Шпонько В.І., к.т.н., доцент

Криворізький технічний університет

Бурлакова Ю.М.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ

«Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

СПРАВЕДЛИВИЙ РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ КОЛЕКТИВУ ЯК ЕЛЕМЕНТ ВНУТРІШНЬОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В судженнях багатьох теоретиків про методи розвитку економіки України дивує одна особливість: відсутність людини як суб’єкту в цій самій економіці. Обговорюється значення тієї чи іншої структури виробництва, роль держави в регулюванні економіки та інших факторів. Забувається головне – бажання та уміння людини виробляти товари та послуги. Відомо ж, що головний фактор зростання добробуту – інтенсивна праця мільйонів здатна зробити суспільство багатим та вільним. Чому ж не створюються відносини між людьми в процесі праці, при яких інтенсифікація та більш висока якість роботи негайно вплинуть на зростання якості життя працівників? Цей процес невигідний власникам засобів виробництва, так як це загрожує їм втратою можливості володіти результатами праці мільйонів, які створюють товари, але не володіють ними і які, по суті, являються економічними кріпосними. Їх праця оцінюється не кількістю вироблених товарів, а часом, який вони провели на робочому місці. Інтенсивна праця їм не вигідна, так як вона втомлює, але не підвищує життєвий рівень, більш ефективного зв’язку між працею та її оплатою не виникає, система залишається без зворотного зв’язку, наймані працівники не підвищують продуктивність праці. І система постійно збільшує механізм примушення, контроль, ідеологічної обробки населення.

Проведена в Україні приватизація зробила господарями прибутку обмежене коло людей: 1,5 – 2.0%. У США засобами виробництва, а значить, і прибутком володіють 21% населення. Звідси і така різниця у валовому національному продукті: 6 - 7 трильйона доларів у США та 35 - 40 мільярдів доларів у нашій країні.

Машинна технологія виробництва знищує вільного виробника і створює економічно залежного виконавця. Власник засобів виробництва через економічне примушення досягає того ж, що отримувала держава, використовуючи адміністративне насилля та примушення.

Ця система породжує безліч протиріч, головне з яких – відсутність мотивації до якісної праці у «економічних найманців» та їх небажання творчо підходити до технології виробництва. Практично атрофується творчий потенціал колективу. Експлуатація руйнує норми моралі, призводить до зростання злочинності, знищення інтелектуальності нації, падіння рівня технологій.

Вирішити дану задачу можливо шляхом поступового витіснення стратегії підпорядкування і жорсткого контролю та переходу до соціально-відповідального управління із залученням до результатів праці, до доходу та прибутку мільйонів безпосередніх виробників.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) поширюється на зовнішнє та внутрішнє середовище організації.

Кінцевою метою зовнішньої КСВ-стратегії виступає покращення якості життя населення та добробуту суспільства шляхом екологічно безпечного випуску якісних товарів (послуг); ефективного використання природних ресурсів; встановлення справедливих цін на продукцію; розробки філантропічних програм; здійснення благочинної, спонсорської підтримки освіти, науки, культури та мистецтва; впровадження містоутворюючих програм.

Внутрішня КСВ-політика зосереджує увагу на підвищенні життєвого рівня працівників компанії шляхом піклування про безпечні умови праці та охорону здоров’я працівників, впровадження програм розвитку персоналу, забезпечення справедливої винагороди за працю, створення соціально-культурного сервісу для співробітників, здійснення соціально-відповідальної реструктуризації.

Питання справедливого розподілу прибутку колективу стосується внутрішніх програм корпоративної соціальної відповідальності і є достатньо вагомим фактором у процесі підвищення продуктивності праці (рис. 1).

Рис. 1. Модель ефективного використання справедливого розподілу прибутку колективу.

Отже, справедливий розподіл прибутку колективу призводить до ефективної винагороди, поліпшення життєвого рівня працівників, мотиваційних аспектів, зростання творчого потенціалу співробітників, покращення інтенсивності праці і, як результат, призводить до збільшення продуктивності праці. Дана обставина актуалізує питання розробки та впровадження соціально відповідальних програм для вітчизняних підприємств. Саме шляхом орієнтації бізнесу на соціально-відповідальну політику можливо досягти великих успіхів у процесі побудови якісно нової, ефективної системи управління.

Література:

1. Куранова А.В. Социальный менеджмент: Конспект лекцій / Куранова А.В. – М.: Приор-издат, 2005. – 64 с.

2. Краплич Р. Соціальна відповідальність бізнесу / Краплич Р. – К.: Стилос, 2007. – 40 с.