Хавруняк Ігор

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Причини та шляхи запобігання летальних випадків

на уроках фізкультури

Останнім часом у середовищі українських теоретиків і практиків фізичного виховання та суспільства загалом популярною стала тема трагічних випадків (найчастіше зі смертельним наслідком) на уроках фізичної культури або відразу після них. За останні роки в Україні сталося декілька раптових і безглуздих смертей дітей у школах на уроках фізкультури у Чернівецькій, Запорізькій, Волинській, Львівській областях і навіть сусідній Росії. Тому, пошук причин та можливостей вирішення даної проблеми є першочерговим завдання для спеціалістів галузі фізичного виховання.

Проте, хотілося б розглянути увагу на те, чи є винним у всьому урок фізичної культури в ширшому плані, та чи має фізична активність негативний вплив на здоров’я людини.

Через переважно однобоке негативне висвітлення цих подій у засобах масової інформації в населення поступово формується думка про шкідливість і небезпечність занять фізичною культурою в школі, некомпетентність фахівців, які там працюють, тощо. Під тиском громадської думки урядовці приймають непродумані популістські рішення, які в підсумку лише погіршують стан речей і не сприяють вирішенню проблеми.

Проте саме адекватна фізична активність людини, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я виступає одним із головних чинників, які забезпечують психічний та фізичний добробут людини. Зокрема, фізична активність сприяє зниженню на 50% ризику ішемічної хвороби серця, діабету дорослих чи ожиріння, на 30% – розвитку гіпертензії, збільшує тривалість життя людини на 2–4 роки.

Так, якщо в першому класі вже налічується більше ніж 30% дітей, які мають хронічні захворювання, то до п'ятого класу їх кількість зростає до 50%, сягаючи в дев'ятому 64%. А, загалом лише у 7% українських школярів спостерігається задовільний функціональний стан організму.

Виникає запитання про доцільність такого уроку як фізкультура взагалі. І чомусь зовсім не береться до уваги те, що дитина проводить у школі більшу частину дня в сидячому положенні. Адже за програмою Міністерства освіти окрім уроків фізкультури у навчальних закладах є ще уроки матеметики, фізики, географії, історії, інфораматики, біології, хімії , іноземної мови та інші. І, нерідко керівники навчальних закладів, жертвують уроками фізичної культури на користь інших предметів. Середня тривалість уроку в навчальному закладі 45 хвилин. На день буває від 4-ьох до 7-8-ми уроків, залежно від віку дитини. Якщо сюди ж додати різноманітні факультативи які педагоги ( а інколи і батьки) змушують відвідувати дітей, то картина постає вкрай невтішна. Дитина щодня, крім вихідних, з 8 – 8.30 і до 12.00-15.00 (плюс 2-3 години факультативів чи додаткових уроків) знаходиться в навчальному закладі. Увесь чей час дитина проводить у напівзігнутому положенні (парти рідко пристосовані до правильного положення тіля під час сидіння). Ще потрібно врахувати , що багато педагогів просто залякують учнів негативними оцінками за невиконання того чи іншого завдання. В симбіозі з батьками багато педагогів просто «пресують» дітей уроками, екзаменами, незалежним оцінюванням. А уроки фізкультури зазвичай бувають один раз на тиждень, рідше два рази. Виникає логічне запитання : - невже один, чи два уроки фізкультури на тиждень дають більше фізичне та психологічне навантаження ніж пять – вісім уроків з різноманітних предметів щоденно.

Слід зазначити, що майже 85% усіх летальних випадків стається у першому півріччі навчального року, а більшість із них припадає на перші місяці, що може свідчити про те, що школярі після тривалих літніх канікул повертаються до шкільних занять фізкультурою дезадаптованими (розтренованими), нездатними адекватно витримувати як загалом шкільні навчальні, так і фізичні навантаження.

Проте, проаналізувавши дані, фізична активність (маємо на увазі саме урок фізичної культури) за умови правильного дозування навантажень не може бути причиною летального кінця. Тому, у чому ж полягає причина смертності учнів на уроках фізкультури в Україні, які причини зумовлюють такий стан речей у сфері формування здоров’я молодого покоління в нашій державі і як має реагувати суспільство на проблему зміцнення, відтворення та поліпшення здоров’я своїх представників, особливо молодого покоління? Адже, стан здоров’я людини в дитячому віці визначає його динаміку впродовж усього її життя, а також значною мірою визначає здоров’я майбутніх поколінь.

