ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Кравчинський Юрій

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

Постановка проблеми. В Україні більша частина населення не має змоги купувати товари щоденного користуваняя такі як наприклад холодильники, пральні машини та ін. за накоплені кошти. У сучасних умовах ринкової економіки актуальним є вдосконалення споживчого кредитування в Україні. Йдеться не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних послуг, а більш про вироблення комплексу нових принципів, що дадуть можливість спростити і поліпшити якість стосунків банків із фізичними особами. Споживче кредитування є одним з найпоширеніших видів банківських операцій у розвинених країнах світу і одним зі стимулюючих факторів розвитку економік цих країн. Детальний опис системи споживчого кредитування на торгівельних точках, шляхів його впровадження в банківську діяльність України розглядаєтся науковцями але не в достатньому обсязі. Споживче кредитування з різних позицій досліджували: В. Василенко, В. Мамутов, І. Брітченко, Н. Меджибовська, А. Уляновський, Д. Гриньков та ін. [4].В їхніх працях досліджуються зміст і форми проведення споживчого кредитування, визначаються напрями його розвитку в Україні, проте це питання залишається недостатньо вивченим і вимагає дальших досліджень. Метою данної статті є дослідження закономірностей та особливостей функціонування механізму кредитування фізичних осіб комерційними банками на торгівельних точках.

