Экономические науки /12. Экономика сельского хозяйства
к.е.н., старший викладач Транченко О.М.
Уманський національний університет садівництва
м.
Умань, Україна
Конкурентні позиції окремого регіону не
завжди забезпечують найбільш сприятливі умови для реалізації власних
економічних і соціальних інтересів. Це
зумовлює необхідність вступати в партнерський союз з суміжними регіональними
системами. До найважливіших конкурентних позицій можна віднести [1]:
1.
Зручне географічне положення і високу транспортну освоєність території регіону,
які набувають особливого значення в таких ситуаціях: близькість розвинених у
господарському відношенні регіонів, здатних формувати ринковий простір і
товарні ресурси при мінімальних витратах виробництва та обігу; наявність
зручних транспортно-економічних зв’язків з зарубіжними країнами; високий рівень
розвитку взаємопов’язаної системи залізничного, автомобільного, водного та
авіаційного транспорту.
2.
Наявність високоекономічних природних ресурсів, що становлять міжрегіональний і
міжнародний інтерес і можуть бути об’єктами активної інвестиційної діяльності.
3. Наявність у регіоні
розвиненого науково-технічного потенціалу і науково-інформаційного середовища.
4. Збалансована
бюджетно-фінансова система як запорука економічної самостійності та
кредитоспроможності регіону.
5.
Наявність в регіоні стабільної податкової системи, чітких правил ліцензування і
надійних гарантій для підприємницької та інвестиційної діяльності.
6.
Наявність сучасної ринкової інфраструктури і кадрів, що володіють знаннями,
достатніми для організації ефективності маркетингової, фінансово-кредитної та
біржової діяльності.
7. Сприятлива екологічна
ситуація, що робить регіон привабливим як для розміщення нових робочих місць,
так і для проживання населення.
8.
Наявність у регіоні надійного зовнішньоекономічного потенціалу, під яким
розуміють можливість активної участі в світогосподарських зв’язках. Для цього потрібні три умови: якість продукції, що відповідає вимогам НТП; конкурентоспроможність товарів і ресурсів, що отримали визнання суб’єктів
світового ринку; наявність господарських умов для залучення іноземного
капіталу і створення спільних підприємств та фірм.
9. Розвиненість економічної
інфраструктури і намічені напрями її реформування. Ця стрижнева конкурентна
позиція впливає на становище регіону в міжрегіональних і міжнародних
торговельно-економічних відносинах. Економічна
структура регіону визначає місткість внутрішнього ринку й основні напрями
ввезення та вивезення товарів і послуг.
10. Державна регіональна
політика щодо областей і Автономної Республіки Крим.
Через систему гарантій і
стимулюючих чинників можна посилити позиції регіонів, підвищити їхнє значення
для країни в цілому. На стійкість регіональної економіки впливають й інші дуже
важливі конкурентні позиції. Поєднання
їх в кожному регіоні різне, що пов’язано з характером реальної участі території
в торговельно-економічних зв’язках [2]. Це зумовлено тими ресурсами і
виробництвами, які визначають його спеціалізацію та місце в територіальному
поділі праці. За таких умов кожний регіон вступає в партнерський союз
лише з регіонами, що характеризуються найбільш надійними спільними позиціями. У
цьому разі експертні оцінки виражатимуть сукупність найсильніших і
найнадійніших конкурентних позицій, що мають загальнодержавне значення.
Найважливішим критерієм для
рангування територіальних пріоритетів є наявність в тому чи іншому регіоні
конкретних переваг, що мають значення для економічного розвитку України в
цілому і забезпечують нарощування її зовнішньоекономічного потенціалу [3]. До основних
конкурентних переваг окремих регіонів можна віднести: наявні запаси економічно
вигідних окремих мінеральних і паливних ресурсів; значні масштаби нагромадження
основних виробничих фондів у промисловості; використання передових технологій в
окремих виробництвах і промисловості, що ґрунтуються на досягненнях
фундаментальних та прикладних наук; відповідні геополітичні умови для розвитку
міжнародних торговельно-економічних зв’язків; наявність висококваліфікованої
робочої сили і навчальних закладів для її підготовки; агроекономічні можливості
для нарощування тут у перспективі виробництва продуктів сільського господарства
і товарів народного споживання; великий академічний науковий потенціал з
розгалуженою мережею науково-дослідних організацій. Основою міжрегіональної
інтеграції адміністративно-територіальних утворень України може стати вирішення
тільки тих проблем, які мають актуальне значення як на стадії виходу з
кризового стану, так і в період стабілізації господарських і соціальних
процесів.
Література:
1.
Бабко В.
М. Державна
підтримка сільськогосподарського виробництва як чинник забезпечення його
конкурентоспроможності [Текст]. –– // Інвестиції: практика та досвід. –– 2010.
–– №7(квіт.). –– С. 79–81.
2.
Баранов К. В. Привабливість економічного простору як умова
конкурентоспроможності національної економіки [Текст]. –– // Вісник СумДУ.
Серія Економіка. –– 2012. –– №2.
–– С. 30–38.
3.
Кравчук В. В. Розвиток інноваційної діяльності
як інструменту підвищення конкурентоспроможності регіону []. –– // Проблеми
науки. –– 2012. –– №11. –– С.
21–27.