Канд. пед. наук, доцент Цибанюк Олександра Олександрівна

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Військово-політичні та геополітичні фактори сприяння системі фізичного виховання Буковини

(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

За твердженнями істориків, педагогів, дослідників історії фізичної культури (М. Вегеш, О. Добжанський, Л. Кун, С. Осачук, В. Столбов, Г. Харабуга та ін.) кожному історичному періоду притаманна лише власна суспільно-історична характеристика, тому становлення товариського руху на буковинських землях, фізичне виховання в товариствах різноманітного спрямування не можна розглядати поза політичними, економічними та загальнокультурними процесами, що відбувалися в Європі, і зокрема в краї досліджуваного періоду. Враховуючи належність Буковини досліджуваного періоду до Австро-Угорської імперії, яка, в свою чергу, була повноцінним учасником світового та європейського життя, визначаємо існування загальних тенденцій притаманних всім європейським країнам та регіональних особливостей, що були характерні саме для краю і сукупно сприяли процесу фізичного виховання дітей та молоді в товариствах краю, кожний з яких вимагає ґрунтовного аналізу.

До загальних тенденцій відносяться військово-політичні, соціально-економічні, культурно-освітні, геополітичні фактори. Однією з військово-політичних передумов створення національних систем фізичного виховання стало реформування армій європейських країн. Основною причиною цих реформ стали підсумки воєнної кампанії 1812-14 рр.: загальна поразка наполеонівської армії і поточні невдачі військ антинаполеонівської коаліції (Австрія, Англія, Пруссія, Росія, Швеція).

Причинами невдачі армії Наполеона у цій війні стали низький рівень фізичної підготовленості французів у складних побутових та кліматичних російських умовах [1]. Незважаючи на загальний успіх коаліції, під час військових дій 1813-14 рр. армія Наполеона завдала супротивникам кілька значних поразок із втратами серед військових та цивільного населення. Наприклад, Пруссія втратила близько 50 тисяч вбитими, що стало для неї значним фіаско [4].

Німецька система організації військової служби, що базувалася на двох компонентах – стройовій підготовці і віртуозній муштрі та „паличній” дисципліні, була своєрідним європейським зразком: довічна служба (на практиці служили 10-15 років – Ю.Т.), лінійна тактики бою, бездоганне володіння зброєю і стройовим кроком, дисципліна і боєздатність солдатів у любий моменти [3; 6; 7].

Таким чином, на початку ХІХ ст. європейські державні діячи і військові визнали необхідність фізичної підготовки дітей та молоді для сильної армії, і як наслідок, потужної і незалежної держави. Саме того виникла потреба у створенні системи фізичного виховання дітей, молоді та дорослого населення.

Саме ця система, німецька впевненість у своїй непереможності, а також ситуація на фронті викликала обурення населення, особливо у суспільно активної частини – молоді. Отже, її представники намагалась швидко опанувати навички, необхідні для захисників батьківщини шляхом участі у систематичних організованих заняттях. Таким чином, під час завойовницьких воїн Наполеона на території німецьких земель виник суспільно-політичний рух гімнастичного спрямування.

В свою чергу, за часи Французької республіки в країні виник молодіжний рух, метою якого було оволодіння військовим мистецтвом та досягнення необхідною для цього фізичної підготовки. В останнє десятиліття ХVІІІ ст. у Франції були організовані юнацькі команди, члени яких займались фізичною та стройовою підготовкою, приймали участь у воєнізованих іграх і туристичних походах. При Наполеоні ці команди були реорганізовані в шкільні батальони, які отримували значну підтримку держави.

Отже, перші десятиріччя ХІХ ст. характеризувались спробами суспільства організувати спілки, основним завданням яких стало оволодіння населенням, зокрема представниками молоді, військовим навичками та досягнення необхідною для цього фізичної підготовки.

До геополітичних факторів, що сприяли процесу розвитку товариського руху, зокрема фізичного виховання дітей та молоді в фізкультурно-спортивних товариствах відносяться революційні події на теренах Європи впродовж ХІХ ст. Проголошені якобінцями ідеї свободи, рівності і братерства створили сприятливу атмосферу для боротьби за демократичні перетворення у всьому світі. Результатом буржуазних революцій 1848-1849 рр., якими була охоплена Європа, стало становлення буржуазної демократії в більшості європейських країн. Утвердження буржуазних відносин у більшості країнах, схожість соціально-економічного і суспільно-політичного ладу, становлення світового ринку, активні ділові, дипломатичні, революційні, культурні зв'язки, новий рівень засобів комунікації обумовлювали виникнення тенденції взаємодії та зближення культур.

Важливу роль в розвитку світової культури, фізичної культури і спорту, шкільного фізичного виховання, фізкультурно-спортивного товариського руху відігравали саме національні прагнення до єдності і незалежності, могутній національно-визвольний рух: боротьба проти нашестя Наполеона в Іспанії і Росії, проти гніту австрійських Габсбургів в Італії та Угорщині, проти османського ярма в Греції і Болгарії, проти російського царизму в Польщі і на Кавказі, об'єднання Німеччини.

Дослідник історії фізичної культури Л. Кун охарактеризував прагнення народів „угнетаемих або подвергающихся небезпеці втрати самостійності”, як пошук засад для створення власного світогляду, формування суспільства, в яких би проявлялись національна єдність і фізична боєздатність [2, С. 169]

Характерною ознакою політико-адміністративного реформування в імперії Габсбургів ІІ половини ХІХ ст. стало широке декларування демократичних прав. Вони проголошували рівність усіх громадян, однакові можливості при отриманні державних посад, свободу пересування, недоторканність приватної власності, таємницю листування, свободи: слова та друку, віри та совісті, вибору професії та здобуття фахової освіти, зборів тощо.

Одним із законодавчих актів, що проголосив ці права став закон „Про товариське право” (1867), що надавав широкі можливості для заснування та діяльності різного роду товариств, гарантував кожному громадянину Австро-Угорської імперії свободу в їх організації [5]. Отже, на значній частині Європи, адже Австро-Угорщина межувала з Саксонією, Пруссією, Росією, Румунією, Сербією, Туреччиною, Чорногорією, Італією, Швейцарією, Ліхтенштейном і Баварією і омивалася Адріатичним морем, за досліджуваний період було створено потужну законодавчу базу, що регламентувала різноманітні аспекти створення і діяльності різного роду товариств і стала засадничою в утвердженні демократичних прав населення країни, зокрема і Буковини.

1. Історія Росії. З початку XVIII до кінця XIX століття. – Москва, 1996. – 370 с.

2. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта: Пер. с венгерского / Ласло Кун. – М.: Радуга, 1982. – 399 с.

3. Büsch О., Neugebauer W. Moderne Preußische Geschichte 1648-1947 / O. Büsch, W. Neugebauer . – Band 2. – 4.Teil.

4. Harvey R. The War of Wars / Harvey Robert. – Robinson, 2006. – 390 с.

5. Gezetz vom 15. November 1867 uber das Vereinsrecht // Reichs-Gezetz-Blatt fur das Kaiserthum Osterreich. – Jahrgang 1867. – Wien, 1867. – S. 377-381.

6. Neumann H.-J. Friedrich-Wilhelm der Große Kurfürst. Der Sieger von Fehrbellin, edition q Verlag / Hans-Joachim Neumann. – Berlin, 1995. – 212 s.

7. Militärsystem und Gesellschaftsordnung. – Verlag de Gruyter, 1981. – 911 s.