та прикладної науки і техніки, що має справу із сукупністю теоретичного обґрунтування, практичних методів досліджень, аналізу та синтезу, а також методів виробництва і застосування продуктів з даною атомарною структурою шляхом контрольованих маніпуляцій окремими атомами та молекулами [1].

Глобальний ринок нанотехнологій поступово розширюється: щорічно кількість компаній, що випускають нанотехнологічну продукцію збільшується, зростають обсяги інвестицій у галузь (виключення становить 2008 р. через світову фінансову кризу), серед компаній починає діяти принцип перенесення готової продукції з лабораторії безпосередньо на ринок.

На сьогодні лідерами глобального ринку нанотехнологій є такі країни, як США, Японія, Корея та Німеччина, також високий рівень розвитку нанотехнологій спостерігається у Тайвані, Ізраїлі, Сінгапурі, Швеції, Швейцарії, Франції, Нідерландах, Великобританії та Китаї. Таким чином можна говорити про наступний розподіл глобального ринку нанотехнологій за країнами-учасницями: США – 40-45%, Японія – 25-30%, країни Європи – 15-20%, країни Азії – 5-10%.

Щодо сегментарного аналізу видової структури, то на даний момент на ринку нанотехнологій найбільші частки належать наноприладам і нанобіотехнологіям — відповідно 420 і 415 млн. дол. США; наноматеріалам і наноінструментам належать відповідно 145 і 50 млн. дол. США. Передбачається, що сегментами ринку, котрі матимуть найвищі темпи зростання, стануть нанокомпозитні матеріали та тверді наночастинки з темпами росту 28,8% та 17,5% відповідно. Темпи росту сегменту наноплівок і наноструктурних монолітних матеріалів становитимуть 7,5% та 9,4%. Прогнозується також зміна у структурі попиту на нанопродукти та нанотехнології. Так, до 2015 р. у структурі попиту спостерігатиметься переважання виробництва наноматеріалів (32%), друге місце закріпиться за наноелекронікою (27%), третє — за фармацевтикою та наномедициною (16%), хімічна промисловість та охорона навколишнього середовища займатимуть по 9%, а транспорт — 7% [2].

Оцінка динаміки розвитку глобального ринку нанотехнологій дає підстави для формування прогнозу щодо вартісного зростання окремих його сегментів до 2013 р.: ринок твердих наночастинок зросте з 1,7 млрд. до 4,2 млрд. США; ринок наноплівок збільшиться з 7 млрд. до 9,8 млрд. дол. США; ринок наноструктурованих монолітних матеріалів очікує зростання з 1,5 млрд. до 2,4 млрд. дол. США; ринок нанокомпозитів зросте до 1,3 млрд. дол. США, а ринок нанотрубок та інших пологих частинок сягне 743,3 млн. дол. США.

Україна на сьогоднішній день посідає 29 місце серед усіх країн світу у сфері нанотехнологічних інновацій, про це свідчить індикатор технологічного потенціалу, розрахований RAND Corporation [3].  Одним із пріоритетних напрямів інтеграції вітчизняних інновацій до глобального ринку нанотехнологій, що забезпечує високий рівень міжнародної конкурентоспроможності, стало виробництво наногетероструктур різноманітного призначення, зокрема над яскравих світлоіди, концентраторні сонячні батареї, НВЧ транзистори, тобто нових приладів оптоелектроніки на базі нанотехнологій. Вже укладено міжнародні угоди між Україною та країнами ЄС щодо поставок наногетероструктур. Таким чином, за належного фінансування вітчизняного сектору нанотехнологій, Україна найближчим часом здатна зайняти 1% світового ринку нанотехнологій, що дасть змогу отримувати щорічний прибуток у 200 млн. дол. США. Проте даний прогноз справдиться лише за умови здійснення інвестицій у даний сектор НДДКР на рівні 83 млн. дол. США.

Іншим перспективним напрямом, який дозволить вивести Україну на наступний рівень розвитку ринку нанотехнологій, є виготовлення готової продукції на основі наносировини (зокрема у фармацевтичній, косметичній, харчовій промисловості та в АПК). Значущості даному сектору надає те, що найближчим десятиліттям кожен другий продукт, представлений на світовому ринку, буде виготовлений із використанням нанотехнологій.

Для подальшого просування України на світовий ринок нанотехнологій та забезпечення високого конкурентного статусу вітчизняних інновацій необхідно розробити та впровадити комплексну програму дій, що охоплювала б питання інвестування та стимулювання розвитку НДДКР, а також комерціалізації результатів науково-технологічної діяльності. Зокрема такими кроками можуть стати: оцінка позитивних і негативних наслідків розробки та практичного впровадження нанотехнологій у близькій, середній і віддаленій перспективах; забезпечення відкритості програм для громадськості та ознайомлення її з перспективами, що відкривають нанотехнології; всебічне міжнародне науково-технологічне співробітництво; розробка нормативно-правової бази з регулювання питань, що пов’язані з нанотехнологіями, та їх узгодження з існуючими програмами та концепціями. Для посилення спроможності держави у фінансуванні нанотехнологій доцільним є створення відповідної інституційної інфраструктури, зокрема: інститутів спільного інвестування; інститутів НДДКР, які спрямовані на забезпечення технологічних проривів; інститутів підтримки прикладних інновацій (Національна мережа трансферу технологій).

Проте найважливішими заходами щодо розвитку вітчизняного сектора нанотехнологій мають стати створення наукових кластерів, що дозволить активізувати інноваційний процес шляхом створення позитивних зовнішніх ефектів від концентрації дослідників і розробників у рамках певної території. Учасниками нанокластерів можуть бути університети, науково-дослідні лабораторії, промислові компанії, спеціальні фінансові інститути, маркетингові агентства, експертні ради, патентні агентства.

Таким чином, комплексне впровадження системи вищезазначених заходів дозволить Україні суттєво покращити свій конкурентний статус на світовому ринку нанотехнологій.

 

Література:

1.     Балабанов В.И. Нанотехнологии: правда и вымысел. – М.: Эксмо, 2010.

2.     Ковалев А. Концептуальные модели прогноза глобального нанорынка и его структура // Маркетинг. – 2010. – № 3, 4.

3.     RAND Corporation Report The Global Technology Revolution, 2012.