Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

К.е.н. Маркович І.Б.

Тернопільський національний технічний університету імені Івана Пулюя

Протекціонізм або лібералізм: виклики для української економіки

Віднайдення оптимального для кожної держави співвідношення інструментів активного національного протекціонізму та лібералізму є складним завданням, яке постає перед урядами. Ці полярні моделі державного управління в чистому вигляді застосовуються вкрай рідко та із значними засторогами. Все частіше можна спостерігати обґрунтування доцільності ведення політики фрагментарного протекціонізму.

Політика протекціонізму спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції державою. Як і будь-яка модель поведінки держави, протекціонізм може справляти як позитивний, так і негативний вплив на розвиток економіки. Щодо позитивів, слід зазначити потенційне скорочення безробіття, зростання молодих галузей, розширення виробництва. Проте, варто пам’ятати і про потенційні загрози, які несе із собою протекціоністська політика держави. Зокрема, при тривалому застосуванні структура національної економіки може деформуватися через ризик поширення ентропійних процесів внаслідок внутрішньої сталості та обмеженості зовнішніх впливів.

Вважається, що заходи «оберігання» національних виробників, та й загалом посилення державного регулюючого впливу на ринок, є дієвим на фазі економічного спаду або посткризового стану. В таких умовах через послаблення зовнішньої конкуренції національні виробники спроможні акумулювати всі ресурси на задоволення непокритого попиту всередині країни. Разом з тим, посилення протекціоністського тиску здатне згенерувати нові глобальні дисбаланси через асиметричність інтенсивності використання інструментів протекціоністської політики щодо окремих гравців світового ринку.

Політика економічного лібералізму – відмова від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю або відносна пасивність держави щодо регулювання обміну в міжнародній площині. Зрозуміло, що за таких умов, у високо конкурентному середовищі зможуть вести активну діяльність лише «сильні» підприємства або галузі. Крім того, слід очікувати на отримання максимальної вигоди суб’єктами економічних відносин від міжнародного товарного обміну та поділу праці.

В економічній теорії знаходиться безліч підтверджень актуальності та дієвості заходів обмеження проникнення на територію держави імпортних товарів, в тому же час, не менше прикладів ілюструють доцільність відкриття кордонів та посилення конкуренції. Сьогодні в світі спостерігається неоднозначне відношення до штучних обмежень міжнародної торгівлі. Як стверджують результати дослідження Global Trade Alert (міжнародної організації, яка складається з мережі аналітичних центрів та інститутів, що займаються дослідженнями протекціоністських заходів у сфері міжнародної торгівлі), у всьому світі лише упродовж останніх 12 місяців було вжито 141 захід щодо сприяння торгівлі. На противагу цьому – 431 нове торговельне обмеження, ще 183 перебувають на стадії підготовки. Ці торговельні обмеження стосуються переважно великих країн з масштабною торгівлею, а це – члени Великої двадцятки. Водночас дослідження не дає відповіді на те, у якому обсязі обмежується торгівля за рахунок протекціонізму. Ідеться лише про те, що найчастіше такі заходи стосуються Китаю. За ним часто опиняються США, а також європейські країни – Німеччина, Франція, Італія.

Тобто, найбільші країни за масштабами економічного багатства (Китай, Бразилія, Індія, Аргентина, Росія, Індонезія) сьогодні все частіше вдаються до торгівельних обмежень, які по суті, дискримінують іноземних постачальників. Інструменти грошово-кредитного та податково-бюджетного стимулювання національних економік, які опосередковано все ж впливають на інтенсивність торгівельних потоків, застосовує більшість країн Європейського Союзу, Японія та США.

Отже, аналіз теорій міжнародної торгівлі та фактичних досягнень національних економік дозволяють розглядати протекціонізм та лібералізм не як протилежні моделі поведінки держави, а як характеристики, що є взаємодоповнюючими особливостями сучасного економічного простору, оскільки фрагментарний чи селективний протекціонізм щодо однієї галузі може успішно поєднуватися із повною лібералізацією в інших.