Ульянова В.С.

Комунальний заклад „Харківська гуманітарно-педагогічна академія” Харківської обласної ради

Розвиток особистості педагога шляхом самоорганізації

Оскільки центром освіти є людина, дослідники виділяють певні підходи до осмислення її діяльності. Розглянемо (за Сніцар Л.П. ) їхню сутність: теоцентрична модель (людина розглядається як продукт Божого творіння. Мета виховання — підготовка до іншого життя); соціоцентриська модель (людина — продукт соціального середовища, її призначення — служити суспільству); природоцентриська модель (людина —- частина природи, звідси — визнання природженого характеру всіх якостей); антропоцентриська модель визначає людину Творцем. Звідси все, що вона оцінює, є цінним і базується на закономірностях її діяльності).

Отже, суть діяльності за теоцентричною моделлю залежить від волі Божої і перебіг інновацій — також. Суть діяльності за соціоцентриською моделлю, засвідчує, що всі інновації виникають і розвиваються тільки від потреб суспільства. Суть діяльності за природоцентриською моделлю, означає залежність її закономірностей і перебігу від природних законів. Антропоцентриська модель, по суті, визначає наукові підходи дослідників експертних проблем. До визначених Сніцар Л.П. моделей додамо ще дві: логічну і психологічну. Логічна модель. Ще за давніми філософами, сутністю розумової діяльності людини є аналіз, синтез, абстрагування й узагальнення. У дослідженнях Паламарчук В.Ф., Даниленко В.І. цей ланцюг доповнений: аналіз — первинний синтез виділення головного (на основі абстрагування) — порівняння — вторинний синтез – узагальнення. Без реалізації цих операцій жодна педагогічна експертиза неможлива. Психологічна модель, базується на основних психічних процесах людини: сприймання, осмислення, запам'ятовування, перенесення, застосування.

Аналіз розглянутих моделей дає право стверджувати, що жодна з них не може бути достатньою науковою основою експертизи. Кожна з них має своє місце в складній експертній діяльності. І тільки системне застосування суті кожної моделі забезпечить наукову педагогічну експертизу.

Відомий вчений Луговий В. І. вважає, що саме людська особистість є тим центрально-ключовим елементом суспільства, від якості і характеру котрої залежить майбутнє соціальної системи .У процесі формування людської особистості мають органічно поєднуватись її загальносоціумне та індивідуально-особистісне становлення; колективізація індивідуальних та індивідуалізація колективних начал.

Першою вимогою до освітньої галузі щодо розвитку особистості є реалізація принципу взаємної доповнювальності інваріантно-суспільної та індивідуально-варіантної освітніх частин, які є рівно необхідними для організації суспільного життя. Ця вимога може бути забезпечена впровадженням поряд із базово-основною обов’язковою (загальною для всіх) ініціативної вибірково-додаткової (персонально-елективної) складових освіти. Друга вимога до освіти полягає у принципі «всебічного розвитку людини як особистості».

Розвиток людини здійснюється шляхом самоорганізації. Теоретичний аналіз наукових праць показав, що визначення поняття «самоорганізація» неоднозначне у різних авторів, результати нашого дослідження представлені у таблиці.

Таблиця

Аналіз суті підходів до визначення поняття «самоорганізація»

Автор

Назва терміну

Суть

1

Урсул А. , Рузавін Г. 

 

Самоорганізація

перетворення, зміни, що підтримують та підвищують організованість об’єкта і не потребують управління ззовні, здійснюються «самі собою», для соціальних систем необхідно використовувати триєдність: централізованого управління, керованості, самоорганізації часток.

2

Кібернетики

 

Самоорганізація

системи, що самоорганізуються, підтримують, збільшують і удосконалюють свою організацію, незважаючи на підбурюючі дії середовища.

3

Гіг Дж. Ван

Самоорганізація

самовідновлення, результатом якого є сама система

4

Єльникова Г.В.

Самоорганізація

самоупорядкування, притаманне живим організмам та соціальним системам. при цьому відбуваються процеси кооперації, співпраці на основі узгодження різних точок зору, пов’язаних співіснуванням різних систем.

Оскільки особистість спроможна сама висувати завдання й організувати свою діяльність на рішення цих завдань, можна говорити про спрямовану самоорганізацію. Концепція спрямованої самоорганізації розкриває взаємодію трьох складових впливу на розвиток людини: зовнішніх вимог до неї, власних потреб і умов реальної ситуації. Виходячи з того, що зовнішні вимоги висувають суспільство і держава, а людина є базовою коміркою цих соціальних утворень, доречно говорити про коеволюцію людини, суспільства і держави. Це досягається шляхом узгодження їх цілей за допомогою діалогічної адаптації й адаптивного управління як механізму спрямованої самоорганізації.

Основні ідеї концепції спрямованої на самоорганізацію в сучасній Україні вимагають від людини вільної орієнтації в нестабільних умовах буття. Для цього потрібно мати активні життєву позицію, вміти брати на себе відповідальність, оперативно приймати рішення тощо. Формування таких якостей потребує зміни міжсуб’єктних відносин по всій вертикалі управління освітою, у т.ч. загальною середньою (від учня до МОНМС України).

Це стосується, наприклад, переорієнтації мети навчання: від колективної до гуманістично-інноваційної, особистісно орієнтованої. Для цього, на думку Єльникової Г.В., необхідно надати студенту (будь-якому виконавцю в освіті) більше повноважень з організації своєї навчальної діяльності (будь-якої діяльності в освіті), зорієнтувати її на власний розвиток. Це вимагає визнання пріоритетним розвитку людини з боку всіх суб’єктів управління освітою. Тим більше, що суспільство і держава – це утворення, породжені людиною. Тому логічно, щоб розвиток людини, суспільства і держави відбувався координовано, у співпраці, кооперації, створюючи підґрунтя для коеволюції.

Отже, все вищезазначене дає нам підстави для уточнення основних ідей концепції спрямованої самоорганізації в управлінні освітою: визначити пріоритетними в освіті розвиток людини і діяльності обставини; для цього сполучати процеси управління і самоуправління, забезпечуючи спрямовану самоорганізацію, що здійснює сама людина у заданих ззовні параметрах.