Можемо сміливо твердити, що причинами цих випадків є насамперед недостатня (а не надлишкова) фізична активність, нездоровий раціон харчування, куріння, алкоголізм, наркоманія, високий індекс маси тіла, небезпечний секс, високий кров’яний тиск, високий рівень холестерину.

Щодо рівня фізичної активності сучасного українського школяра, то, згідно з найновішими науковими дослідженнями, не більше ніж 5–10 % від їх кількості виконують мінімальну вікову норму фізичної активності розвивального характеру, причому фізична активність дівчат є у 2–4 рази нижчою, ніж у хлопців. Істотною причиною погіршення здоров’я школярів є також значне зменшення фізичної активності із віком.

Крім зменшення фізичного навантаження (за рахунок скорочення кількості уроків фізичного виховання) є ще ряд чинників, які в за своєю сутністю призводять до летальних випадків.

По-перше, роль держави і батьків. Повна відсутність в масмедіапросторі інформації про здоровий спосіб життя. На центральних каналах переважають рекламами алкогольних та тютюнових виробів. Натомість передачі спортивного та соціального характеру, із заохоченням до здорового способу життя, можна перерахувати на пальцях. Про це зараз ніхто не говорить. Адже, якщо думати логічно, то більша половина молоді проводить максимум свого вільного часу у медіапросторі. Соціальні реклами були б великим плюсом у просвітницькій діяльності телебачення. В інших країнах вже давно держава ініціює такі програми. Що стосується ролі батьків, то вони мають всіма можливими способами заохочувати своїх дітей до занять фізичною культурою та спортом. Головним пріоритетом у вихованні має бути виховання здорової всебічно розвиненої дитини. На власному прикладі демонструвати користь від рухової активності, на противагу сидіння вдома перед телевізором чи комп'ютором.

По-друге харчування. Особливої гостроти набуває проблема здорового харчування школяра, адже неякісне харчування не здатне забезпечити організм молодої людини всім необхідним, що впливає як на його здатність до виконання фізичних навантажень, так і на швидкість і повноту відновних процесів у організмі після їх завершення. За даними парламентських слухань «Молодь за здоровий спосіб життя», у 27 % нашого населення (включаючи школярів) не вистачає коштів на здорове харчування. У багатьох школах раціон, який пропонують учням в їдальнях, не витримує жодної критики а ні за асортиментом, а ні за калорійністю, а часто і за санітарно-гігієнічними умовами приготування.

Молодому організмові, який росте, необхідні особливі інгредієнти в харчуванні: м'ясо (яловичина), де є незамінні амінокислоти, залізо (для відновлення червоних кров’яних кілець), а не вирощена на гормонах курятина та сосиски з генетично модифікованої сої. Риба, але морська, яка містить фосфор, фтор, йод. Не секрет, що дефіцит фтору - призводить до виникнення карієсу зубів, фосфору – порушується структура кісток, йоду – викликає захворювання щитоподібної залози, розумовий розвиток, вітаміну Д – спричиняє порушення кальцієвого і фосфорного обміну. Такі напої, як чай і кава раніше суворо заборонялися у школах, використовували лише компоти і напої з сухофруктів з обов’язковою вітамінізацією аскорбіновою кислотою.

Важливого значення набуває проблема надмірної маси тіла та ожиріння серед молоді України, головними чинниками якої є так звані «фаст фуди», недостатній рівень фізичної активності та малорухливий спосіб життя. Слід зазначити, що ця проблема є важливою не лише для української молоді. Так, у Китаї за останні 20 років кількість молодих людей із надмірною масою тіла зросла в 4 рази, а в Євросоюзі надмірна маса спостерігається від 25 % до 50% молоді.

По-третє роль превентивного виховання. В Україні курить 45 % юнаків та 35 % дівчат, вживають алкоголь 68 % хлопців і 64 % дівчат, «легкі наркотики» – 13 % молоді. За останніми даними ВООЗ, українські школярі є «чемпіонами» світу зі споживання алкоголю – 40 % українських школярів вживають алкоголь принаймні раз на місяць.