Виклад основного матеріалу. В Україні термін «споживчий кредит» частіше за усе ототожнюється з поняттям «кредит на споживчі цілі», тобто кредит на покупку техніки для особистого використання без подальшої комерційної діяльності з цими товарами такими як перепродаж, передача товарів до користування 3-ім особам та ін. Але в більш розвинених країнах та правових системах які адекватно підтримують споживче кредитування, «споживчий кредит» розуміється як надання не тільки самих коштів позичальнику а і захист його майнових інтересів. Зараз практично в усіх європейських країнах прийнято спеціальні закони про споживчий кредит [7]. Об’єктом кредитування може бути практично будь-який предмет користування (наприклад товари різних категорій та різноманітні послуги). Комерційні банки кредитують усе від іпотечної купівлі житла до кредитів на навчання. Економічною мовою, споживчий кредит – це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам – резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочення платежу, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Споживчий кредит – це кредит, який надається фізичній особі на її власні потреби [6].Споживче кредитування починає активно розвиватися в нашій країні. Так, 45%–60% усіх купівель у торгівельних мережах здійснюють у кредит, лідирує серед них побутова та аудіо- і відеотехніка. Найбільш розповсюджена сума купівель у кредит – 300–400 дол. США. Близько 80% усього ринку споживчого кредитування сконцентровано в великих торгівельних мережах «Фокстрот», «Ельдорадо», «Comfy», «Цитрус», «Електро дім», «Епіцентр» та ін. [4].За даними Національного банку України, темпи приросту споживчих кредитів становили 3.4% у річному обчисленні, у тому числі в національній валюті – 23.6% у річному обчисленні, у доларах США -24.8% у річному обчисленні. [3]. Надання споживчих позик населенню підвищує їхній платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому та прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів [4]. Водночас середня сума позики на одну людину в Україні становить приблизно 210 євро, що значно менше від аналогічних показників країн Східної Європи – 830 євро в Польщі, а тим більше Західної Європи – 6 800 євро в Німеччині та 10 400 євро у Великобританії [2]. Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має об’єктивні і суб’єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування. Банки мають великі перспективи роботи з населенням в Україні. Удосконалення системи електронних платежів і форм розрахунків в економіці, розширення мережі банкоматів, уніфікація кредитних карток, їх акцептування в будь-яких терміналах незалежно від банку-емітента, відкриття в регіонах України процесингових центрів банків необхідне для запобігання виникненню помилок під час операцій із кредитними картками, розвитку та вдосконалення системи економічної освіти населення. Додатковим чинником активізації банків у сегменті споживчого кредитування населення є зниження попиту на кредити з боку суб’єктів господарювання у зв’язку з несприятливим інвестиційним кліматом (нечіткою позицією уряду в питаннях реприватизації, непередбачуваністю податкового середовища та митної політики). Кошти населення для фінансових установ завжди були привабливими, проте найдорожчими [4]. Дистанційне кредитування для банку є менш контрольованим і, відповідно, більш ризиковим, унаслідок чого при оформленні кредиту в магазині позичальник буде сплачувати більше, ніж при ситуації з оформленням кредиту в банку [3]. Усі банківські продукти мають основні об’єднувальні умови їх видачі – мінімальну кількість документів, потрібних для отримання кредиту, швидкість оформлення (протягом 15 хв.), відсутність поручителів, вік позичальників (18–70 років) [8]. Умови споживчих кредитів кардинально змінилися в порівнянні з докризовими: середня переплата за товарний кредит – 15,6–100% за рік. Максимальна сума кредиту за різними програмами коливається від 500 до 50 тис. грн. За більшістю пропозицій банки декларують «нульову» річну кредитну ставку(0,01% річних) – номінальну. У сучасних умовах активно використовується щомісячна комісія, яка нараховується на початкову суму кредиту протягом усього терміну кредитування [10]. На сучасному етапі розвитку споживчого кредитуванні в Україні застава під забезпечення кредиту відходить у давнину, при споживчому кредитування заставою виступае придбане у кредит майно без додаткового забезпечення. Також велику роль починае відігрувати такий вид комісії банку як страхування, страхуеться життя позичальника на термін дії кредиту від трьх основних випадків:1)смерть позичальника, 2)стійка втрата працездатності(1 і 2 групи інвалідності) 3)втрата робочого міста (в умовах скорочення штату). Тобто страхування в цих випадках покликане забезпечити соціальний захист позичальника та вберегти його сімю від сплати за нього кредиту. При страховому випадку страхова компанія зобовязується закрити за позичальника кредит[5].Зміни умов споживчого кредитування стосуються першого внеску (становить 0–40% вартості товару), терміну кредитування від 4 місяців до 37 місяців. Сьогодні споживчі кредити – це найбільш затребувані кредити. Вони перераховуються в безготівковій формі. Відсотки, які повинен сплатити клієнт, значно нижчі, порівняно з кредитами готівкою. Незважаючи на загальну тенденцію здешевлення кредитних програм, за словами банкірів, споживчі позики дешевшати не будуть. Позики розраховані на прошарок населення з доходом від 100 дол. США [10]. Для збільшення попиту на споживчі кредити банкывські економісти вдалися до маніпулювання свідомістю споживача наприклад є схема кредитуваняя під 0,01% річних тобсто споживач гадає що отримані ним кошти на придбання товару не будуть здорожчуватися з роками але споживачі не маючі економічної освіти не знають що в цих схемах присутні чотири види банківської комісії такої як річна процентна ставка, єдиноразова комісія, щомісячна комісія та страхування життя. Тобто при детальному розгляді такої схеми ми з вами можемо бачити що подорожчення відбувається в будь-якому випадку. Приклад схеми:0-10-37-ця схема є актуальною в системному партнері «Фокстрот», як саме розподіляється комісія перші 10 місяців банки зобовязуються не брати ніякої комісії з позичальника але страхування не є банківською комісією так як при сплаті їі вигодонабувачем виступає страхова компанія а не банк тому відсоткові місячні ставки виглядають так: так перші десять місяців з позичальника стягується страховий тариф у розмірі 1,4% від початкової суми щомісячно а з одинадцятого місяція по1,4% на початкову суму щомісячної комісії тобтосередня реальна річна процентна ставка буде 16,8% річних, тобто здорощення кредиту за 3 роки користування буде 50,4% від загальної суми. При видачі кредита заявка на отримання проходить пять стадій перевірки перша це скоринг, програма при заведенні заяви подає запрос до бюро кредитних історій і отримує рейтинг позичальника якщо він задовільний то заявка потрапляє до другої стадії де оцінюються реальне фото позичальника та фото в паспорті якщо валідація успішна, заява потрапляє до кредитного калькулятора де оцінюється сума кредиту, строк місяців користування, заробітна платня позичальника (рівень його доходів), якщо все добре то заява потрапляє до кредитного центру комерційного банку де кредитний валідатор більш детально розглядає кредитну історію позичальника, впевнюється у достовірності данних наданим позичальником, звіряє рівень доходів та рівень затрат на місяць і видає остаточне рішення про надання чи ненадання кредиту. Уперше техніка кредитного скорингу була запропонована американським економістом Д. Дюраном. Для відбору позичальників за споживчим кредитом він зауважував, що виведена ним формула може допомогти кредитному працівникові легко й швидко оцінити якість звичайного претендента на кредит, але в екстраординарних випадках її прогнозні якості послаблюються. Д. Дюран виявив групу факторів, що дозволяють, на його думку, з достатньою достовірністю визначити ступінь кредитного ризику при отриманні споживчого кредиту. Він використовував такі коефіцієнти при нарахуванні балів:

