Герасимова О. І.

викладач, Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Системність та неперервність процесу формування рефлексивних умінь студентів

Актуалізація в сучасному науковому полі проблем, пов’язаних з вивченням рефлексивних механізмів, зумовлена загальною ситуацією як в галузі педагогічної методології дослідження людської діяльності, така і тенденціями в розвитку гуманітарного знання, наук про людину в широкому розумінні. Синтетично-інтеграційна основа цієї проблеми зумовлена складністю й неоднозначністю феномену рефлексії. Підготовка сучасного фахівця, навченого ефективно діяти на педагогічній ниві, - невідкладне завдання сьогодення. Результативність такої підготовки безпосередньо залежить від сформованості у студентів за період навчання у вищому педагогічному навчальному закладі рефлексивних умінь.

Феномен рефлексивних умінь вимагає поступовості, системності та неперервності формувальних упливів. Науково побудований процес формування рефлексивних умінь детермінує звернення до основних діалектичних категорій, які у будь-якому науковому дослідженні виконують самостійні пізнавально-перетворювальні функції. Категорії «загальне», «особливе», «одиничне» у світлі нашого дослідження вимагають визначення співвідношення між загальними та своєрідно-індивідуальнми формувальними впливами, врахування визнаних етичних еталонів та ментальних особливостей суб’єктів навчання.

Діалектична категорія необхідності вимагає побудови формувальних упливів щодо рефлексивних умінь у відповідності до основних закономірностей навчання у вищій педагогічній школі, урахування вікових особливостей студентства як певної категорії. На разі пригадаємо, що до основних закономірностей навчання у вищій школі (закономірність – «результат сукупної дії множити законів, відбиває зв’язки і відношення» [3, с.146]) вчені відносять такі: наукова спрямованість навчального процесу вищої школи, єдність дослідницької та навчальної діяльності вченого-педагога і студентів; забезпечення творчої активності і самостійності студентства; регульована єдність теоретичної і практичної підготовки майбутнього спеціаліста (І.Кобиляцький [1]). На основі цих загальних закономірностей здійснення навчального процесу у вищій школі і з урахуванням сучасних психологічних наробок психологів-персонологів можемо сформулювати закономірності формування рефлексивних умінь студента:

– забезпечення єдності теоретичних знань про сутність рефлексії та їх практичного заломлення в навчальній діяльності і практичній підготовці;

– оптимальність використання індивідуального дослідницького потенціалу студентів з метою формування рефлексивних умінь;

– забезпечення активності і самостійності студентства у процесі формування рефлексивних умінь як складного особистісного утворення.

Не менш значущою для формування рефлексивних умінь студентів педагогічного університету є діалектична категорія випадковості, яка пов’язана з урахуванням явищ стохастичності у навчанні, у відповідності до яких один і той же педагогічний уплив передбачає множинність відповідних реакцій суб’єктів навчання, які не завжди є адекватними попередньому задуму викладача.

Діалектичні категорії сутності й явища зумовлюють необхідність виявлення та висвітлення внутрішніх характеристик процесу формування рефлексивних умінь студентів та діапазону їх особливостей.

Студентство, як правило, - період ранньої молодості, юність. Психологи (В.Мухіна [2]) зазначають, що саме в цей період молода людина, подолавши складний шлях онтогенетичної ідентифікації уподібнення іншим людям, присвоює соціально значущі властивості особистості, здатність до співчуття, активного морального ставлення до інших і самої себе, здатність до засвоєння конвенціональних ролей, норм, правил [2, с.587]. Це – найбільш сприятливий період для формування рефлексивних умінь: отримують новий розвиток механізми ідентифікації-обособлення, загострюються здібності «чуттєвості» до стану інших, здатність переживати емоційні стани інших як свої. У той же час, саме в цей період загострюється потреба в окремішності, прагнення відгородити свій унікальний внутрішній світ від вторгнень сторонніх і близьких людей, щоб шляхом рефлексії зміцнити відчуття себе як особистості зберегти свою індивідуальність, системність рефлексивних умінь студентів передбачає не випадкові акти взаємодії викладача й майбутнього спеціаліста, а стійку систематичну взаємодію, продуману послідовність та етапність формувальних дій. Загальна логіка формування рефлексивних умінь студентів педагогічного університету повинна будуватися з урахуванням психологічної сутності цього феномену, педагогічного інструментарію.

Саме на таких загальних діалектичних положеннях і часткових міркуваннях психолого-педагогічного плану будується вимога додержування системності, поступовості та здійснення неперервних формотворчих упливів у процесі формування рефлексивних умінь студентів педагогічного університету.

Література:

1. Кобыляцкий И.И. Основы педагогики высшей школы / Иван Иванович Кобыляцкий. – К.: Высшая школа, 1978. – 287с.

2. Мухина В.С. Возрастная психология. Феноменология развития / Валерия Сергеевна Мухина. – М.: Академия, 2006. – 608 с.

3. Сластенин В. А. Гуманистическая парадигма педагогического образования / В. А. Сластенин // Магистр. – 1994. № 6. – С. 146.