Экономические науки/ Учет и аудит

Бровко О.Т., Махан Т.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Міжнародний досвід складання та подання звітності про фінансові результати

За сучасних умов для результативної діяльності кожному господарюючому суб’єкту потрібна інформація про економічних партнерів, заінтересованих в налагодженні сталих господарських зв’язків. Таку фінансово-економічну інформацію формує фінансову звітність. Звітність про фінансові результати дає можливість користувачам оцінити результати минулої діяльності підприємства, його прибутковість, здатність ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваних результатів діяльності.

Питанням організації та методики складання фінансової звітності присвячені праці вітчизняних та закордонних вчених Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, О.Д. Василика, С.Ф. Голова, М.В. Кужельного, Н.М. Малюги, В.М. Пархоменка, Я.В. Соколова, О.Ю. Редька, В.С. Рудницького, Є.І. Свідерського, В.О. Шевчука та інші.

Необхідність дослідження питаннь складання звітності про фінансові результати зумовлено неоднорідністю інформації, що відображена у фінансовій звітності підприємств. Ряд науковців наголошують на необхідності розгорнутого відображення в звіті про формування фінансових результатів очікуваного до отримання чистого прибутку по бюджету на звітний рік і фактично отриманого фінансового результату та необхідність при розкритті інформації до звіту обов’язково наводити вплив особливих обставин на фінансовий стан підприємства. Потребу у розкритті такої інформації випливає переважно з мети формування звіту про прибутки і збитки, якою є прогнозування майбутніх фінансових результатів.

Міжнародним стандартом фінансової звітності 1 “Представлення фінансових звітів” передбачено мінімальний перелік статей, які повинні бути відображені в Звіті про фінансові результати. До них належать: сума доходу, фінансові витрати, частка прибутку чи збитку асоційованих чи спільних підприємств, які обліковуються за методом участі у капіталі, витрати на податки, сума, яка включає прибуток (збиток) після оподаткування від припиненої діяльності, оцінки за справедливою вартістю (за вирахуванням витрат на реалізацію чи ліквідацію) активів чи ліквідаційної групи, які є складовою діяльності, що припиняється, прибуток чи збиток за період, розподіл прибутку чи збитку за період (прибуток чи збиток, який належить частці меншості та власникам капіталу материнського підприємства), прибуток на одну звичайну акцію.

У країнах Західної Європи, зазвичай, об’єкт оподаткування з податку на прибуток визначають виходячи з даних фінансової звітності. Для цього є об’єктивні причини: дані фінансової звітності відповідають високому ступеню достовірності, оскільки ефективно діє система аудиту; контролюючі органи забезпечені ефективними програмами камеральної перевірки декларацій платників податків у частині аналізу щодо узгодженості інформації фінансової звітності та податкових зобов’язань, що значно посилює контроль за податковими зобов’язаннями платників податків; податкові органи мають доступ до фінансової звітності платників податків та іншої звітності з питань доходів платників податків.

В світовій практиці ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності застосовуються різні формати Звіту про фінансові результати. Існує наступна класифікація формати Звіту про фінансові результати за наступними класифікаційними ознаками:

1) за функціональною основою виділяють горизонтальний та вертикальний (одноступінчастий та багатоступінчастий) Звіт про фінансові результати;

2) на основі характеру витрат виділяють вертикальний та горизонтальний звіт про фінансові результати.

В світовій практиці Звіт про прибутки та збитки може мати дві основних форми – одноступінчасту та багатоступінчасту. При застосування одноступінчатої форми окремо групуються доходи і витрати, а чистий прибуток стануть різницю між ними. Використання багатоступінчастої форми передбачає визначення чистого прибутку шляхом послідовних розрахунків.

В Україні Звіт про фінансові результати складається у вертикальному форматі на багатоступінчастій основі, що передбачає поетапний розрахунок прибутку за період (визначається валовий прибуток, фінансовий результат від операційної діяльності, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, фінансовий результат від звичайної діяльності, чистий прибуток). Закордонний досвід застосування вище названих форматів для складання Звіту про фінансові результати (або як його ще називають за кордоном Звіту про прибутки та збитки) наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Формати звіту про прибутки і збитки

Країна	Формат звіту про прибутки і збитки
Італія	Вертикальна форма, в основу класифікації статей покладений принцип економічного змісту
Молдова	Вертикальна форма, доходи і витрати групуються від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності
Нідерланди	Діють чотири стандартні форми звіту
Німеччина	Вертикальна форма в затратному та функціональному форматі (традиційним є затратний формат)
Португалія	Горизонтальна форма
Франція	Складається у вертикальній та горизонтальній формі
Швейцарія	Складається у горизонтальній чи вертикальній формі
Бельгія	Звіт складається у горизонтальному та вертикальному форматі за затратним принципом
Іспанія	Звіт складається у горизонтальному форматі за затратним варіантом
Греція	Складається у вертикальному форматі за операційним варіантом
Люксембург	Складається у горизонтальному та вертикальному форматі
Великобританія	Складається у горизонтальному та вертикальному форматі
Ірландія	Складається у горизонтальному та вертикальному форматі
Данія	Складається у горизонтальному та вертикальному форматі

Отже, закордонна практика ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності свідчить, що Звіт про прибутки та збитки (звіт про фінансові результати) є основною формою звітності про отримані доходи, понесені витрати, сплачений податок на прибуток, який характеризує фінансовий стан суб’єкта господарювання.

Порівнюючи побудову звітності українських підприємств та світових стандартів, необхідно сказати про відмінності нашої практики розрахунку прибутку і збитків, яка передбачає відображення в цілому повної собівартості реалізованої продукції. Дана побудова звітності обмежує об’єм необхідної інформації для більш повного аналізу структури витрат і можливостей їх оптимізації.

Крім того, звітність про фінансові результати, до якої пропонуємо відносити Звіт про фінансові результати та Декларацію з податку на прибуток, яка складається суб’єктами господарювання в Україні має фіскальну направленість та не враховує інтереси користувачів в їх повному обсязі. Затверджені чинним законодавством України Звіт про фінансові результати та Декларація з податку на прибуток – по своєму об’єму та складу не задовольняють вимогам щодо рівня аналітичності (наприклад, розкриття інформації про змінні та постійні витрати) та достовірності інформації.

Отже, існуюча в Україні структура побудови звітності про фінансові результати містить обмежений перелік інформації, необхідної користувачам для прийняття управлінських рішень, який не дає можливості управлінському персоналу та контролюючим органам, в т.ч. аудитору провести детальний аналіз структури доходів та витрат, з метою їх оптимізації та, відповідно, підвищення ефективності діяльності господарюючого суб’єкта.

Литература:

1. Бухгалтерский учет в зарубежных странах [учебник] / Я.В. Соколов, Ф.Ф. Бутынец, Л.Л. Горецкая, Д.А. Панков, под ред. Ф.Ф. Бутынца. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 664 с.

2. Кисельова О. Концептуальні засади реформування податку на прибуток / О. Кисельова // Бухгалтерський облік і аудит – № 2 – 2005. – С. 36-42.

3. Ловінська Л.Г. Оцінка в бухгалтерському обліку [монографія] / Л.Г. Словінська. – К.: КНЕУ, 2006. – 256 с.