Доц.Заюкова М.С., Четверик Т.І.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Удосконалення механізму формування
фінансових ресурсів місцевих органів влади з урахуванням світового досвіду
Актуальність.
Бюджетна система України як унітарної держави складається з чітко визначених
двох ланок – державного та місцевих бюджетів. Україна як член Ради Європи
приєдналась і ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, що
накладає на державу зобов’язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних
стандартів.
Тому саме
місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого
самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави.
На жаль, в
цій ланці бюджетної системи зберігається безнадійно застарілий механізм централізованого
регулювання вищестоящими органами доходів місцевих бюджетів. Це позбавляє
місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює
залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання
вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній
території районів, міст, селищ і сіл.
Таким чином,
сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму,
який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування
функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету,
і що саме головне – доходів між різними ланками бюджетної системи.
Аналіз
останніх досліджень і публікацій. Аспекти реформування місцевих бюджетів
досліджуються у наукових працях багатьох українських вчених, а саме О.
Василика, Т. Єфименко, О. Кириленко, К Павлюк, В. Зайчикової, І Чугунова та
ін.. Але необхідність прискорення реформування економіки країни потребує
суттєво нових підходів щодо розв`язання проблеми формування фінансових ресурсів
місцевих органів влади.
Метою статті
є оцінка ефективності використання фінансових ресурсів місцевих органів влади та
розробка конкретних пропозицій щодо її вдосконалення з урахуванням досвіду розвинених країн.
Виклад основного матеріалу. Місцеві бюджети є
інструментом здійснення фінансового вирівнювання територій, фінансування
витрат регіональної виконавчої влади, реалізації пріоритетних напрямків
розвитку країн. Проте, аналіз системи бюджетних відносин в країні за останні
декілька років дозволив виділити низку основних причин виникнення суперечностей
у сфері державного управління місцевими фінансами. Серед яких найважливішими є:
незбалансованість місцевих бюджетів за доходами і видатками, що викликана
штучним завишенням прогнозованих показників надходжень до місцевих бюджетів;
низький рівень забезпечення місцевих бюджетів власними доходами [2].
Зарубіжний досвід переконує, що однією з фундаментальних умов ефективного
функціонування місцевого самоврядування є як повноцінне ресурсне забезпечення,
так і достатність – гарантія самостійності та незалежності. Наявність
фінансово-економічної бази дозволяє органам місцевого самоврядування вирішувати
найважливіше завдання – задоволення життєво важливих потреб населення
відповідної місцевості [5].
Аналіз досвіду зарубіжних країн світу (США,
Німеччини, Швеції, Японії, Франції) в галузі державного управління місцевими
бюджетами дозволив виділити особливості використання різних методів державного
управління, які застосувалися в
багатьох країнах на різних
етапах їх розвитку. Ефективне використання існуючого світового досвіду в
вітчизняній практиці управління місцевими бюджетами (з врахуванням специфіки
нашої країни) сприятиме підвищенню фінансової самостійності органів місцевого самоврядування.
Визначено три основні моделі формування системи
бюджетів: пайового розподілу основних податків між різними адміністративними
рівнями влади (базування здійснюється на закріпленні основних податків за
рівнями системи, при цьому кожен рівень влади встановлює власну ставку на
основі однієї бази оподаткування, а загальна ставка оподаткування є сумою
відповідних податкових ставок різних рівнів влади.); застосування спільної бази
оподаткування (базування здійснюється на встановленні власної ставки для
кожного рівня влади); системи бюджетів (базування здійснюється на повному
розподілі окремих податків між різним адміністративними рівнями влади й на їх
закріпленні у законодавчому порядку) [4].
Аналізуючи формування фінансової політики сталого розвитку місцевих
бюджетів розвинутих держав світу, можна зробити висновок про посилення їх
соціальної спрямованості. Саме на задоволення соціальних потреб людини була
спрямована фінансова політика таких держав, як США, Велика Британія, Німеччина,
Швеція. Найвищий рівень забезпечення соціальних потреб населення за рахунок
бюджетного фінансування характерний для скандинавських країн, зокрема Швеції [3, c. 48].
На відміну від розвинутих країн світу, Україна залишається державою, в якій
зберігаються екстенсивні методи розвитку економіки, що неминуче призводить до
нераціонального і неефективного використання коштів місцевих бюджетів. З метою удосконалення
використання коштів місцевих бюджетів в Україні особливу увагу слід приділити
розгляду Європейського законодавства. Запровадження європейських стандартів у
галузі місцевих фінансів передбачає приведення у відповідність з рекомендаціями
Ради Європи національного законодавства.
Одним із
суттєвих кроків, що міг би змінити ситуацію в плані збільшення дохідної частини
місцевих бюджетів, є зарахування
податку з доходів фізичних осіб до ІІ кошику міського бюджету, доходи якого не
враховуються у розрахунку міжбюджетних трансфертів і спрямовуються на виконання
власних закріплених повноважень. На сьогоднішній день дохідна частина ІІ кошика
міського бюджету є доволі обмеженим і становить лише 8 – 9% від обсягу власних та закріплених доходів,
що не дає можливості проводити заходи власних повноважень громади направлені на
розвиток міста.
Для
збільшення частки власних доходів в місцевих бюджетах, досягнення
збалансованості бюджету та підвищення ефективності управління місцевими
фінансами необхідно не тільки чітке законодавче закріплення бюджетних
повноважень і відповідальності влади різних рівнів при формуванні доходів, але
й наділити органів місцевої влади двома-трьома вагомими місцевими податками,
ставку, базу оподаткування та строки сплати яких вони могли б встановлювати самостійно, тобто незалежно від
центральних органів влади [1].
Отже, при вдосконаленні механізму фінансування
місцевого самоврядування в Україні варто використовувати позитивні досягнення
зарубіжних країн, що сприятиме скороченню матеріальних затрат при реформуванні
місцевого самоврядування, розвитку нових форм його фінансування.
Література:
2. Дмитровська В.С. Зарубіжний досвід місцевого
оподаткування [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc
_Gum/Aprer/2008_4_2/50.pdf.
3. Панасюк Л.В. Удосконалення механізму формування
фінансових ресурсів місцевих органів влади з урахуванням світового досвіду /
Л.В. Панасюк // Економіка та держава. – 2009. - №1. – С.46-50.