Пелих І.В.

Херсонський державний аграрний університет

Удосконалення механізму формування інноваційно-інвестиційного потенціалу аграрних підприємств

Нині набирає особливої актуальності науковий пошук щодо подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва, обрання правильних напрямів, ефективних форм та методів його реформування та удосконалення. Така підвищена увага вчених до даного питання пояснюється домінуючою роллю аграрного сектора в економіці країни, суттєвими зрушеннями в соціально-економічній структурі агропромислового виробництва, появою нових орієнтирів його розвитку.

Одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу постіндустріального типу є не тільки істотне збільшення обсягів сільськогосподарської продукції для забезпечення продовольчої безпеки держави, а й значне підвищення прибутковості й конкурентоспроможності галузі на базі ефективнішого формування інноваційно-інвестиційного потенціалу агровиробників, генофонду сільськогосподарських рослин і тварин, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів [2].

Проведений аналіз стану сільського господарства останніх років свідчить, що внаслідок порушення дії об'єктивних економічних законів, основних принципів відтворення у виробничій сфері, поглиблення цінового диспаритету на товари промислових підприємств і сільськогосподарську продукцію виникла соціально-економічна криза, яка охопила всі галузі агропромислового виробництва. У сільськогосподарських підприємствах за п’ятнадцятирічний період майже удвічі знизилася кількість тракторів і зернозбиральних комбайнів, інших технічних засобів і знарядь, бракує фінансових ресурсів, що унеможливлює застосування сучасних систем господарювання в аграрному секторі області.

Низька платоспроможність сільгосптоваровиробників, недостатньо налагоджені взаємозв’язки між наукою і виробництвом, недостатня інформованість про новітні досягнення, зменшення виконання наукових розробок суттєво сповільнюють формування інноваційно-інвестиційного потенціалу виробників агропромислової продукції, оновлення виробництва передовими технологіями, позбавляють науково-дослідні установи додаткового фінансування, що створює замкнене коло. Фінансова нестабільність більшості сільськогосподарських підприємств останніми роками призвела до максимального спрощення технологій, відмови від ряду необхідних технологічних операцій (значне зменшення використання добрив, відмова від засобів захисту рослин тощо). Половина техніки експлуатується більше 10 років. Високі ціни на матеріали промислового виробництва порівняно з цінами на сільськогосподарську продукцію не дають можливості придбати необхідну техніку [3].

Аграрна наука Херсонської області на сьогодні працює в критичних умовах. Проблема полягає у відсутності обґрунтованої ціни на наукову продукцію і законодавчого регулювання цього питання, що стало перепоною до прямої реалізації новацій, а їхня передача часто відбувається за мізерну плату.

Погіршення результативності наукових досліджень у часі відбувається передусім через психологічний бар’єр керівників аграрних підприємств регіону, недостатнє фінансування, незаінтересованість вчених у власних розробках, що веде до зменшення наукових розробок і погіршення якості наукової продукції. Гостра проблема житла, низька заробітна плата спонукає молодих учених залишати наукову діяльність, переходити працювати в інші сфери, або від’їжджати закордон. Відбувається старіння наукового потенціалу.

З огляду на вище зазначений стан та проблеми аграріїв сьогодення, на наш погляд, постає питання про необхідність створення ефективного механізму формування інноваційно-інвестиційного потенціалу аграрних підприємств Херсонської області для виведення сільгостоваровиробників на новий рівень. Формування інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств АПК повинно забезпечуватися відповідними механізмами, тобто сукупністю організаційних форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій суб’єктів аграрної сфери області, спрямованих на створення умов, забезпечення функціонування та підвищення результативності системи інноваційно-інвестиційного розвитку даних підприємств відповідно до їх цілей, тенденцій розвитку агропромислового комплексу області та країни, досягнень НТП, на основі знання прояву та дії

Рис. 1. Механізм формування інноваційно-інвестиційного потенціалу аграрного підприємства Херсонської області

економічних законів, використання організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових та інституціонально-структурних утворень.

Механізм формування інноваційно-інвестиційного потенціалу сільгосптоваробників, на наш погляд, слід розглядати як багаторівневу систему: 1 рівень – держава, 2 рівень – Херсонська область, 3 рівень – аграрне підприємство (рис. 1). При цьому слід відмітити, що всі рівні системи повинні знаходитись у всебічній узгодженості, враховувати широкий спектр факторів впливу на даний механізм, забезпечуючи тим самим принцип системності та комплексності інноваційно-інвестиційного розвитку організації аграрної сфери [1].

При ефективному формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу аграрного підприємства Херсонської області необхідно враховувати його вплив на базові організаційні якості останнього: чутливість (здатність підприємства передбачати проблеми та можливості, а також приймати стратегічні рішення, пристосовуючись до зовнішніх змін); експериментування (рівень об’єктивності оцінки нових ідей у підприємстві); внутрішня комунікативність (здатність розповсюджувати релевантну інформацію по структурних підрозділах); готовність до ризику (здатність інвестувати інноваційні процеси, навіть в умовах невизначеності, з метою удосконалення діяльності); здатність контролювати процеси, які продовжуються змінами й інноваціями.

Література:

1. Марчук Л.П. Формування інноваційних можливостей аграрного виробництва / Л.П. Марчук // Економіка АПК. – 2009. – № 12. – С. 58-63.

2. Руснак П.П. Активізація інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві / П.П. Руснак, О.О. Чередніченко // Економіка АПК. – 2007. – № 3. – С. 10-16.

3. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти)/ Відп. ред. акад. УААН В.М. Трегобчук. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. – 259 с.