Экономические науки/10.Экономика предприятия

Завідуючий кафедрою обліку та економічного аналіз, к.е.н. Жадько К.С.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Світові тенденції розвитку моніторингу,

діагностики й контролю

Інформація посідає важливе місце в господарському механізмі, особливо протягом останнього десятиріччя. Дослідження, проведене в 2004-2005 pp. на замовлення компанії Microsoft фахівцями корпорації IDC, яка спеціалізується на вивченні світового ринку, показало, що в останнє десятиліття світові витрати на інформаційні технології зростали більш ніж на 10% за рік, що значно перевищувало темпи зростання світової економіки в цілому. За їх розрахунками, обіг світового ринку комп'ютерного і мережевого обладнання, програмного забезпечення і супутніх послуг перевищив трильйон доларів США.

На думку вчених-економістів, досягнення найуспішніших підприємств і цілих держав, таких як Південна Корея, Японія, Сінгапур, Тайвань, цілком обумовлені їхнім умінням використовувати передову науково-технічну і комерційну інформацію. Вибір стратегії управління, забезпечення конкурентоспроможності продукції і послуг в умовах ринкової економіки неможливі без використання інформації.

Важливу роль при цьому відіграють інформаційні відносини, інформаційна діяльність, які потребують регулювання на законодавчому рівні в частині визначення загальних правових основ одержання, використання, поширення та зберігання інформації, прав громадян на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя, системи інформації, її джерел, статусу учасників інформаційних відносин, доступу до інформації, її охорони, захисту окремих громадян та суспільства від неправдивої інформації.

Основними принципами інформаційних відносин є:

– гарантованість права на інформацію;

– відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

– об'єктивність, вірогідність;

– повнота і точність інформації;

– законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Діяльність підприємств потребує сучасних інструментів моніторингу, діагностики і контролю, серед яких слід виділити:

1) інформаційне моделювання, що полягає у розробці конструктивних, параметричних, методологічних моделей можливого вирішення проблем на основі інформаційних даних, прогнозування науково-технічної ситуації, формування еталонного уявлення про об'єкти, які досліджуються;

2) інформаційна експертиза – це перевірка достовірності інформації, зокрема шляхом зіставлення отриманих результатів (на всіх стадіях розробки) з інформаційними даними;

3) інформаційно-аналітичне забезпечення – це система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою підготовки управлінських рішень. Це стосується різних видів діяльності, наприклад, виробничої і збутової, сервісного обслуговування, включаючи підвищення технологічності виробництва, якості виробленої продукції, зниження її собівартості, реклами, інформації про асортимент продукції, цін, форм організації сервісу тощо.

Отже, формування та організація руху інформації є важливим етапом та необхідною умовою організації і проведення моніторингу, діагностики і контролю. Це пояснюється тим, що від складу, змісту, якості вихідних даних залежить ефективність аналітичного дослідження, об'єктивність і дієвість його результатів. Інформаційно-аналітичне забезпечення моніторингу, діагностики і контролю – це створення бази даних, комплексу інформаційних засобів, необхідних для дослідження господарської діяльності та вирішення завдань управління. У практиці інформаційного забезпечення використовують два поняття: дані та інформація, які часто ототожнюють. Проте це різні поняття.

Основними напрямами співробітництва між Україною та ЄС у сфері інформаційного суспільства повинні бути [1-2]:

- посилення діалогу щодо створення відкритого та конкурентного ринку в рамках створення інформаційного суспільства;

- сприяння зростанню інформаційної інфраструктури, стимулювання, забезпечення взаємодії мереж, підвищення якості послуг з метою захисту прав та задоволення попиту споживачів як основних Передумов розвитку економіки;

- розвиток і зміцнення інфраструктури національних та міжнародних мереж широкополосного зв'язку, включаючи супутникові та інші системи, для забезпечення пропускної здатності, яка відповідає потребам країн і їхніх громадян та створює умови для надання інноваційних послуг;

- координація позицій з регламентних і експлуатаційних досліджень, політики планування, управління й регулювання розподілу та використання радіоспектра, зближення розподілу смуг радіочастот, враховуючи вимоги національного законодавства, для розширення доступу до орбітальних ресурсів, забезпечення глобальної гармонізації використання частот і стандартизації систем;

- забезпечення надійності й захисту цілісності даних та мереж, аналіз існуючих і потенційних загроз, а також вирішення інших питань інформаційної безпеки і безпеки мереж;

- забезпечення технологічної нейтральності як базового принципу політики управління та регулювання інноваційних галузей.

