к.е.н., старший викладач Гук Н. А.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

АКТИВНИЙ ПОШУК РОБОТИ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ МОТИВАЦІЇ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Побудова інформаційного суспільства вимагає адекватної умовам мотивації незайнятого населення до праці, здатної економічно й соціально впливати на трудову поведінку безробітних, спрямовуючих їх зусилля у русло досягнення конкурентних переваг в результатах праці і забезпечення на цій основі кращого задоволення потреб. Структуру мотивів активних звільнень, які фіксуються на ринку праці, слід розглядати як один із важливих індикаторів стану мотивації зайнятості в певному регіоні. Активні звільнення не тільки засвідчують вибагливість відповідної частини населення щодо умов своєї життєдіяльності, зокрема в трудовій сфері, але й є показником мобільної поведінки на ринку праці, намагання бути на ньому дієвим суб’єктом [2]. Всупереч теоретичним передбаченням, статус безробітного не лише не послаблює запитів щодо економічних та «антуражних» характеристик майбутньої роботи, а, навпаки, підвищує вимогливість до їх рівня. Досвід, пов'язаний із втратою місця роботи (нові соціальні контакти, осмислення інформації, необхідної для орієнтування на ринку праці, аналіз відповідних аспектів прав людини тощо), сприяє визріванню принципових новоутворень в особистісній позиції суб'єктів працевлаштування.

Перебування на ринку праці в статусі безробітних призводить до посилення і активізації мотивів зайнятості. Хоча принаймні в половині випадків значна їх частка опиняється у відповідній ситуації примусово. Водночас, у мотивах, що регулюють реальну поведінку безробітних, мають місце прояви суперечливості. Зокрема, замість прагнення до практичного подолання своїх проблем через різні форми самозайнятості, майже половина їх реалізує паразитарні установки (життя за рахунок інших). Недостатня сформованість, або й практична відсутність мотивів розвитку (самовдосконалення, кар’єри, творчості) фіксуються в більшості учасників ринку праці.

Одним з найвагоміших мотиваційних чинників вибору безробітними стратегії і тактики працевлаштування та ефективності дій на ринку праці є їхнє ставлення до ринкових перетворень в суспільстві, зокрема готовність діяти відповідно до вимог саме ринкового середовища. Успішному розв’язанню проблем готовності населення до професійної діяльності в цих умовах, а відповідно і забезпечення зайнятості сприяють:

- комплекс знань, що включає в себе знання та уявлення про зміст професії і вимоги до професійних ролей;

- самооцінка професійної підготовленості та професійно значимі якості особистості;

- стимули і мотиви діяльності, які посилюють відповідальне ставлення до власної професійної траєкторії;

- мобілізація та актуалізація професійних знань, умінь і навичок, адаптація до нових умов діяльності.

Слідом за безумовним локомотивом глобалізації вибудовується ряд новітніх технологій, що визначають сучасне обличчя існуючих виробництв та змінюється структура зайнятості населення. В обстановці широко розповсюдженого безробіття можливості вибору, якими реально можуть скористатись працівники значно скорочуються. За необхідне вбачається від слідкування щодо не перетворення заходів по ліквідації безробіття в інструмент керування працею. Саме тому, удосконалення механізму мотивації до ефективної зайнятості повинно передбачати максимально повне врахування усіх впливів на мотиваційну сферу особистості та на його відношення до праці, що потребує:

- стимулювання роботодавців щодо створення нових робочих місць у перспективних галузях економіки через зменшення податкового тиску на фонд оплати праці та індивідуальні трудові доходи, запровадження диференційованої шкали ставок прибуткового податку та перегляд останніх з метою піднесення купівельної спроможності населення;

- перехід до ринкового механізму формування доходів і пропорційного суспільного поділу праці;

- використання моніторингу розвитку та оцінки незайнятого населення;

- забезпечення раціонального сполучення державного і договірного регулювання соціально-трудових відносин;

- покращення системи професійного навчання та перепідготовки, що посилює конкурентноздатність, професійну мобільність, швидке освоєння нових технологій, прискорення НТП, яке сприяє зростанню інноваційного рівня потенційних працівників;

- підвищення рівня розвитку соціальної інфраструктури;

- забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць, зростання ефективності використання робочої сили та скорочення обсягів “прихованого безробіття”, розвиток гнучких форм зайнятості на допоміжних роботах та у сфері послуг.

Ефективність усіх цих заходів варто розглядати не тільки з позиції захисту і розв'язання проблем безробітних, а й під кутом зору інтересів держави і суспільства. Адже йдеться [1, с. 58], по-перше, про зниження рівня безробіття і зменшення частки соціально незахищених людей у загальній структурі населення, по-друге, про поповнення суспільства соціально зрілими, врівноваженими особистостями з досить збалансованою системою трудових мотивів, орієнтованих на здобуття через працю економічних, соціальних та духовних цінностей. Якщо зникнуть чинники дискомфортності, стресогенності ринку праці та життєвого середовища, тоді істотно поліпшиться соціальне почуття населення, що є пусковим механізмом формування новітньої трудової мотивації, зростання діловитості, активності людей, їх зацікавленості у високопродуктивній праці.

Література

1. Вовканич С. Соціально-психологічні аспекти мотивації зайнятості / С. Вовканич, Х. Копистянська, О. Риндзак // Вісник Національної академії наук України. – 2002. – №2. – С. 56 – 62.

2. Іщенко Н.А. Мотиваційний аспект забезпечення ефективної зайнятості населення на регіональному ринку праці / Н.А. Іщенко // Український соціум. – 2006. – №3-4 (14-15). – С. 151 – 159.