Д.е.н. Комарова О.А.

Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ

Актуальні проблеми формування освітнього потенціалу України

В сучасних умовах значно підвищується роль освіти, як соціального інституту, що забезпечує індивідуальний добробут і суспільний розвиток. Тому ступінь реалізації прав громадян на одержання освіти, можливість здобуття ними якісних освітніх послуг, наявність умов для професійної самореалізації є основними чинниками, що визначають перспективи розвитку держави.

Авторська комплексна оцінка освітнього потенціалу суспільства в Україні засвідчила, що останній знаходиться на рівні нижче середнього, незважаючи на позитивну динаміку (інтегрований індекс освітнього потенціалу суспільства складав в 2007 р. 0,40 проти 0,35 у 2000 р.) (табл. 1).

Таблиця 1.Динаміка індексів освітнього потенціалу населення та

потенціалу системи освіти в Україні

Назва індексу	2000р.	2007р.
1	2	3
ДОШКІЛЬНА ОСВІТА
Індекс рівня забезпеченості вихованців загальною площею	0,19	0,13
Індекс рівня забезпеченості вихованців площею групових приміщень	0,40	0,22
Індекс рівня забезпеченості закладів басейнами	0,05	0,04
Індекс рівня забезпеченості закладів ізоляторами	0,26	0,31
Інтегральний індекс організації навчального процесу	0,90	0,70
Індекс укомплектованості штатів	0,50	0,50
Індекс рівня забезпеченості педагогічними працівниками з освітою на рівні ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації	0,19	0,22
Інтегральний індекс забезпеченості та якісного складу педагогічних працівників	0,35	0,36
Інтегральний індекс забезпеченості послугами дошкільної освіти	0,25	0,28
Інтегральний індекс рівня розвитку дошкільної освіти	0,50	0,45
ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА
Індекс рівня забезпеченості учнів загальною площею	0,33	0,81
Індекс рівня забезпеченості учнів навчальною площею	0,15	0,26
Індекс рівня забезпеченості кабінетами для викладання окремих дисциплін	0,14	0,13
Індекс рівня забезпеченості закладів комп’ютерами	0,15	0,17
Індекс рівня забезпеченості закладами, які ведуть заняття в одну зміну	0,75	0,73
Індекс рівня забезпеченості закладів бібліотеками	0,10	0,15

Продовження табл. 1

1	2	3
Інтегральний індекс організації навчального процесу	0,27	0,38
Індекс рівня забезпеченості педагогічними працівниками з освітою на рівні ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації	0,4	0,4
Інтегральний індекс забезпеченості та якісного складу педагогічних працівників	0,4	0,4
Інтегральний індекс забезпеченості послугами загальної середньої освіти	0,32	0,25
Інтегральний індекс рівня розвитку загальної середньої освіти	0,10	0,15
ВИЩА ОСВІТА
Індекс рівня забезпеченості студентів загальною площею	0,61	0,25
Індекс рівня забезпеченості закладів бібліотеками	0,57	0,76
Індекс рівня забезпеченості студентів навчальною площею	0,95	1,64
Індекс рівня забезпеченості студентів гуртожитками	0,52	0,61
Інтегральний індекс організації навчального процесу	0,66	0,82
Інтегральний індекс забезпеченості та якісного складу педагогічних працівників	0,14	0,09
Інтегральний індекс забезпеченості послугами вищої освіти	0,23	0,76
Інтегральний індекс рівня розвитку вищої освіти	0,37	0,56
Індекс фонду освіти випускників навчальних закладів	0,45	0,79
Інтегральний індекс освітнього потенціалу суспільства	0,35	0,40

Основними причинами, що зумовлюють недостатній рівень розвитку освітнього потенціалу суспільства, є звуження масштабів освітньої галузі та рівня її розвитку. Зокрема, оцінка освітнього потенціалу населення та потенціалу системи освіти показала наявність наступних проблем, що гальмують розвиток освітнього потенціалу суспільства та, відповідно, зміцнення економічного потенціалу держави:

1. В підсистемі дошкільної освіти:

· невідповідність масштабів розвитку підсистеми дошкільної освіти потребам населення;

· низький рівень охоплення дітей у віці від одного до 6 років дошкільною освітою;

· відсутність належних умов для реалізації встановлених законодавством гарантій доступності дошкільної освіти та її безоплатності;

· незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення ДЗО;

· неукомплектованість штатів ДЗО відповідно зі штатними розкладами.

2. В підсистемі загальної середньої освіти:

· зменшення чисельності учнів ЗНЗ внаслідок низького рівня народжуваності та недостатнього охоплення середньою освітою дітей відповідного віку;

· скорочення мережі ЗНЗ та кількості учителів у них;

· погіршення матеріально-технічного забезпечення ЗНЗ, що виявляється в: зменшенні кількості учнівських місць, що вводяться в експлуатацію; незадовільному рівні забезпечення кабінетами для викладання різних дисциплін, басейнами, фізкультурними залами, центральним опаленням, водогоном; зменшенні кількості класних кімнат та загальної площі приміщень внаслідок здачі значної частки площ в оренду; збереженні великої кількості ЗНЗ, що проводять заняття в дві зміни.