У світовій практиці вважається, що ефективність державного контролю та нагляду полягає в раціональному використанні трудових ресурсів контролюючих органів і економному використанні бюджетних коштів. З цією метою контролюючі органи повинні концентруватися на роботі з об'єктами, що представляють найбільший ризик з точки зору забезпечення безпеки людей і навколишнього середовища.

Світові тенденції свідчать також про те, що уряди більшості країн прагнуть зменшити адміністративне навантаження на суб'єктів господарювання, у тому числі з боку контролюючої і наглядової діяльності державних органів. Це робиться для поліпшення ділового середовища і сприяє подальшому розвиткові бізнесу, вирішенню проблем зайнятості та розвитку економік цих країн у цілому. У багатьох країнах світу протягом останніх трьох десятиліть були здійснені реформи контрольної і наглядової діяльності.

В узагальненому вигляді можна виділити дві основні цілі, для досягнення яких здійснювалися реформи:

а) створення гнучкої і необтяжливої для бізнесу системи моніторингу, діагностики і контролю, яка забезпечує безпеку людей і навколишнього середовища при менших фінансових і трудових витратах у порівнянні з традиційною системою контролю;

б) підвищення спроможності державних контролюючих і наглядових органів найбільш повно і точно виявляють можливі загрози суспільству та навколишньому середовищу, а також події, які можуть призвести до виникнення загроз.

Реформи систем моніторингу, діагностики і контролю діяльності підприємств із врахуванням світового досвіду зачіпають практично всі аспекти роботи державних органів у цій галузі і проводяться за такими напрямами:

1) інституційна реорганізація державних контрольних органів;

2) перегляд законодавчої бази, в тому числі актів технічного регулювання;

3) створення системи комплектації кадрами та їх професійної підготовки, впровадження сучасної системи матеріального стимулювання персоналу;

4) створення інформаційних систем і баз даних для визначення секторів і підприємств з підвищеним рівнем ризику;

5) упровадження нових інструментів і механізмів моніторингу, діагностики і контролю;

6) активізація роботи з підприємницьким співтовариством для встановлення зворотного зв'язку та моніторингу роботи;

7) організація механізму оскарження контролюючого процесу та заходів боротьби з корупцією;

8) координація діяльності моніторингу і діагностування та виключення дублюючих повноважень різних контролюючих органів.

Країни, що законодавчо реформували системи моніторингу, діагностики і контролю на макро- і макрорівні економіки: Вірменія – до 2000 року, Канада – до 1985 року, Латвія – 1999-2003 роки, Хорватія – до 1999 року, Мексика – до 1990 року, Польща – до 2004 року, Румунія – до 2003 року, Російська Федерація – 1998-2001 роки, Грузія – 2001-2008 роки, Узбекистан – 1999-2005 роки.

Серед основних результатів реформ у вищеназваних країнах слід зазначити:

1) зменшення кількості надзвичайних ситуацій, інцидентів, нещасних випадків і травматизму на робочих місцях;

2) підвищення ефективності роботи внутрішньогосподарського моніторингу і контролю та роботи державних контролюючих і наглядових органів, тобто менша кількість персоналу успішно справляється із здійсненням функцій у роботі з великою кількістю суб'єктів господарювання.

Отже, світові тенденції розвитку моніторингу, діагностики і контролю діяльності підприємств виділяють мікро- і макрорівень регулювання діяльності суб’єктів господарювання через використання: веб-сайтів, щорічних моніторингів, контролю й діагностичних звітів, разових звітів.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / За ред. Бусел В.Т. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.

2. Жадько, К. С. Сутнісне значення і розвиток інформації щодо забезпечення управління підприємствами / К. С. Жадько // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – 2006. - № 1. - С. 203.

3. Нікітіна, Н. Стратегічний контролінг як ефективний механізм системи антикризового фінансового управління / Н. Нікітіна // Проблеми теорії і практики управління. – 2009. - № 2. – С. 53-60.