Право/2.Административное и финансовое право

Буличев А.О.

здобувач Державного науково-дослідного інституту
Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, Україна

Теоретичні підходи щодо визначення поняття
«правовий статус особи»

В результаті аналізу доробок вчених-правознавців можна виділити різні підходи щодо визначення дефініції «правовий статус особи». З метою уточнення сутності цього поняття та систематизації наукових поглядів, пропонуємо виділити три умовні групи науковців, які досліджували дану проблематику.

До першої групи вчених пропонуємо відносити тих, які беруть за основу сутнісний критерій. Більшість науковців природу цієї категорії розкривають у її дефініції. Так, наприклад, М. І. Матузов [1, с. 183], О. В. Малько [2, с. 103] визначають сутність правового статусу особи як юридично закріплене положення людини в суспільстві. Подібне формулювання наводять С. С. Алексєєв [3, с. 425] та В. М. Корельський [4, с. 550]: «правовий статус особи − це положення людини, що відображає її фактичний стан у взаємовідносинах з суспільством та державою», а також Л. Д. Воєводін, вказуючи, що правовий статус особи - це місце людини в суспільстві і державі [5, с. 50]. Звідси існує наукова полеміка щодо співвідношення поняття «правовий статус» та «правове положення» або «правове становище».

Традиційною є позиція щодо рівнозначності цих понять. Так, М. І. Матузов зазначає, що це слова-синоніми, етимологічно ці терміни збігаються[1, с. 184]. Підтримує цю думку також і О. Ф. Скакун[6, с. 378]. З цього приводу важливим є зауваження Л. Д. Воєводіна, який, у результаті аналізу конституцій окремих країн прийшов до висновку, що при застосуванні понять «статус», «положення», «становище» та інших подібних категорій, які визначають місце суб’єкта правового спілкування, окрім виняткових випадків, між згаданими термінами не робиться будь-яких відмінностей [7, с. 12].

Натомість окремі науковці відстоюють позицію про доцільність розмежування категорій «правовий статус» та «правове положення». Так, одні з них пропонують перший термін розглядати як частину другого. Ця позиція ґрунтується, передусім, на відмінності поглядів вчених щодо набору складових елементів цих двох термінів, коли пропонується розглядати правовий статус у вузькому розумінні, лише як сукупність прав, свобод і обов’язків особи, а інші елементи віднести у зміст поняття «правове положення». Зокрема, М. В. Вітрук, відокремлюючи правове положення від правового статусу, та характеризуючи положення як більш широке поняття, наводить такі його елементи: правовий статус, громадянство, правосуб’єктність, юридичні гарантії [8, с. 40]. Вчений вказує, що правове положення це узагальнююча категорія, що розкриває всі елементи закріпленого в праві стану особи, які знаходяться між собою у визначених зв’язках та в соціальному плані обумовлені тим місцем, котре особа займає в системі суспільних відносин [8, с. 10, 11].

Інші науковці, серед яких, наприклад, О. І. Харитонова, обґрунтовують позицію відокремлення «правового статусу» від «правового положення», розглядаючи поняття «статус» як те стабільне, основоположне в правовому стані суб’єкта, що разом з правосуб’єктністю містить визначене коло основних прав і обов’язків. Конкретні ж права і обов’язки відображають специфіку реального правового положення особи, яке пов’язане здебільшого з наявністю тих чи інших юридичних фактів, а не з основою загального положення суб’єкта в певній правовій системі. Отже, за позицією вченої, правовий статус асоціюється зі стабільним правовим станом суб’єкта, а правове положення змінюється в залежності від правовідносин, в яких він бере участь [9, с. 71].

Друга група вчених представлена тими з них, які застосовують структурний критерій. Такі науковці, виходять з того, що категорія «правовий статус особи» має складну структуру, та пропонують розглядати її через певний склад елементів. Однак зауважимо, що й у такий спосіб єдності серед правників щодо вмісту шуканого поняття та переліку його складових немає. Зокрема, такі автори як Ю. І. Мигачов [10, с. 33] та О. О. Стрємоухов [11, с. 91], звужують його здебільшого до прав, обов’язків, відповідальності та гарантій, інші ж, серед яких слід назвати О. Ф. Скакуна [6, с. 378], Л. Д. Воєводіна [7, с. 27], його розширюють, додаючи такі компоненти, як свободи, законні інтереси, громадянство, правосуб’єктність, правове оформлення та ін.

Третя група науковців представляють точку зору про неможливість окреслення конструкції поняття «правовий статус». Так, Белі пропонує у юридичному статусі людини бачити його місце в правовому спілкуванні, зміст якого закріплюється всіма тими нормами і інститутами, які в тій чи іншій мірі покликані визначити положення і роль людини в суспільстві, тобто у виробництві, в управлінні справами держави, у сфері духовного життя. Внаслідок очевидної різноманітності цих відносин настільки ж велика кількість і правових засобів, здатних виразити його. Звідси, за думкою вченого, зміст, обсяг, а також межі правового статусу важко окреслити [7, с. 28].

Література:

1. Теория государства и права. Учебник./ Н. И. Матузов, А. В. Малько. − М. : Юристъ, 2002. − 512 с.

2. Малько А. В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. − 3-е изд., перераб. и доп. − М. : Юристъ, 1999. − 272 с.

3. Теория государства и права / [ Алексеев С. С., Архипов С. И., Корельский В. М. и др.] ; под. ред. С. С. Алексеева. − [3-е изд.] − М. : Норма, 2005. − 496 с.

4. Теория государства и права: ученик для вузов / под. ред. В. М. Корельского и В. Д. Переваловой − [ 2−е изд, измен. и доп. ]. − М. : НОРМА, − 2002. − 616 с.

5. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие. − М. : Издательство МГУ, Издательская группа ИНФРА−М–НОРМА, 1997. − 304 с.

6. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : [ підручник ] / пер. з рос. /− Скакун О. Ф. − Х.: Консум, 2001. − 656 с.

7. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие. − М. : Издательство МГУ, Издательская группа ИНФРА−М–НОРМА, 1997. − 304 с.

8. Витрук Н. В.  Общая теория правового положения личности : [ монографія ] / Витрук Н. В. − М. :НОРМА, 2008. − 210 с.

9. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С. В. Кивалова.− X.: «Одиссей», 2004.− 880 с.

10. Мигачев Ю.И. Правовые гарантии реализации статуса военнослужащих : дис. … докт.юрид.наук : 20.02.03 / Мигачев Юрий Иванович. − Москва, 1999. − 564 с.

11. Стремоухов А.А. Юридический статус специального субъекта права (теоретико-правовой аспект) : дис. … канд.юрид.наук : 12.00.01 / Стремоухов Александр Алексеевич. − Санкт-Петербург, 2002. − 215 с.