к.е.н., ст. викл. Олександренко І.В.
Луцький національний технічний університет
Стратегічні
Орієнтири інвестиційного розвитку регіонів україни
У сучасних умовах становлення та розвитку регіонів України серед найбільш
важливих проблем регіонального управління інвестиційними процесами є
відсутність інвестиційних стратегій, які б давали змогу комплексно підійти до
вибору напрямків інвестування з метою забезпечення впливу його результатів на
соціально-економічний розвиток при врахуванні наявного інвестиційного забезпечення.
Розробка інвестиційної стратегії регіону повинна базуватися на основних
пріоритетах інвестиційного розвитку регіону, в основі яких лежить їх
інвестиційне забезпечення. Від наявності інвестиційних ресурсів у регіоні
залежать основні орієнтири забезпечення його інвестиційного розвитку, який є
передумовою досягнення соціально-економічного зростання. У процесі формування
регіональної інвестиційної стратегії повинна бути закладена основна мета
інвестиційного розвитку, а результатом її реалізації повинно стати зростання
показників-індикаторів, що відображають інвестиційну активність, інвестиційну
привабливість та соціально-економічний розвиток регіону.
Основними
етапами формування інвестиційної стратегії регіону є: аналіз зовнішніх та
внутрішніх умов інвестування; визначення стратегічних орієнтирів забезпечення
інвестиційного розвитку; вибір типу інвестиційної стратегії; обгрунтування
галузевого розподілу інвестицій; формування стратегій залучення іноземного
капіталу; обгрунтування доцільності реалізації зазначеної інвестиційної
стратегії, що здійснюється на засадах розрахунку очікуваних результатів, та
розробка механізму управління реалізацією обраної стратегії.
З метою розробки підходу, який би дозволив диференційовано сформувати
стратегічні орієнтири забезпечення інвестиційного розвитку, здійснено типологію
регіонів за рівнями забезпечення фінансовими, трудовими, матеріально-технічними
та природними ресурсами. Для виокремлення типів регіонів здійснено розрахунок
середнього інтегрального показника забезпечення регіонів фінансовими,
трудовими, матеріально-технічними та природними ресурсами. У результатів
розрахунку середнього рівня визначено регіони з високим забезпеченням
(інтегральний індекс вищий або рівний середньому
значенню) та з низьким забезпеченням (інтегральний індекс нижчий від середнього
значення) за окремими видами ресурсів. Зазначений розподіл дав змогу виокремити
16 груп регіонів, які відрізняються рівнями забезпечення фінансовими,
трудовими, матеріально-технічними та природними ресурсами (табл. 1.).
Таблиця 1.
Стратегічні орієнтири
забезпечення інвестиційного розвитку регіонів України*
|
Рівень
забезпечення регіону |
Регіони
України |
Стратегічні
орієнтири забезпечення інвестиційного розвитку регіону |
|||
|
|
|
|
|
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
+ |
+ |
+ |
+ |
Дніпропетровська
область |
Збільшення
конкурентоспроможних виробництв |
|
+ |
+ |
+ |
- |
Київська,
Харківська, Полтавська, Запорізька області |
Розвиток
виробництв, що дозволять знизити матеріаломісткість продукції та забезпечити
її конкурентоспроможність |
|
+ |
+ |
- |
+ |
Донецька
область |
Розвиток
інвестиційної інфраструктури та модернізація виробничих потужностей
промислового сектору економіки регіону |
|
- |
+ |
+ |
+ |
- |
Інтенсивне
та раціональне використання трудового та природного потенціалів |
|
+ |
- |
+ |
+ |
АРК,
Львівська, Одеська, Закарпатська області |
Розвиток
нетрудомістких видів економічної діяльності з метою забезпечення
інвестиційних можливостей регіону в майбутньому |
|
+ |
+ |
- |
- |
- |
Розвиток
підприємств сфери послуг та малого бізнесу |
|
+ |
- |
- |
- |
- |
Інтенсивне
та оптимальне використання фінансових ресурсів |
|
- |
- |
+ |
+ |
- |
Залучення
іноземних та бюджетних коштів з метою розвитку промислових підприємств |
Продовження табл. 1
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
- |
- |
- |
+ |
Івано-Франківська,
Тернопільська, Луганська, Чернівецька області |
Залучення
зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів та створення виробництв з
використанням місцевих природних ресурсів |
|
+ |
- |
- |
+ |
- |
Раціональне
використання фінансових ресурсів з метою росту трудового потенціалу |
|
+ |
- |
+ |
- |
- |
Розвиток
нетрудомістких виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок |
|
- |
+ |
- |
- |
Хмельницька
область |
Залучення
бюджетних коштів з метою розвитку
виробничих підприємств та забезпечення росту їх інвестиційної спроможності |
|
- |
- |
+ |
- |
- |
Підвищення
фінансової спроможності та інвестиційної активності суб’єктів господарювання |
|
- |
+ |
- |
+ |
Чернігівська,
Черкаська області |
Активізація
інвестиційної діяльності за участю трудових та природних ресурсів |
|
- |
+ |
+ |
- |
Житомирська,
Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська області |
Максимальне
використання трудових ресурсів як основного орієнтиру нарощення фінансового
потенціалу |
|
- |
- |
- |
- |
Вінницька,
Волинська, Рівненська, Сумська області |
Залучення
іноземного капіталу та його розподіл
у сфери економіки з метою активізації експортних операцій |
Примітка:
– рівень забезпечення
фінансовими ресурсами,
‑ рівень
забезпечення трудовими ресурсами,
‑ рівень
забезпечення матеріально-технічними ресурсами,
‑ рівень
забезпечення природними ресурсами; "-" – нижчий середнього,
"+" – вищий або рівний середньому.
