Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Дудоладова А.В.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Україна

Аналіз результатів експерименту з формування емоційної культури майбутніх перекладачів

ХХІ століття несе із собою трансформаційні процеси та ставить нові завдання в інформаційному просторі. Завдяки посиленню міжнародних контактів та масовій інформації роль перекладу в житті людства невпинно зростає. Спостерігаються зміни у вимогах до професійної діяльності перекладачів, а також їхньої фахової підготовки.

Необхідно зазначити, що професія перекладача відноситься до професій типу «людина-людина» та зазнає значних змін у зв’язку з інтеграційними процесами у світі. Адже становлення фахівця у таких професіях вимагає акцентуації психологічних та психофізіологічних аспектів підготовки та повинне спиратися на цілісну систему психолого-педагогічного забезпечення всіх етапів становлення перекладача (від етапу професійної орієнтації до етапу вищих професійних досягнень). Адже емоційна сфера – це чуттєва, пристрасна сфера психіки, в якій виникають і живуть емоційні феномени: емоції та почуття індивіда, емоційні реакції, емоційні властивості та стани. [1, с. 239-240].

Успішність професійної діяльності перекладача, яка пов’язана з постійним спілкуванням у складних робочих ситуаціях, залежить не тільки від якості отриманих знань, але й також від особистісних якостей, що не завжди стають об’єктом уваги в навчально-виховному процесі. Одним із найнеобхідніших особистісних надбань перекладача, на нашу думку, є емоційна культура, яку ми визнаємо як частину базової культури та вслід за Г. Потиліко визначаємо розвинена здатність особистості до співпереживання, співчуття, чуттєвість до душевного стану іншої людини та правильна реакція на цей стан. Емоційна культура – найважливіша складова загальної культури спілкування для розвитку особистості [2, с. 16].

Зважаючи на глобалізаційні процеси сьогодення сучасному перекладачеві необхідно вміти орієнтуватися в складному професійному середовищі, працювати на міжнародних ринках, тому нагальною є потреба у сформованій емоційній культури студентів-перекладачів, як передумови їх особистісного та професійного розвитку. На тлі таких освітніх перетворень професія перекладача також вимагає переосмислення пріоритетів підготовки своїх фахівців, а саме змін в організації навчального процесу у вищій школі. Вища освіта, на думку О. Тітар, вища освіта – це, з одного боку, система підготовки фахівців вищої кваліфікації для усіх сфер народного господарства, культури, суспільства в цілому, з іншого, це сукупність систематизованих знань, практичних навичок (професійний рівень) та творчих, аналітичних, моральних здібностей, що дозволяють вирішувати теоретичні та практичні завдання з урахуванням сучасних суспільних потреб [3, с. 34].

Одним з першочергових завдань, які постають перед сучасним педагогом, є спрямування фахової підготовки перекладачів та формування їхньої емоційної культури з проекцією на результат у майбутньому. Тому для перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент.

Після аналізу нормативно-правової бази експериментальних навчальних закладів, було виявлено рівні сформованості емоційної культури серед студентів, а також уточнено критерії та показники сформованості досліджуваного феномену. Зазначимо, що на констатувальному етапі експерименту було проведено анкетування студентів-перекладачів, під час якого було виявлено розуміння та відношення студентів до емоційної культури, за допомогою відповідей на низку питань, серед них: «Як ви розумієте емоційну культуру сучасного перекладача?» і таке інше.

Результати констатуючого етапу експериментальної роботи підтверджують актуальність обраної нами проблеми дослідження, обумовленої потребами сучасної перекладацької практики, а також виявляють суперечності, які мають місце у процесі фахової підготовки майбутніх перекладачів.

Проаналізувавши результати експерименту, ми дійшли висновку, що серед рівнів сформованості можна виділити високий, середній, достатній та низький рівні, кожен з яких мав свої показники та характеристики, які відбивали ступінь засвоєння теоретичного матеріалу та силу вмінь та навичок з володіння емоційною культурою.

Література:

1. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч. посібник/ Т.С. Кириленко. – К.: Либідь, 2007. – 256 с.

2. Потылико Г.П. Культура общения и личность / Г.П. Потілико. – К.: «Знання» УССР, 1984. – 32 с.

3. Тітар О. Чи відповідає зміст вищої освіти пріоритетам розвитку України? / О. Тітар // Європейська і євроатлантична інтеграція крізь призму якості життя. Тези доповідей учасників публічних заходів. – Х.: ВД «Райдер», 2006. – 96 с.