Аспірант Твердохліб Т. С.

Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Україна

Розвиток ідей гуманної педагогіки в творчій спадщині педагогів Київської духовної академії

(друга половина ХІХ- початок ХХ століття)

Розбудова нашої держави на засадах демократії вимагає переходу до нового типу гуманістично — інноваційної освіти, спрямування її на розвиток культурного, інтелектуального, духовного потенціалу особистості.

Створення в Україні гуманістично орієнтованої національної системи освіти неможливе без урахування здобутків педагогів Київської духовної академії другої половини ХІХ- початку ХХ століття, які займалися проблемами гуманної педагогіки, а саме: С. Гогоцького, М. Олесницького, М. Маккавейського та П. Юркевича.

Активним прихильником гуманної педагогіки був Сильвестр Гогоцький. Основна увага ним приділялась гуманності в практичній взаємодії вчителя та учнів. Науковець різко засуджував суворе і жорстоке ставлення у спілкуванні з дітьми, невідповідні провинам покарання, сварливість, безперервні механічні заняття, без будь-яких проміжків, які необхідні для відпочинку. Він зазначав, що спілкування педагога з вихованцем має бути зігріте теплом душі вихователя, його щирою турботою. Учитель, за С. Гогоцьким, повинен володіти терпінням і спокоєм в постійних пристосуваннях до характеру вихованців та у своїй роботі використовувати Педагогіку, адже «її призначення високе і священне: вона повинна сприяти утворенню в вихованцеві людини-Християнина».

Ідеї гуманізму досить широко представлені в педагогічній спадщині Маркеліна Олесницького, який проголосив християнство основою гуманної педагогіки. Як і С. Гогоцький, значну увагу вчений приділяв особистості вчителя, його педагогічній майстерності та вимагав від нього гуманістичної орієнтації в роботі з дітьми. Гуманністю характеризується і визначена ним мета виховання, котра полягає в гармонійному розвитку всіх сил особистості, коли фізіологічні, естетичні, розумові, моральні та релігійні потреби дитини задоволені повною мірою.

Індивідуальний підхід є невід'ємною складовою частиною гуманної педагогіки. М. Олесницький надавав йому особливого значення у вихованні та в навчанні. Він вважав, що кожен учень має індивідуальні особливості, з якими необхідно рахуватись, і, відповідно, в залежності від індивідуальності кожна дитина повинна по-різному виховуватись. Звертав увагу педагог також на національні особливості учнів, зазначаючи про необхідність національного виховання шляхом вивчення біографій вітчизняних героїв, організації національних свят.

М. Олесницький у своїх працях висвітлює проблему перевантаження дітей у навчанні. Він пояснює, що домашні завдання не повинні забирати все дозвілля дітей. Позакласний час необхідно використовувати не тільки для приготування уроків, а також для дозвілля.

Щастя людини в значній мірі залежить від успішності її соціалізації, тому М. Олесницький звертає окрему увагу на пристосування дітей до соціальної дійсності. Для нього школа є підготовкою і перехідною сходинкою до життя в суспільстві. Педагог рекомендує віддавати дітей в школу, а не організовувати індивідуальне навчання вдома. “Якщо людині призначено жити в суспільстві, то й виховання її має відбуватись в суспільстві (тобто в школі)”.

Найбільшою оригінальністю відзначаються гуманістичні ідеї П. Юркевича. Вони зосереджені в його педагогічній концепції, що основана на «філосовії серця». Гуманність педагогіки П. Юркевича полягає, з одного боку, у вияві в процесі спілкування з дитиною любові, доброти, чуйності, емпатії, а з іншого – в оптимістичній гіпотезі по відношенню до вихованця, а саме: у визнанні основ добра в серці кожної дитини. Учений доводив, що таке ставлення вчителя до учнів створює умови для формування у школярів гуманності як вершини їхньої моральності.

У своїх педагогічних роботах П. Юркевич вимагав індивідуалізації в навчально-виховному процесі, найголовнішою умовою якої є вивчення природи учня. Це вивчення повинно бути ретельним і всебічним, щоб не вважати добре в дитині злим, а досконале — недосконалим. Науковець закликав учителів уважно спостерігати за учнями у процесі їх навчальної та ігрової діяльності. Педагогу необхідно буде “то заохочувати, то вгамовувати душевні пориви, то зосереджувати вихованця, то розважати його, то зігрівати, то охолоджувати його серце і тільки безпосереднє знайомство з індивідуальними властивостями вихованців може керувати ним в цьому випадку”.

П. Юркевич вважав, що педагогічний процес має бути гуманістично орієнтованим. Проте гуманізм Юркевича мав яскравий християнський характер, адже християнська загальнолюдська мораль є фундаментальною засадою, на якій будується педагогічна теорія педагога і філософа.

Для педагогічних робіт М. Маккавейського також притаманна гуманістична спрямованість. Учений стверджував, що істинний гуманізм повинен засновуватись на християнських ідеалах, бо тільки з появою в світі Христа Спасителя «людина починає розуміти всю велич своєї природи. Гідність і значення людини відкривається в ній самій, а не поза нею, оскільки, незалежно від свого становища на землі, вона разом з іншими людьми, своїми братами, має велику ціну в очах Бога». М. Маккавейський активно виступав за дотримання принципу народності у вихованні дітей, закликав не пересаджувати на руський ґрунт методик, запозичених в інших країнах, а зрозуміти душу свого народу, визначити його особливості, і на основі цієї інформації виробити власну систему виховання.

Як бачимо, педагоги Київської духовної академії другої половини ХІХ- початку ХХ століття активно розвивали проблеми гуманної педагогіки, і їхні гуманістичні ідеї мали християнський характер.

Література

1. Гогоцкий Сильвестр. О развитии чувствовательных спосібностей. /Сильвестр Гогоцкий. // Журнал Министерства народного просвещения. - 1855. -№10. -С. 30-51.

2. Олесницкий М. А. Курс педагогики. Руководство для женских институтов и гимназий, для высших женских курсов и для всех, занимающихся воспитанием детей / М. А. Олесницкий. — К., 1885 — 1887. — Вып. 2: теория обучения, — 1885. — 280 с.

3. Олесницкий М. А. Программа лекций по педагогике, преподанных студентам ІІІ курса Киевской духовной акдемии в течении 1889 — 1890 уч. г. / М. А. Олесницкий. // Программы предметов, преподаваемых в акдемии за 1889 — 1890 уч. г. — ЦДІАК України. — Ф. 711. — Оп. 3. — Стр. 1955. — Арк. 129 — 130.

3. Юркевич П. Д. Курс общей педагогики с приложениями. / П. Д. Юркевич. —М.: Типография Грачева, 1869. — 404с..