Економічні науки /15. Державне регулювання економіки

Одинцова Н.О.

Донецький державний університет управління, Україна

Ефективність державного управління економікою:

стислі результати дослідження

Фінансово-економічна криза та її наслідки для економіки України актуалізували проблему ефективності і результативності державного управління економікою, що обумовило доцільність формування нових науково-обґрунтованих підходів і методів до процесу державного економічного регулювання, адекватних сформованим умовам і стану зовнішнього середовища.

Процес управління заданим об'єктом доцільно випереджати розглядом його сутності, виявленням його основних властивостей і закономірностей функціонування. Аналіз поняття економічної системи як об'єкта державного регулювання дозволив визначити, що під терміном «економічна система» розуміється будь-яке економічне утворення, що має визначену свободу вибору форм діяльності і яке представляє собою єдину організаційну структуру, елементи якої взаємозалежні і спільно функціонують для досягнення загальних цілей. Економічна система відноситься до класу штучних, організаційних систем, у яких люди складають головний, визначальний компонент.

Економіку, як об'єкт управління, доцільно розглядати як систему, з погляду закономірностей розвитку складних відкритих динамічних систем з управлінням, яким властиві за певних умов процеси самоорганізації. Системний аналіз економіки як об'єкта управління дозволив визначити наступне:

цілі існування економіки як системи можуть бути сформульовані по відношенню до трьох груп учасників: людини, суспільства і держави. Наявність потенційно можливого конфлікту цілей у системі з комплексним функціональним призначенням складає проблему визначення критеріїв ефективності їх досягнення;

економічна система є системою з управлінням, методи якого визначаються в залежності від об'єктивних закономірностей, представлених циклічністю економічної динаміки та наявним ресурсним потенціалом; і суб'єктивної складової, обумовленої як рівнем розвитку культури суспільства в цілому, так і рівнем освіти і системи цінностей представників правлячої політичної еліти;

основними системними характеристиками економіки як об'єкта управління на різних рівнях його організації є: стійкість, відкритість та емерджентність [7];

процеси «старіння» в економічній системі обумовлюють доцільність стимулювання інноваційного розвитку;

внутрішня стійкість трансформаційної економіки визначається розвитком ринкових інститутів, що встановлюють норми і правила функціонування її елементів.

Аналіз сучасних концепцій державного управління в контексті їх ефективності визначив, що, незважаючи на розходження приватних підходів до удосконалення функціонування органів державного економічного регулювання, можна виділити загальні закономірності цього процесу: у більшості розвинених країн світу існує тенденція до переходу від бюрократичної концепції управління до менеджеріальної, заснованої на теоретико-методологічному базисі теорії менеджменту [1]. Менеджеріалізм (менеджеризм) визначають як сукупність 4 компонентів: 1) орієнтація на результати й ефективність при здійсненні держслужбовцями державної діяльності; 2) застосування інструментів і технологій сучасного менеджменту; 3) розгляд держслужбовців як менеджерів, укладання з ними відповідних контрактів; 4) поширення на систему державного управління моральної проблеми «принципал-агент» і наявність у зв'язку з цим агентських витрат.

Розгляд підходів до оцінки ефективності державного управління економікою й узагальнення їх основних характеристик визначили, що загальною рисою більшості з них є виділення двох основних груп цілей: зовнішніх, орієнтованих на вплив розглянутого об'єкта на зовнішнє середовище; і внутрішніх, що характеризують процес функціонування самого об'єкта. У зв'язку з цим визначена доцільність застосування двох груп критеріїв оцінки ефективності функціонування органів державного управління.

Зокрема, для системи державного управління економікою зовнішні цілі полягають в забезпеченні заданого якісного стану об'єкта чи процесу управління; внутрішні цілі характеризуються кількістю ресурсів, що використовуються, та характером їх перетворення. При цьому, існує значимий розрив між постановкою зовнішніх цілей, визначенням критеріїв ефективності функціонування системи державного економічного регулювання на всіх рівнях розгляду і мотивацією державних службовців до їх реалізації. Система мотивації державних службовців в Україні, у тому числі в органах державного регулювання економіки, орієнтована на досягнення переважно внутрішніх цілей організації, що визначає розрив між процесом функціонування системи управління економікою і станом економіки як об'єкта управління.

