Государственное управление / 2. Современные технологии управления..

к.держ.упр. Покатаєв П.С.

Класичний приватний університет, Україна

РОЛЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки і її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво продукції підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення якості самих товарів. Держава для збільшення споживчих можливостей застосовує ряд методів регуляторного впливу, серед яких – регулювання цін і тарифів на соціально-значущі товари і послуги. Проте, велика роль у контролю за формуванням цін і тарифів відводиться органам місцевого самоврядування.

В Україні державне регулювання цін регламентується Законами України, що встановлюють у сфері ціноутворення основні правила формування та застосування цін в Україні, порядок контролю за цінами, відповідальність за порушення його, права та обов’язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутворення. Для практичного виконання закони доповнюються та конкретизуються рішеннями указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, розпорядженнями Обласних державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 2, п. ”а”, ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень органів місцевого самоврядування відносяться встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, та комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), а також транспортні та інші послуги [1].

Крім того, згідно положень ч. 2, п. ”б”, ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” [1] та Постанови КМУ „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” місцевим органам влади делеговано повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням цін і тарифів (зокрема, встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг [2].

На сьогодні, методи державного регулювання цін поділяються на прямі (держава безпосередньо впливає на політику формування цін і тарифів виробників товарів та послуг) та непрямі (надання податкових пільг, здійснення кредитування на пільгових умовах та інші). До перших відносяться: встановлення фіксованих або граничних рівнів цін, декларування зміни ціни, введення граничних розмірів торгівельно-збутової націнки, встановлення граничного рівня рентабельності товаровиробників, блокування цін, до останніх: надання дотацій виробникам товарів, укладання договорів про ціни між державою та підприємствами.

Державне регулювання є необхідним і з причин обмеженого доступу споживача до повноцінного харчування з причин фінансової неспроможності, що останнім часом спостерігається у вигляді падіння реальних доходів населення. Так, з урахуванням індексу інфляції у 2010 році, населення отримало доходи у розмірі 564 676 млн. грн., що на 536 339 млн. грн. менше аніж за даними статистики (тобто зменшення реальних доходів відбулося на 48,7 %), у 2011 році доходи зменшилися на 51 %. Тоді як, спостерігається суттєве зростання індексу споживчих цін на продовольчі товари у 2009 році порівняно з попереднім роком на 110,9 %, у 2010 році на 110,6 %. Найбільше ціни на продукти харчування зросли протягом 2010 року у м. Севастополі (на 113,1%), в Херсонській та Донецькій областях на 112,2%, 113,3% відповідно [3]. Але регуляторну політику треба здійснювати коректно і виважено, адже, на сьогодні нормативно-правова база, яка визначає порядок здійснення державного регулювання цін і тарифів, є значною за обсягом, і досить застарілою, що обумовлює необхідність її негайного оновлення тому, перш за все, при розробці даної бази необхідно враховувати не тільки напрацьований вітчизняний, але й іноземний досвід з питань державного регулювання цін і тарифів.

По-друге, в процесі здійснення регуляторної політики, доцільно як можна менше органам державної влади втручатися в процеси ціноутворення із застосуванням прямих методів, потрібно більше акцентувати увагу, саме на непрямих методах регулювання (наприклад податкове регулювання). Так, у багатьох країнах Євросоюзу товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення оподатковуються за зниженою ставкою податку на додану вартість. Таку практику можна застосувати в Україні, – це б дозволило б суттєво знизити їх собівартість та зробити більш доступними для споживання всім верствам населення. Так, в Ірландії продукти харчування оподатковуються за ставкою 4,3%, в Іспанії – 4%, в Італії – 4%, в Люксембурзі – 3%. Крім того, у Люксембурзі за зниженою ставкою податком на додану вартість у розмірі 3% оподатковується дитячий одяг та взуття, книги, періодика, фармацевтичні препарати, тощо [4], що також, мають велика значення для суспільного розвитку.

По-третє, доцільно більш активно до проблеми формування цін і тарифів залучати громадкість щодо розгляду питань із доцільності підвищення цін і тарифів (особливо, що стосується житлово-комунальних послуг), встановлення яких – є компетенцією органів місцевого самоврядування, шляхом організації громадських слухань, публікації на офіційному сайті обласних адміністрацій інформації, щодо зміни цін і тарифів з поясненнями доцільності таких заходів (для подальшого ознайомлення). Хоча, ст. 11 закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлюються загальні вимоги до порядку проведення громадських слухань, законодавство у цій сфері потребує подальшого удосконалення. Так, доцільним є розробка і прийняття Закону України „Про порядок здійснення громадського контролю” в якому детально було б зафіксовано положення здійснення контролю з боку громадкості у соціальній, економічній, правовій та інших сферах життя, та закріплено порядок проведення громадських слухань щодо порядку формування цін і тарифів на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення (і у цьому нормативно-правовому акті, необхідно закріпити питання формування цін і тарифів не тільки на житлово-комунальні послуги, але й щодо політики ціноутворення на інші товари, що мають вирішальне соціальне значення). До того ж, вважаємо періодичність проведення таких громадських слухань потрібно встановити щоквартально.

Література:

1. Про місцеве самоврядування в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 21 травня 1997 р., N 280/97-ВР. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z970280.html

2. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) [Електронний ресурс]: постанова КМУ від 25 грудня 1996 р., N 1548. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1548-96-%D0%BF/print1338191142311652

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Директива Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість вiд 28.11.2006 р. № 2006/112/ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_928&p= 1287728439146274.