*розроблено автором
На підставі визначених орієнтирів забезпечення інвестиційного розвитку,
досягнення яких є передумовою соціально-економічного розвитку регіонів, можна
визначити тип стратегії інвестиційного розвитку регіонів України.
Диференційований розподіл стратегій в регіональному розрізі показано у табл. 2. Загальними цілями інвестиційної
стратегії регіону, які доцільно забезпечувати у ході її практичної реалізації,
на нашу думку, є: модернізація господарського комплексу регіону та забезпечення
конкурентоспроможності його продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках;
забезпечення комплексного використання та збереження природних сировинних
ресурсів, дотримання екологічних вимог, підвищення ефективності використання
транзитного і туристично-рекреаційного потенціалу регіону; суттєве підвищення
доходів населення області та якості послуг в соціальній і гуманітарній сферах,
їх наближення до європейських стандартів та вирішення проблем зайнятості
населення.
Таблиця 2
Стратегії інвестиційного розвитку
регіонів України регіонів України*
|
Регіони
України |
Тип
стратегії інвестиційного розвитку регіону |
|
Дніпропетровська
область |
Стратегія
зміцнення конкурентних переваг |
|
Київська,
Харківська, Полтавська, Запорізька області |
Стратегія
забезпечення конкурентних переваг |
|
Донецька
область |
Стратегія
розвитку інвестиційної інфраструктури |
|
АРК,
Львівська, Одеська, Закарпатська області |
Стратегія
диференціації видів діяльності |
|
Івано-Франківська,
Тернопільська, Луганська, Чернівецька області |
Стратегія секторальних пріоритетів |
|
Хмельницька
область |
Стратегія
активізації зовнішньоторговельного обороту |
|
Чернігівська,
Черкаська області |
Стратегія
раціонального використання ресурсів |
|
Житомирська,
Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська області |
Стратегія
нарощення фінансового потенціалу |
|
Вінницька,
Волинська, Рівненська, Сумська, |
Стратегія
модернізації та інноваційного розвитку |
*розроблено автором
Одним
із етапів формування інвестиційної стратегії є вибір сфер інвестування,
оскільки в умовах обмеженості джерел інвестиційних ресурсів у регіональній
економіці доцільність їх спрямування є одним із ефективних варіантів досягнення
її ефективності. Регіонам України, які перебувають на шляху ринкових перетворень
та майбутнього вступу країни до ЄС і отримали самостійність у розв’язанні
інвестиційних задач, здійсненні структурних перетворень у регіональній
економіці, можуть бути запропоновані "японський" та
"австрійський" варіанти спрямування інвестиційних ресурсів.
Особливістю цих двох підходів є те, що вони сформовані для країн перехідного
економічного середовища, якого ніби вже і нема в Україні, однак досить значна
сукупність проблем, що стоять перед Україною та її регіонами сьогодні, не
дозволяють їй стати гідним членом країн з ринкової економікою. Японський підхід
полягає у тому, що головними завданнями у процесі реалізації інвестиційної
політики є вирішення продовольчої проблеми, що потребує вкладення інвестиційних
ресурсів в АПК і одночасно сприятиме вирішенню продовольчої проблеми та
розвитку видів економічної діяльності, пов’язаних із АПК. Австрійська модель
вкладення інвестиційних ресурсів виходить з того, що економіка країн
характеризується високим рівнем безробіття, тому, головним чином, спрямування
інвестиційних ресурсів, незалежно виду економічної діяльності, повинно
передбачати створення нових робочих місць. Ці підходи щодо напрямів вкладення
інвестиційних ресурсів реалізуються в зарубіжних країнах і сприяють
забезпеченню ефективності інвестиційної діяльності як на державному, так і
регіональному рівнях. Доцільним, на нашу думку, підходом при реалізації
інвестиційної стратегії, є забезпечення пропорційності зовнішньоторговельного обороту,
який має на меті направлення інвестиційних ресурсів у ті види економічної
діяльності, які забезпечать ріст частки експорту регіону та зниження частки
імпорту. Також вагомим у процесі направлення інвестиційних ресурсів є
розсіювання інвестиційних потоків по різних видах економічної діяльності та
типах виробництва (нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне
переоснащення) з метою зменшення ризику насиченості, що полягає у достатньо
значних розмірах інвестування одних сфер економіки регіону, що уже себе
повністю вичерпали та не забезпечують економічного розвитку регіону, про те на
низькому рівні є інвестиційна активність у інших видах економічної діяльності,
що в перспективі можуть сприяти зростанню економічних показників регіональної
економіки.