1. Вік: 0,01 за кожен рік більше ніж 20 років (максимум 0,3).

2. Стать: жіноча – 0,4, чоловіча – 0.

3. Термін проживання: 0,042 за кожен рік проживання в даній місцевості (максимум 0,42).

4. Професія: 0,55 за професію з низьким ризиком, 0 – за професію з високим ризиком, 0,16 – для інших професій.

5. Робота в галузі: 0,21 – підприємства загального користування, державні установи, банки та брокерські фірми.

6. Зайнятість: 0,059 за кожен рік роботи на данному підприємстві (максимум – 0,59).

7–9. Фінансові показники: 0,45 – за наявність банківського рахунку, 0,35 – за володіння нерухомістю, 0,19 – за наявності поліса страхування життя.

Використовуючи ці коефіцієнти, Д. Дюран визначив межу, що поділяє позичальників із високою та низькою якістю, – 1,25 бала. Клієнт – фізична особа, який набрав більше ніж 1,25 бала, може бути віднесений до групи помірного ризику, а той, котрий набрав менше ніж 1,25 бала, вважається небажаним для банку. Метод скорингу дозволяє провести експрес-аналіз заявки на кредит у присутності клієнта. У французьких банках клієнт, який попросив персональний кредит і заповнив спеціальну анкету, може отримати відповідь про можливість надання споживчого кредиту протягом кількох хвилин[1].Розвиток скоринг-систем кредитного менеджменту споживчого кредитування фізичних осіб дозволяє: – суттєво знизити витрати банку на ідентифікацію ризику кредитування споживача на окремому місці продавця кредитних продуктів банку, особливо коли це місце розташоване безпосередньо в точці торгівлі предметами та послугами, які кредитуються банком; – централізувати та проводити об’єктивний контроль умов кредитування в територіально відокремлених відділеннях і «банківських» кіосках із мінімальними вимогами до аналітичних здібностей кредитного інспектора; – упровадити технологію «самокредитування» через банкоматні системи, тобто автоматизувати процес споживчого кредитування у відсутності банківського персоналу [9]. В споживчому кредитуванні можна виділити позитивні і негативні сторони для банка та позичальника. Для банка позитивними є риси: збільшення клієнтської бази, отримання високого доходу від надання споживчих кредитів, прискорення приодаж товарів у мережевих партнерах, негативні: великий ризик неповернення кредитних коштів, велика конкуренція на ринку споживчого кредитування. Для позичальника позитивними сторонами є :швидке отримання споживчого кредиту, отримання кредиту на будь що, підняття прожиткового рівня, негативними: велика процентна ставка, незрозумілі умови кредитування, змога брати надлишок товару який не потрібен. Також неможна не розглянути ще один вид споживчого кредитуваняя який на данний момент активно розвивається у ПриватБанку, а саме кредитування за кредитними картками. В данному виді кредитування є два напрямки: «Оплата частинами без переплат» та «Миттєва розстрочка». Оплата частинами запровадженна у цьому банку для збільшення платіжних карток, тобто якщо людина користується «Універсальною» карткою ПриватБанку вона може отримувати кредит без усіх комісій строком від 4 до 12 місяців. Як саме це відбувається? Людина з кредитним лімітом від 2000грн може брати до 8000грн у кредит без переплат. Тобто позичальник оформлює кредит та робить перший внесок з кредитного ліміту, заводиться кредитний договір(у данному кредитуванні документами по кредиту виступає чек авторизації на яку пишеться щомісячний платіж) тобто позичальник погашає свою карту «Універсальну», а банк щомісяця стягує рівний платіж і так за певну кількість місяців позичальник повертає кредит без переплат, але саме цікаве у такому кредитуванні є не те що позичальник не сплачує ніяких комісій а те що він має змогу користуватися як редитом так і кредитним лімітом за картою одночасно. Друга схема безпапірового кредитування є «Миттєва рострочка» ця схема має свої комісії які розраховуються у момент отримання ії у магазині. Сума комісії залежить від часу користування, кредитного рейтингу позичальника та має моксимальний ліміт до 20000грн. А також подовженний термін користування до 25 місяців. Вона має схоже погашення з «Оплатою частинами без переплат» тобто щомісячний платіж списується банком з карти «Універсальна». На нашу думку схеми відображають собой майбутнє споживчого кредитування України.

