Тумак Юрій Іванович

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Фізичне виховання населення в перших фізкультурних товариствах Буковини Австро-Угорського періоду

У сучасних умовах серед факторів, без яких важко уявити реальну можливість принципових змін у політиці, економіці та соціальному житті нашого суспільства – вельми важливе місце посідає необхідність істотних змін у системі освіті. Ніні її роль значно зросла, оскільки саме система освіти має забезпечити кожному громадянинові України реальні умови для всебічного гармонійного розвитку, для підвищення загальнокультурного та професійного рівня, для самоудосконалення і самовиховання. Серед багатьох галузевих складових системи

Мета дослідження – проаналізувати діяльність перших фізкультурно-спортивних організацій краю для обґрунтування доцільності творчого використання історичного досвіду фізичного виховання в товариствах на Буковині Австро-Угорського періоду в сучасні умови функціонування освітніх інституцій України.

Дослідження діяльності буковинських товариств, які основним своїм завданням визначали ефективне фізичне виховання дітей та молоді, потребує як аналізу чинників, що впливали на становлення крайового товариського руху, законів і розпоряджень, що регламентували всі аспекти функціонування таких організацій, так і його періодизації. На принциповому значенні наукової періодизації наголошували низка дослідників педагогічної думки, історії освіти та системи фізичного виховання на українських землях Т. Завгородня, В. Майборода, Д. Пенішкевич, І. Петрюк, Б. Ступарик тощо.

Дослідники змісту фізичного виховання і спортивного руху на Буковині за часів панування Австро-Угорської монархії А. Андрійчук, Н. Гнесь, О. Цибанюк наголосили на існуванні документальних джерел, темою яких стало фізичне виховання в громадських організаціях краю, датованих початком XІХ століття. Так, літом 1805 року, молодими представниками заможних верств населення були організовані систематичні масові розваги на річці Прут. Причиною зацікавлення значної кількості людей стали численні випадки загибелі людей на воді і невміння плавати, отже в столиці краю почали створюватися самодіяльні гуртки по навчанню плаванню. Значна кількість таких гуртків, велика кількість їх учасників призвела до проведення в 1807 році перших змагань з цього виду спорту на Буковині [1].

Перші гуртки фізкультурного спрямування на Буковині почали створюватися на дрібних приватних підприємствах Чернівців. Власники останніх для проведення тренувань запрошували багатих, здібних спортсменів, які називалися „докторами”. Проте учасниками таких занять ставали тільки працівники, навіть члени сімей не допускались до них [2].

Проте, ці угруповання мали стихійний характер, заходи, проведені ними хоча й були масовими, але були неорганізованими, або період діяльності був коротким. Такі організації не планували своєї діяльності, не визначали стратегічну мету і завдання, не передбачали перспектив або розраховувались на обмеженість членства тощо.

Заснування, аспекти діяльності і розпуску товариств в Австро-Угорській імперії регулювалися указом від 13 жовтня 1813 року, який передбачав створення суто благодійних організацій для підтримки сімей, чиї годувальники були мобілізовані в армію. На основі цього закону до 1825 року на Буковині було утворено лише два товариства – благодійне „Товариство допомоги бідним членам громади Кимполунг” („Der Verein zur Unterstutzung hilfsbedürftiger Mitglieder der Gemeinde Kimpolung”) та фізкультурно-спортивне „Стрілецьке товариство в Чернівцях” („Der Schützenverein in Czernowitz”).

Перший абзац статуту фізкультурно-спортивного „Стрілецького товариства в Чернівцях” визначає стрільбу „гідною і шляхетною розвагою у вільний час” [3, С. 3]. Необхідно зазначити, що не зважаючи на той факт, що видання даного статуту датовано 1842 роком, передмова інформувала про сформовану суспільну потребу буковинського населення в створені організації, яка, з однієї сторони, створювала би умови для активного відпочинку, а з другої, взяла би на себе справу тілесного виховання представників чоловічої статі. Такі починання отримали схвальні відгуки місцевого уряду та „заохочення чернівецької аудиторії” [там само].

За статутом, датою започаткування такої спілки став 1825 рік, проте протягом тривалого періоду стрілецьке товариство діяло на засадах благодіяльної організації. Для забезпечення легальної діяльності активісти подали заявку на отримання дозвілу і чітке визначення фізкультурної спрямованості організації. Саме формулювання „стрілецьке товариство” отримало підтримку, внаслідок чого товариство отримало чималий пакет дозвільних документів датований серпнем 1840 (№23609)-квітнем 1842 (№3029) і юридично оформлено Галицькою юридичною фірмою. Такий майже дворічний термін пояснюємо офіційним затвердженням різноманітних змін до статуту, деколи навіть мінімальних [3, С. 4-5].

Саме ця підтримка і схвалення були ще раз зафіксовані у першому параграфі статуту. Наступний параграф визначив місце проведення тренувань, зборів – орендований сад загальною площею 1424 м², зафіксована наявність орендного дворічного договору і чітко визначена плата за користування – 15 гульденів. Стратегічною метою товариства визначено такі напрями а) розвиток стрільби як виду фізичної активності, відпочинку і змагання; б) придбання у власність необхідної матеріально-технічної бази; в) пропаганда діяльності організації, і, як результат, збільшення членів товариства тощо.

Параграф 4 визначає суму членських внесків – 30 крон, §5 – чітко визначає на які потреби використовуватимуться гроші, а саме: на оренду, а згодом купівлю власного тиру, заохочення для інструкторів і фахівців по догляду за зброєю, і, що важливо, надання малозабезпеченим членам можливість проводити систематичні заняття-стрільби. Організаційні питання чітко викладенні в наступних розділах, окреслений склад правління, обов’язки його членів, порядок звітування, виборів тощо [3, С. 9].

Статут наголошує на дотриманні жорсткої дисципліни членами товариства, адже „в товаристві озброєних дорослих чоловіків тільки кодекс стрілка може бути використаний”. Взаємна повага, спілкування, утримування від претензій, заняття корисною як для тіла, так і для духу, справою – ось свідомі засади цієї дисципліни [3, С. 12-14]. Кожен випадок або інцидент фіксувались у книзі спогадів „для нащадків”.

Другий розділ статуту (14 положень) присвячено правилам поведінки в тирі або на стрільбищі, окрема увага приділена правилам техніки безпеки при передачі зброї, виконання пострілу, перезарядки тощо. Алфавітний список, представлений в документі, нараховує 47 членів товариства.

Отже, перші фізкультурно-спортивні товариства спирались у своїй діяльності на закони країни і власні статути. Проте, вони мали на меті активний відпочинок лише представників чоловічої статі дорослого населення краю. Визначаючи напрямом діяльності пропаганду стрільби як виду фізичної діяльності і збільшення членів товариства, члени організації не розглядали претендентами на вступ в товариство буковинських дітей та молодь.

1. Гнесь Н.О. Становлення і розвиток фізичного виховання учнів народних шкіл Буковини (1969-1918 рр.): автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.01 / Гнесь Н.О.; Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2007. – 20 с.

2. Тумак Ю. Діяльність фізкультурно-спортивних товариств Північної Буковини першої третини ХХ ст. / Тумак Ю.І. // Педагогічний альманах. – 2011. – Вип. 11. – С.

3. Statuten des Czernowitzer Privat Schützen-Vereins. – Czernowitz, 1842. – 23 s.

4. Цибанюк О.О. Управління системою фізичного виховання школярів на Буковині (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.01 / Цибанюк О.О. – Івано-Франківськ, 2008. – 20 с.