3. В підсистемах професійно-технічної та вищої освіти:

· зменшення доступу до вищої освіти для випускників шкіл із сільської місцевості та сімей з низькими рівнем доходів;

· порушення зв’язків ПТНЗ і ВНЗ з підприємствами (організаціями, установами), внаслідок чого, по-перше, унеможливлюється закріплення теоретичних знань у процесі проходження виробничої практики; по-друге, посилюється розрив між вимогами працедавців до якості робочої сили та рівнем підготовки; по-третє, знижується рівень працевлаштування випускників навчальних закладів;

· погіршення навчально-лабораторної та матеріально-технічної бази ПТНЗ і ВНЗ, що негативно позначається на підвищенні якості підготовки робітників і фахівців на основі використання новітнього обладнання та запровадження інноваційних засобів навчання;

· звуження кадрового потенціалу внаслідок скорочення чисельності викладачів та майстрів виробничого навчання у ПТНЗ, часки викладачів з вченими званнями та науковими ступенями у ВНЗ внаслідок низького рівня оплати праці;

· порушення принципу інтеграції освіти та науки, що виявляється в скороченні кількості ВНЗ, в яких здійснюється науково-дослідна робота.

Крім того, аналіз статистичних даних дозволяє стверджувати, що сьогодні розвиток освітнього потенціалу суспільства відбувається в наступних умовах:

· зниження темпів розвитку мережі державних навчальних закладів та контингенту учнів (студентів), які навчаються за рахунок бюджетних коштів внаслідок дефіциту державних асигнувань на освіту;

· розвиток багатоканального фінансування навчальних закладів через розширення можливостей навчальних закладів щодо надання платних послуг;

· включення освітньої сфери в систему ринкових відносин.

Вище зазначені проблеми не дозволяють розвивати належним чином якісні характеристики освітнього потенціалу населення. Результати проведеного автором соціологічного дослідження ,,Формування освітнього потенціалу студентів вищих навчальних закладів” засвідчило, що більшість респондентів (як з боку студентів, так і з боку викладачів) вважають, що на якості підготовки негативно позначається незадовільна матеріально-технічна база та недостатній рівень кваліфікації викладацьких кадрів. Розвитку якісних характеристик майбутніх фахівців, за результатами дослідження, заважає й кон’юнктурний, ситуативний вибір професії та відсутність належної мотивації до навчання. Відсутність належних умов для формування якісних та кількісних характеристик освітнього потенціалу населення спричиняє великі втрати фонду освіти.

Аналіз використання освітнього потенціалу населення показав збереження соціальної напруженості на ринку праці. Основними причинами втрат освітнього потенціалу населення є: невідпрацьованість механізму формування та розміщення державного замовлення на підготовку кадрів у ПТНЗ та ВНЗ; руйнація системи професійної орієнтації молоді; відсутність ефективної системи інформування населення про перспективи розвитку ринку праці; розрив партнерських відносин навчальних закладів з потенційними працедавцями; перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї внаслідок невідповідності обсягів та профілів підготовки кадрів потребам галузей економіки. Вагомою причиною безробіття є також низька якість підготовки у навчальних закладах через невідповідність змісту навчання сучасним вимогам високотехнологічного виробництва, незадовільний стан матеріально-технічної бази, недостатній рівень забезпеченості висококваліфікованими педагогічними кадрами. Ці проблеми є похідними від обмеженого фінансового забезпечення освітньої галузі.

В межах діючого механізму фінансування освітньої галузі спостерігається хронічний дефіцит бюджетних асигнувань, що ускладнює реалізацію конституційних прав громадян на освіту та унеможливлює підвищення якості освітніх послуг. Обсяги державного фінансування освітньої галузі не відповідають встановленим законодавством нормативам і тому не дозволяють розвивати освітній потенціал суспільства відповідно з індивідуальними та державними потребами. Організація бюджетного процесу в освітній сфері є недосконалою: бюджетні кошти надаються тільки на підставі затвердженого кошторису та розподіляються, насамперед, на забезпечення захищених статей бюджетної класифікації (заробітна плата, стипендії тощо). При цьому мізерним є фінансування розвитку матеріально-технічної бази системи освіти. Водночас навчальні заклади не мають достатньої свободи для розпорядження позабюджетними коштами, заробленими через надання платних послуг і, відповідно, не можуть самостійно вирішувати нагальні проблеми зміцнення матеріально-технічного та кадрового потенціалу. В зв’язку з цим постає необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму формування освітнього потенціалу суспільства.