История / 1. Отечественная История

Клименко В.В.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Випуск товарів широкого вжитку та побутове обслуговування населення промисловою кооперацією в УРСР в 50-х роках ХХ століття

Промислова кооперація в останнє десятиліття свого існування успішно виконувала своє призначення – випуск товарів широкого вжитку, яких потребувало населення. Промислові артілі виробляли понад 350 видів різноманітних товарів, які або зовсім не виготовлялися підприємствами державної торгівлі, або вироблялися у невеликій кількості. Однак, жорстка централізація та регламентація господарського життя перетворила систему промислової кооперації у другорядний елемент механізму народного господарства СРСР. Замість надання безпосередньої допомоги артілям керівники союзів зосередилися на вирішенні чисто економічних питань, слабко уявляючи при цьому потреби колективів артілей.

Та навіть за таких умов промислова кооперація демонструвала свою життєздатність. Про це свідчить поступова стабілізація її фінансового становища. Це було наслідком залучення внесків членів артілей, кількість яких протягом усього періоду існування промкооперації постійно збільшувалася. Деякі артілі могли дозволити собі навіть накопичувати необхідні кошти в у фінансових установах. Промкооперація протягом багатьох років утворила значний фонд довгострокового кредитування, за рахунок якого мала можливості проводити в потрібних розмірах капіталовкладення, зокрема по розширенню, реконструкції та оснащення технікою підприємств побутового обслуговування [1]. А капіталами з фонду довгострокового кредитування промкооперація мала можливість перекривати збитки планово-збиткових підприємств без втрат до бюджету [2]. В результаті проведення необхідних заходів за 1952 р. 19 артілей системи ліквідували збитковість та вийшли на 1 січня 1953 р. з накопиченнями в сумі 218 тис. руб. [3].

Щорічно зростала й продуктивність праці членів артілей. На початку 1950-х рр. в цілому по системі вдалося перевищити довоєнні показники продуктивності праці. Покращилася ситуація із охопленням районів мережею промкооперації. Кращі результати демонстрували артілі по нетоварним галузям, серед них був вищим показник виконання планів.

Промислова кооперація УРСР, як вказував заступник голови правління Укрпромради А. Цоколь у записці до відділу промислових товарів широкого вжитку та продовольчих товарів ЦК КПУ, при завданні збільшити виробництво за п’ятирічку (1950 – 1955 рр.) на 60 %, уже в 1954 р. досягла збільшення виробництва у порівнянні з рівнем виробництва у 1950 р. на 81,8 %. У 1955 р. намічався рівень виробництва у 9,916 млрд. руб., тоді як було виготовлено продукції на 12,450 млрд. руб. [4]. Це становило 208,6 % по відношенню до виробленої продукції у 1950 р. [5]. Тобто лише за п’ять років система подвоїла виробництво. Це означало, що система промкооперації краще за державну промисловість справляється із виконанням виробничих програм та навіть перевиконала п’ятирічний план.

Проте вже з середини 1956 р., після проведення реорганізації промислової кооперації стало помітно погіршення загального стану галузі. Протягом 1950-х рр. кооперативна промисловість продовжувала виконувати своє основне завдання – задоволення потреб населення у найнеобхідніших товарах, в її виробництві їх частка була переважаючою. Хоча траплялися й ускладнення. Так, було відмічене зменшення удільної ваги товарів широкого вжитку по промисловій кооперації УРСР. З 1952 р. з’явилася тенденція до збільшення частки товарів широкого вжитку, хоча, системі так і не вдалося вийти на показники другої половини 1940-х рр.

Працювала система і над покращенням якості виготовленої продукції. Розвивалася мережа побутового обслуговування населення. Більшість майстерень побутового обслуговування зосереджувалася у системі Укрпромради, наприклад, у 1952 р. по Укрпромраді було 8116 майстерень побутового обслуговування населення, по Укоопінраді – 2654, а по Укрліспромраді – лише 251 [6]. Наприклад, у системі Укоопінради станом на 1 січня 1951 р. нараховувалося 3025 майстерень по побутовому обслуговуванню, з яких: по ремонту та індивідуальному пошиву було 468, по ремоту взуття – 757, ремонту металу та виробів з нього – 720, парикмахерськи – 476, фотоательє – 476 [7].

У системи Укрпромради у середині 1950-х рр. здійснювали: ремонт металовиробів, у тому числі ремонт годинників – 367 майстерень; ремонт та індивідуальний пошив одягу – 955, ремонт трикотажу – 22; ремонт галантереї та культтоварів – 71, у тому числі ремонт музикальних інструментів – 35; ремонт побутових меблів – 203; хімчистку – 80, інші види індивідуальних замовлень – 76, інші види побутового ремонту – 74 [8].

Відкривалися й нові майстерні та пункти по побутовим ремонтам та іншим видам індивідуальних замовлень. Проте, в цілому зберігалася тенденція кінця 1940-х рр. до зменшення кількості побутових підприємств та майстерень кооперативних організацій. Їх розміщення відбувалося довільно, без урахування попиту населення. Вже на початку 1950-х рр. й Рада міністрів УРСР відмічала, що кооперативна система з поставленим завданням по побутовому обслуговуванню не справлялася. У 1951 – 1952 рр. мережа по задоволенню побутових потреб населення систематично не виконувала своїх виробничих планів.

Особливо незадовільно здійснювалося обслуговування побутових потреб сільського населення. Проте система працювала, завдяки чому відбувалося, хоча й повільне, але покращення умов життя.

Промислова кооперація дозволяла проявити людині свої творчі здібності, що проявлялося у хвилі новаторства, впровадженні у виробництво нових ідей та методів роботи. З кожним роком зростала кількість винахідників та пропозицій по раціоналізації роботи виробництв.

Таким чином незважаючи на неоднозначне відношення держави до проблем та потреб промкооперації, дана система до кінця 1950-х рр., урізана та деформована до непізнаваності, продовжувала існувати та в деякій мірі компенсувала постійний дефіцит товарів народного споживання. Економічні показники системи промислової кооперації покращувалися, на початку 1950-х рр. система досягла довоєнного рівня та продовжувала зростати. За темпами випуску валової продукції, організації праці промкооперація навіть випереджала галузі державної промисловості, що свідчило про її високий ступінь життєздатності.

Литература:

1. ЦДАГО, ф. 1, оп. 78, спр. 569, Докладные записки, справки, письма обкомов КПУ, Укрпромсовета, артелей – о вопросах организации бытового обслуживания населения г. Киева, о финансировании артелей, 10.01.1958 – 12.12.1958 г. – арк. 44.

2. Там само.

3. ЦДАВО, ф. 4964, оп. 1, спр. 555, Анализ сводного отчета о фінансово-хозяйственной деятельности системы УСКИ за 1952 г. – арк. 33

4. ЦДАГО, ф. 1, оп. 78, спр. 525, Докладные записки обкомов КПУ Укрпромсовета, Укрпромстрахсовета о работе артелей промысловой коопераци УССР, 02.08.1955 – 26.11.1955 г. – арк.. 85

5. . ЦДАВО, ф. 828, оп. 1, спр. 1244, Сводный статистический отчет Укрпромсовета об итогах производственной деятельности за 1950 – 1955 гг.

6. ЦДАГО, ф. 1, оп. 78, спр. 488, Докладные записки легкой промышленности ЦК КПУ Укоопромсовета по бытовому обслуживанию населения в 1953 г. и выпуск товаров широкого потребления, Т. 1., 11.05.1953 – 06.06.1953 г. – арк. 2

7. ЦДАВО, ф 4964, оп. 1, спр. 455, Докладпрезидиума Укоопинсовета за годы первуй послевоенной пятилетки, 1950 г. – арк. 103.

8. ЦДАВО, ф 828, оп. 1, спр. 1097, Сводный годовой статистический отчет Укрпромсовета о бытовом обслуживании населения за 1953 г. – арк.1