Висновки. Споживче кредитування в Україні розвивається швидкими темпами, комерційні банки беруть зарубіжний досвід за приклад та ще створюють нові кредитні схеми та кредитні правила. Споживче кредитування у мережевих партнерах знаходиться на піковому єтапі паперового кредитування, тому я вбачаю подальший розвиток у мережевих партнерах за рахунок розвитку термінальної сіті та остаточний перехід до кредитування за платіжними картами.

Список використаних джерел

1. Внукова Н. М. Васильєва М. О. Управління кредитним ризиком у споживчому кредитуванні // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць / ХІБС УБС НБУ.

– 2009. – Вип. 1. – С. 71–76.

2. Гриньков Д. Опасные сети // Бизнес. – 2007. – № 31. – С. 48–51.3. Департамент статистики, аналізу та прогнозування[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://fhttp://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=57897.4. Кириченко О., Патєрікіна Л. Управління ризиками у сфері банківського споживчого кредитування // Банківська справа. – 2008. – № 6. – С. 15–27.

5. Клапків М. Страхування споживчих кредитів: теорія і практика // Банківська справа. – 2001. – № 6. – С. 45–49.

6. Положення Національного банку України «Про кредитування»: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 28.09.1995 р. № 246.

7. Сидоренко В. А. Проблеми організації кредитного процесу в комерційних банках України // Вісник УБС НБУ. – 2009. – № 3 (6). – С. 142–147.

8. Споживче кредитування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://na.dn.ua/spozhyvchekredytuvannya.html.

9. Споживче кредитування та його розвиток в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://coolreferat.com/Споживче_кредитування_та_його_розвиток_в_Україні_часть=16.

10. Споживчі кредити українських банків грабують українців на 70% в рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://vikno.eu/ekonomika/ekonomika/spozhivchi-krediti-ukrayinskih-bankiv-grabuyutukrayintsiv-na-70-v-rik.html.

11. Шепєлєв О. О. Неповернення кредитів не загальмує розвиток кредитування // Утро. ua. – 2011. – 8 лютого [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.utro.ua/ua/ekonomika/aleksandr_aleksandrovich_shepelev_nevozvrashchenie_kreditov_ne_zatormozit_razvitie_kreditovaniya__4a07d8e37c409.