К.п.н. Татаринова С.О.
Мелітопольський державний
педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького, Україна
Обґрунтування
педагогічних умов формування логіко-математичних понять у старших дошкільників
Проблема формування у дітей елементарних математичних уявлень і навчання
дошкільників наприкінці ХХ століття вирішувалася у зв’язку з розробкою цілей
навчання дітей узагальнених засобів розумової діяльності, формування у них
уявлень про зв’язки, закономірності та логічні операції з класифікації,
серіації, вимірювання й обчислення засобами ігрової діяльності в умовах
дошкільного навчального закладу (О. Грибанова,
С. Зинкевич, З. Лебедєва, М. Макляк, О. Проскура,
К. Щербакова).
Результати
багатьох досліджень свідчать, що для того, щоб засвоєння понять було свідомим,
осмисленим, а не формальним, треба подбати про створення відповідних
педагогічних умов. Оскільки існують різні тлумачення поняття «педагогічні
умови» в педагогічних дослідженнях, уважаємо за необхідне уточнити його зміст.
У тлумачному словнику української мови зазначається, що умова – це «необхідна
обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утворення чого-небудь або
сприяє чомусь» [1, с. 632]. У філософському розумінні умови визначають зовнішні
обставини, які детермінують виникнення певного явища, результату
цілеспрямованої діяльності [3]. Без наявності таких обставин виникнення
бажаного явища не буде закономірним. Термін «педагогічні» вказує на те, що
означені обставини пов’язані з організацією навчально-виховного процесу, з тим
зовнішнім середовищем, у якому відбувається пізнавальна і навчальна діяльність
дітей, спрямована на формування в них певних знань, умінь і навичок тощо.
Отже,
педагогічні умови ми визначаємо як особливості організації навчально-виховного
процесу, що детермінують результати виховання, освіти та розвитку дитини,
об’єктивно забезпечують можливість їх досягнення.
У нашому
розумінні, яке спирається на філософське тлумачення поняття «умови»,
педагогічні умови не належать до внутрішнього світу дитини і не визначають її внутрішній
психологічний стан. За своєю природою педагогічна реальність – це особливе
середовище, в якому відбуваються співпраця і взаємодія вихователя та дітей;
перенести її будь-яким способом у внутрішній світ дитини об’єктивно неможливо.
З цього боку поняття «внутрішні педагогічні умови», яке досить часто
використовується в науково-педагогічних дослідженнях, є недостатньо коректним.
Педагогічні
умови, що утворюють зовнішнє середовище в організації навчальної і пізнавальної
діяльності дітей та визначають її результати, базуються на закономірностях їх
внутрішнього психічного розвитку. Це потреба дитини у пізнанні оточуючого
світу, рівень її актуального і потенційного інтелектуального та фізичного
розвитку; домінування певних пізнавальних мотивів діяльності, які є показниками
усвідомлення дитиною себе як особистості, прагнення до вдосконалення власних
знань, умінь, навичок тощо. Єдність зовнішніх педагогічних умов і внутрішніх
факторів – це рушійна сила розвитку особистості в будь-якому педагогічному
процесі, і їх врахування є обов’язковим у створенні сприятливого освітнього
середовища на всіх етапах навчання, розвитку і виховання дитини.
При визначенні й обґрунтуванні наведених умов ми виходили з положень
психології діяльності та психологічних засад усвідомленого навчання, що подані
в працях О. Леонтьєва. Згідно з цими положеннями, зміна об’єкта діяльності
закономірно спричиняє зміну самого суб’єкта, тобто розвиток і зміна якісних
характеристик діяльності протікає як розвиток і зміна якісних характеристик її суб’єкта.
При цьому джерелом розвитку виступають протиріччя між суб’єктом та об’єктом,
які розв’язуються засобами діяльності завдяки цілеспрямованій і свідомо
організованій активності суб’єкта, в якій він виявляє своє ставлення до
об’єкта, розуміння його практичної цінності. Зважаючи на це, першою
педагогічною умовою формування у старших дошкільників логіко-математичних
понять виділено відображення у змісті навчання логічних дій підведення під
математичне поняття як предмета цілеспрямованої пізнавальної діяльності дитини.
У визначенні наступної педагогічної умови ми виходили з того, що в
дошкільному віці мислення, яке супроводжує пізнавальну діяльність дитини, має
суттєві особливості. На відміну від дорослої людини, пізнавальна діяльність
якої забезпечується мисленням переважно в понятійній формі, засобами
абстрактно-логічного мислення, дитина пізнає і мислить здебільшого в
предметно-маніпулятивній та наочній формах, лише поступово, за допомогою
дорослого, узагальнюючи свій досвід у певних уявленнях і поняттях
(О. Кудрявцева, Г. Люблінська, Л. Обухова та ін.).
Повсякденна
практика дошкільної освіти й експериментальні дослідження психологів довели, що
конкретна образність мислення дошкільника не виключає деяких простих форм
міркувань і умовиводів, які мають місце навіть у дітей 3-4-річного віку. Проте,
на думку дослідників (Є. Кабанова-Меллєр, Г. Люблінська,
О. Савченко), поняття можна вважати сформованим не тоді, коли дитина може
вільно оперувати ним, а коли воно, як узагальнене відображення дійсності,
зростає в її свідомості в обсязі і поглиблюється за ступенем практичного
використання. Відомо, що процес формування понять починається з чуттєвого
пізнання – відчуття, сприймання, уявлення. В основу цих психологічних процесів,
характерних для чуттєвого пізнання дійсності, покладена діяльність першої
сигнальної системи. Означений ступінь пізнання починається з відчуття як
«відображення окремих властивостей предметів і явищ унаслідок їх
безпосереднього впливу на органи чуття людини» [2, с. 181]. З огляду на
це, педагогічною умовою, необхідною для формування логіко-математичних понять у
старших дошкільників, стало поетапне опрацювання логіки математичного
узагальнення предметів у предметно-практичних, наочно-образних і
абстрактно-логічних діях.
Третя умова випливає з того, що поняття, які формуються за типом життєвих,
передбачають наявність певного досвіду дитини, що забезпечує їй необхідний
рівень узагальнення. На відміну від життєвих, у формуванні наукових понять –
головну роль відіграє зовнішній активний вплив на дитину з боку дорослого, який
має вербальний характер і за своїм змістом є готовим узагальненням. Готові
узагальнення позбавляють необхідності включати в освітній процес дитини велику
кількість прикладів дій з предметами. Відтворення визначення певного поняття не
забезпечує уміння його вільного і доцільного використання у практичних діях.
Усвідомлення й осмислення воно набуває у самостійній пізнавальній
предметно-практичній діяльності дитини старшого дошкільного віку. Отже, третю
умову формування логіко-математичних понять склало набуття дитиною
індивідуального практичного досвіду експериментування з множиною предметів.
Визначені аналітичним шляхом педагогічні умови
формування логіко-математичних понять у старших дошкільників в процесі
пізнавальної діяльності, на жаль, не використовуються у практиці організації
навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах України. Задля
доведення їхньої ефективності, достатності і надійності було проаналізовано
низку наукових і методичних джерел. Здійснене дослідження не вичерпує всіх
аспектів порушеної проблеми і є перспективним напрямом для забезпечення
наступності в роботі дошкільної і початкової ланок освіти.
Література: