История / 1. Отечественная История

Фрондзей Я.Р.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Жіночий рух в Україні: джерела дослідження

наукової проблеми

В 90-ті роки ХХ століття жіночий рух стає невід’ємною частиною життя українського суспільства. Поступове його відродження стимулює подальше зростання інтересу до визначення його ролі в сучасному житті, до його історії, відбувається переосмислення ролі жінки в суспільстві в цілому.

Досить інформативну основу дослідження проблеми розвитку жіночого руху складають офіційні документи, які визначають місце жінки в суспільстві, схвалені світовою спільнотою та прийняті Україною періоду незалежності. Це, зокрема, документи, що визначили місце жінки в системі правових, політичних, соціальних, культурних відносин світової спільноти: Загальна Декларація Прав Людини (1948 р.), Міжнародний пакт про економічні соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.), Декларація соціального розвитку (1986), Конвенція про права дитини (1989 р.), Європейська конвенція про права людини (1950 р.), Європейська суспільна хартія (1961 р.), План дій Першої всесвітньої конференції зі становища жінок (Мехіко, 1970 р.), Конвенція ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” (1979 р.), 2-а, 3-я, всесвітні конференції зі становища жінок (Копенгаген – 1980, Найробі – 1985), „Пекінські стратегії” – матеріали 4-ї Всесвітньої конференції зі становища жінок (1995 р.) тощо. Окремо можна виділити офіційні документи, що визначають становище жінки в незалежній українській державі. Це такі документи, як Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Конституція України.

Заслуговує на увагу ряд нормативно-правових актів, що регулюють окремі аспекти діяльності владних структур щодо вирішення проблем жінок, зокрема, Закони України: „Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р., „Про освіту” від 12 травня 1991 р., „Про соціальне забезпечення” від 5 листопада 1991 р., „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р., „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р., „Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 р., „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р. „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р., „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 р., „Про благодійництво і благодійницькі організації” від 16 вересня 1997 р., „Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок” від 22 жовтня 1999 р., „Декларація про загальні засади державної політики України щодо сім’ї та жінок”, згідно якої держава взяла на себе зобов’язання забезпечувати рівні права та можливості чоловіків і жінок відповідно до основних прав і свобод людини. Крім того існують також підзаконні нормативні акти, такі як: укази Президента України та постанови уряду і парламенту, зокрема Указ Президента України „Про Комітет у справах жінок, материнства і дитинства” від 8 квітня 1995 року, №287, Указ Президента України „Про підвищення соціального статусу жінок в Україні” від 25 квітня 2001 р., №283, постанови Верховної Ради „Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН „Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” від 12 липня 1995 р., №298 тощо. Досить цінна інформація міститься також в інформаційних збірках та бюлетенях державних установ та в державних програмах.

Важливим джерелом є також документи жіночих громадських організацій (програмні заяви, матеріали з’їздів, конференцій, рішення керівних органів тощо), у яких відображено кількісний та соціальний склад вказаних організацій, окреслено мету, завдання, права та обов’язки членів, визначено структуру, форми і методи роботи серед різних верств населення;

Цінну інформацію містять і статистичні матеріали, зокрема статистичний збірник „Діти, жінки та сім’я в Україні”; „Україна в цифрах...”, офіційні видання Міністерства статистики України. Опрацьовано матеріали поточного архіву Державного комітету статистики.

Широко використовується при дослідженні даної проблеми і матеріали періодичної преси та інформаційно-довідкові видання. Серед видань періоду незалежності можна відзначити часописи „Політика і час”, „Віче”, „Вісник української академії державного управління”, „Філософська і соціологічна думка”, „Соціальний захист”; значний масив проблем, пов’язаних з правовим становищем жінок, висвітлює періодичне видання „Право України”. Важливою складовою частиною джерельної бази є також загальноукраїнські суспільно-політичні газети – „Радянська Україна”, „Правда України”, „Голос України”, „Урядовий кур’єр”; нормативні збірники – „Зібрання постанов Уряду України”, „Відомості Верховної Ради України”.

Окремо слід відзначити періодичні видання, які видаються безпосередньо жіночими організаціями. Це, зокрема, такі як „Жіночий світ” (Всеукраїнське товариство ім. О.Теліги), „La Strada-Ukraine” (Ла Страда – Україна), „Вісник Ліги українських жінок” (Всеукраїнська ліга українських жінок), „Гендерні дослідження” (Харківський міський центр гендерних досліджень), „Доктор” (Жіноча громада), „Жінка Придніпров’я” (Дія), „Жінки України” (Всеукраїнська асоціація жінок підприємниць), „Я, ти, ми” (Спілка жінок України), „Діалог різноманітностей” (Київський інформаційно-консультаційний жіночий центр). Власні видання мають не тільки всеукраїнські об’єднання та їх філії, а й регіональні жіночі організації: „Берегиня” (організація „Берегиня” Київської області), „Ваше право” (Тернопільська організація „Відродження нації”), „Вісник руху” (організація „Жінки Приазов’я”), „Я – жінка” (Черкаський жіночий центр) тощо.

Саме видання жіночих організацій містять найбільш повну інформацію про становище жіночого руху на Україні, діяльність організацій жінок та проблеми, які виникають в процесі цієї діяльності.

Значну допомогу у дослідженні надали тематичні збірники документів і матеріалів, інформаційно-довідкові видання державних, партійних та громадських інституцій, наукових закладів та установ.

На особливу увагу заслуговує одна з найповніших і найдокладніших з наукових праць, присвячених становищу жінки в суспільстві, яка містить велику кількість матеріалу про історію жіночого руху, основні проблеми жінок, місце жінки у всіх сферах життєдіяльності: „Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник”.

Сучасний характер проблеми обумовив потребу використання інформаційних ресурсів сайтів мережі Інтернету. Найбільш вагомими для дослідження даної проблеми є сайти всеукраїнських жіночих організацій, політичних партій та владних структур, в сферу діяльності яких входить коло питань щодо становища жінок в українському суспільстві.

Отже, викладене вище дає підстави стверджувати, що з досліджуваної проблеми існує досить репрезентативна джерельна база, яка дозволяє об’єктивно і достовірно досліджувати окреслену наукову проблему, надає дослідникам важливу й корисну інформацію, однак вона недостатньо залучена до наукового обігу, що визначає перспективи подальших наукових здобутків.