По-четверте режим робочого дня. Величина, інтенсивність, інформаційна насиченість навчальної діяльності сучасного українського школяра вже давно перебуває за межею можливого. Для прикладу, подеколи тривалість робочого тижня старшокласника перевищує 50–53 години (тривалість робочого тижня дорослої людини не перевищує 40–41 годину). До цього слід додати, що дитина більшу частину цього часу проводить у навчальних класах, за незручними партами, при поганому освітленні та ще гіршій вентиляції приміщень. Поряд з цим комп’ютеризація і спричинене нею вибухове зростання інформаційних потоків, які учень зобов’язаний засвоїти, змагальність тестових перегонів, додаткове репетиторство, яке часто практикується, роблять атмосферу сучасної загальноосвітньої школи не лише стресогенною, а й дистресорною. Тобто, сучасні параметри психологічних та емоційних навантажень на окремо взятого учня перейшли всі допустимі норми. Особливо небезпечна ситуація складається в нових різновидах шкіл, де, наприклад, більше ніж половина гімназистів завершують навчальний день із вираженими ознаками психоемоційної та соматичної перевтоми. Важливим є і те, що тривалість дитячого сну, яка повинна становити не менше ніж 9,5–10 годин, у середньому не перевищує 7–8 годин, що не забезпечує належного відновлення організму після психоемоційних та фізичних навантажень.

Також невід'ємними складовими успіху у справі зміцнення здоров’я молоді також має стати налагодження системи медичного забезпечення шкільної освіти підвищення кваліфікаційних вимог до рівня професійної підготовленості вчителів фізичної культури, а також розробка механізмів підвищення їх кваліфікації (більше ніж 9 % учителів фізкультури не мають спеціальної освіти); рухові заняття в початковій школі проводять майже всі вчителі без спеціальної освіти (парадокс, але саме в цей критично важливий момент, коли мали би закладатись основи культури рухової діяльності, коли інтенсивно формується дитячий організм, коли дитина пристосовується до нової для неї ситуації – навчання у школі, ми бачимо в центрі подій зовсім не спеціаліста, хоча для проведення уроків музики чи християнської етики залучають спеціально підготованих фахівців); істотного поліпшення потребує матеріально-технічна база; пріоритетною ланкою зміцнення здоров’я школярів має стати система позашкільної та позакласної роботи.

Отже, причиною летальних випадків на уроках фізичної культури, чи під час занять руховою активністю у школі, які трапляються у всіх країнах світу, незалежно від їх соціально-економічного розвитку, є неправильно визначена й реалізована величина фізичного навантаження, при доборі якої мали би враховуватися, крім інших моментів, період навчального року, вікові особливості психофізичного розвитку організму школярів та відповідність функціональних можливостей організму учня фактичним навантаженням.

В Україні до основних причин, які зумовлюють відсутність або звуження бажання й можливостей до занять раціональною фізичною активністю, слід зарахувати відсутність активної пропаганди здорового способу життя, неадекватний режим робочого дня школяра, неякісне харчування, брак кваліфікованих кадрів учителів фізичної культури (особливо в початковій школі), неналежний рівень системи медичного забезпечення шкільної освіти та недостатність матеріально-технічної бази.

І, найголовніше, у суспільній свідомості має міцно утвердитися та домінувати переконання про те, що систематична й достатня фізична активність є найефективнішим способом зміцнення здоров’я молодої людини, а в цілому світі фізичній активності немає жодної повноцінної альтернативи. Саме тому спорт, фізична культура і здоров’я людини мають посісти одне з провідних місць у системі державної ідеології України.

Використана література

1. Букша С.Б. Актуальність формування професійної відповідальності у майбутніх учителів основ здоров’я / С.Б. Букша, В.І. Бабич // Вісник Національного Луганського університету імені Тараса Шевченка. – 2010. – №8. – С. 18-22.

2. Булич Э. Г. Здоровье человека: биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в ее стимуляции. / Э. Г. Булич, И. В. Муравов – К. : Олимпийская литература, 2003. – 424 с.

3. Коренєв М.М. Здоров'я дітей шкільного віку – проблеми та засоби їх вирішення //М.М. Коренєв, Г.М. Даниленко // Журнал академії медичних наук України. – 2007. – Т.13. – № 3.

4. Лібанова Е. М. Прогноз демографічного розвитку України на період до 2050 року /Е. М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. – 2007. – № 1. – С. 23-37.

5. Приступа Є. Н. Концепція вільного часу людини як важлива категорія рекреації [Електронний ресурс] // Спортивна наука України. – 2008. – № 5. – С. 9–22. – Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/e-journals/SNU/2008-5/08pynf.pdf.

6. Рівень і тенденції поширення тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України / О. М. Балакірєва, Т. В. Бондар, Н. О. Рингач [та ін.] – К. : Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2008. – 152 с.