Крім того, виявлено, що як процес постановки цілей для системи, так і формулювання критеріїв оцінки ефективності їх досягнення обумовлені прийнятою концепцією, що відображує закономірності функціонування розглянутого об'єкта. Виділено декілька подібних концепцій: механістична, функціональна, системна, системно-еволюційна [2, 3, 4, 7]. Застосування тієї чи іншої концепції в практиці управління визначається не тільки світоглядом управлінців, але й наявністю ефективно функціонуючих методичних підходів як інструментів реалізації визначених концепцій.

З огляду на результати проведеного аналізу і досвід застосування теоретико-методологічного базису теорії менеджменту, концептуальний підхід до забезпечення ефективності процесу регулювання економіки доцільно сформувати на основі системно-еволюційної концепції із застосуванням технологій реінжинірингу бізнес-процесів і системи управління за результатами. Застосування реінжинірингу бізнес-процесів визначається необхідністю приведення організаційної структури органів державного управління економікою у відповідність обраній системі менеджменту.

Доцільність застосування управління за результатами як основи системи менеджменту в органах державного регулювання економіки обумовлена декількома чинниками: відсутністю прямого зв'язку між оцінкою ефективності функціонування органів державного управління економікою і станом об'єкта чи процесу управління; неможливістю застосування до органів економічного регулювання в переважній більшості випадків системи управління якістю послуг, яка широко впроваджується в діяльність державної служби в Україні.

Основний принцип мотивації державних службовців в органах економічного регулювання включає обов'язкову наявність прямого зв'язку між станом об'єкта чи процесу управління і системою оплати праці чиновника.

Система оцінки результатів діяльності державних службовців в органах економічного регулювання повинна бути заснована на аналізі досягнення внутрішніх і зовнішніх цілей функціонування з домінуванням останніх. Зовнішні цілі визначаються з урахуванням циклічного розвитку об'єкта управління. Результат досягнення зовнішніх цілей оцінюється з урахуванням лага запізнювання між управлінським впливом і зміною стану об'єкта управління.

Методичні положення по управлінню ефективністю функціонування заданого органа державного управління економікою базуються на концепції менеджеризму і системно-еволюційній парадигмі розвитку економічних систем.

Менеджеризм передбачає становлення системи менеджменту заданого органа державного регулювання економіки, орієнтованої на результат, шляхом відповідної трансформації виконання її базових функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Системно-еволюційна парадигма визначає закономірності функціонування об'єкта чи розвитку процесу управління і, отже, характеризує підхід до формулювання результатів ефективного управління ними.

Література

1. Государственное управление [Электронный ресурс] Концепции государственного управления. – Режим доступа: http://pubadm.narod.ru/ Theory/concepts.htm.

2. Економічна теорія: Політекономія: підр. / за ред. В.Д. Базилевича. — К.: Знання, 2006. — 631 с.

3. Основи економічної теорії: підр. / [А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін.]; за ред. А.А. Чухна. — К.: Вища шк., 2001. — 606 с.

4. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория. Монография / Л.И. Дмитриченко. – Донецк: Издательство «УкрНТЭК», 2001. – 329 с.

5. Экономическая теория: Учебник. 2-е изд. перераб и доп./ [Н.И. Базылев, А.В. Бондарь, С.П. Гурко и др.]; Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. — Мн.: БГЭУ, 1997. – 550 с.

6. Цыгичко В.Н. Руководителю – о принятии решений / В.Н. Цыгичко. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 272 с.

7. Анфилатов В.С. Системный анализ в управлении: учеб. пособ. / В.С. Анфилатов, А.А. Емельянов, А.А. Кукушкин; под ред. А.А. Емельянова. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 368 с.