Череп О.Г.

К.е.н., доцент

Торгашов П. В.

ДВНЗ «Запорізький національний університет»

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Термін «національні» в концепції НІС, національних держав, з одного боку, вказує на роль національних урядів як основних елементів системи. З іншого боку, більш широке тлумачення концепції «національна інноваційна система» передбачає, що в ряді галузей і технологій деякі інститути, і, перш за все фірми, діють як транснаціональні.

Кожна національна інноваційна система включає дві групи важливих факторів, що впливають на інноваційний розвиток. У першу входять: структурні і економічні характеристики, зокрема роль малих і середніх фірм в економіці, розподіл економічної активності по галузях, а також попит на інновації. До другої групи належать соціокультурні та інституційні умови, що стимулюють підприємців, найманих працівників до створення інновацій. Кожна з цих груп робить свій вплив на інноваційні можливості країни.

В останні роки дослідники звернули більш серйозну увагу на проблеми формування галузевих і міжгалузевих інноваційних систем, ядром яких є або окремі технологічні напрямки, або сегменти ринку, або навіть галузі промисловості. Технологічне або дослідницький напрямок може бути дуже вузьким (наприклад, стовбурові клітини) або більш широким (інформаційні технології). В основі галузевої інноваційної системи може лежати як одна специфічна технологія чи область знань, так і сукупність областей знання або доповнюють технологій (наприклад, використання оптичного волокна в телекомунікаціях вимагає розвитку лазерної технології, розвиток нанотехнологій нового устаткування і засобів вимірювань тощо). Найважливіші технологічні інновації, тобто що мають високу соціальну значущість, зазвичай формують стрижень нової технічної системи, що складається з цілого ряду супутніх технологій.

В цілому, більшість концептуальних підходів до формування національної інноваційної системи можна охарактеризувати наступними положеннями:

1. В даний час відбувається відмова від традиційної лінійної моделі, орієнтованої на пропозицію в системі «дослідження - розробка - впровадження», і перехід до нелінійної моделі інноваційного процесу, яка передбачає тісну взаємозалежність всіх елементів і орієнтацію інновацій на попит;

2. Велике значення надається еволюційним чинникам розвитку.

Інноваційні процеси та системи мають специфічні риси і розвиваються під впливом національних особливостей економічного і соціально-політичного історичного розвитку країни. Саме тому не існує унікальною, оптимальної національної інноваційної системи, навпаки, має місце безліч таких систем, різних за сильними і слабкими сторонами. Більше того, динамічні національні інноваційні системи постійно адаптуються і трансформуються у відповідності з новими можливостями;

3. Особливе значення надається ролі інститутів - як відносно встановлення норм, правил і законів, так і щодо організації процесів.

4. Зростає увага до форм та інтенсивності взаємодії між головними елементами сучасних інноваційних систем.

5. Концептуально національні інноваційні системи розглядаються в якості аналітичного інструменту, який можна використовувати при розробці політики та планування