Чурсіна Л.В.

Національна юридична академія імені Я. Мудрого (Харків)

НАВЧАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

Навчання іноземної мови як багатоступінчастої складної системи у професійному вимірі включає активне освоєння студентами такого лексичного прошарку, яким є юридична фразеологія. На значеннєвому рівні фразеологічні юридичні терміни мають у ряді випадків синонімічні відповідники у загальновживаній мові, або (що є більш поширеним) перифрастичні вирази, що тлумачать значення відповідного юридичного фразеологізму. При перекладі іншомовних юридичних текстів, а також правової технічної документації з однієї мови на іншу враховують наявність національного відповідника, або перекладають фразеологічні одиниці описово і шляхом калькування. У такому разі важить безперечно висхідний рівень оволодіння студентами юридичних спеціальностей загальної іноземної мови, що є базовим критерієм при вивченні професійно зорієнтованої іноземної мови, зокрема її фразеологічного прошарку.

Як відомо, фразеологічна одиниця не утворюється у ході мовленнєвої комунікації, а є сталим виразом, тобто заздалегідь «готовим» до вжитку на момент спілкування. Така одиниця входить до корпусу професійних жаргонізмів за відповідним фахом і властива субмові певної професійної групи. Саме терміни французького юридичного фразеологічного вокабуляра та методика їх навчання й є предметом дослідження у цій науковій розвідці.

Юридична мова – це особлива мова вже сама по собі в певному мовному середовищі. Ті, що нею володіють, вирізняються на фоні інших, і є фахівцями у цій галузі. За нарочитою легкістю володіння стоять роки напруженої праці в студентській аудиторії й професійної практики. Якщо мова йде про вивчення іноземної мови за спеціальністю, то можна зрозуміти всі ті складнощі, які супроводжують процес навчання й освоєння, зокрема що стосується питання засвоєння фразеологічного пласту іноземної юридичної мови.

Мовознавці-теоретики в галузі термінології і перекладачі-практики сходяться на думці, що фразеологічна термінологія є невід’ємною складовою текстів фахового спрямування, наприклад юридичних документів і ділової кореспонденції в юриспруденції [ цит. по 2]. Переклад подібних матеріалів потребує дотримання відповідних стильових ознак правової літератури, а відтак і правової культури, що є не менш важливим.

Отже, у навчанні іншомовної юридичної фразеології, в тому числі й французької, слід зробити насамперед особливий акцент на важливості базового рівня мовної підготовки студента, оскільки реалізація значення фразеологічної одиниці відбувається у певному контексті. З огляду на специфіку структури та образного переосмислення значення фразеологізму, надзвичайно важливим є врахування в якому оточенні слів той чи інший фразеологізм вживається. Від цього залежить якість та адекватність його перекладу з однієї мови на іншу. Концепти, як правило, у різних мовах є подібними, але не тотожними. Так, право відбиває всі еволюційні процеси, що відбуваються у суспільстві. Реалії, починаючи з геополітичної ситуації тієї чи іншої країни, у більшості випадків не співпадають. До того ж культурна складова є також невід’ємною частиною юридичної фразеології. Звідси випливає, що переклад юридичної фразеології є складним завданням і вимагає фахової підготовки як у галузі права, так і з іноземної мови, зокрема французької. Беручи до уваги ідіоматичність виразу, в нагоді стають не лише міцні знання іноземної мови, але й тверді знання з суміжних фахових дисциплін, а також фонові знання з цілого ряду інших, непрофільних предметів.

Як показує викладацька практика, у подальшому особливої ваги набуває не лише розуміння й прогнозування значення фразеологізму, вжитому в іншому контексті, але й подальше його вживання у ході професійного спілкування. Простежуються певні труднощі у тому плані, що слід відтворювати при спілкуванні фразеологічні одиниці у повному обсязі і певному порядку і жодним чином не переставляти його структурні компоненти, що в протилежному випадку може призвести до часткового, або повного непорозуміння серед співбесідників.

Доволі часто в юридичній літературі можна відшукати двомовні фразеологічні аналоги,тобто часткові відповідники, що збігаються за змістом і образною основою: пор. le vide juridique / юридична прогалина, la taxe sur la valeur ajoutée / податок на додану вартість, engager la poursuite / притягувати до відповідальності. У ході перекладу, коли ми переходимо від однієї системи мови до іншої, виникає низка сумнівів щодо підбору фразеологічного відповідника, тобто еквівалентної фразеологічної одиниці в іншій мові, що максимально наближена по значенню до мови-оригіналу. У разі відсутності фразеологічного іншомовного аналога, або фразеологічного еквівалента (прямого відповідника): пор. avoir le droit à / мати право на, le droit objectif / об’єктивне право, la personne physique / фізична особа широко використовують перифрази для опису значення того чи іншого фразеологічного виразу: la Haute Cour de Justice / Вищий суд (у Франції цей суд розглядає справи про злочини, скоєні вищими посадовими особами). Мають місце і фразеологічні кальки : exercer le contrôle / здійснювати контроль. Звісно, що далеко не завжди можна підібрати в мові, на яку здійснюється переклад, фразеологізовані лексичні одиниці. Натомість можна вжити відповідний юридичний термін: le droit moral / особисте немайнове право.

У сучасній вітчизняній і зарубіжній мовознавчій літературі не існує загальноприйнятого визначення фразеологічної одиниці, як і чіткого розмежування між терміном і фразеологізмом. Найбільш прийнятним уявляється функціональний підхід, згідно якого основною функцією терміну є номінативна функція, тимчасом як фразеологізм характеризується переважно функцією переосмислення, семантичного перетворення, що приводить до втрати самостійності вільно синтаксичними компонентами. Інакше кажучи компоненти вільно сформованого висловлювання стають нерозкладними і включають при цьому термін до свого складу як головний структурний компонент.

Елізабет Лаво-Олеон і Франсіс Гросман у своїй праці зазначають три параметри, за якими можна визначити фразеологічну одиницю: 1) перетворення, або переосмислення і перенос значення, що надає опис і характеристику поняттю, не називаючи його при цьому, а відтворюючи його глибинний зміст; 2) нерозкладність, що передає ступінь семантичної чи синтаксичної спаяності компонентів фразеологічної одиниці; 3) сфера вжитку, коли фразеологізм вирізняється супутніми стилістичними маркерами, котрі сигналізують про певний стереотип ментальності і приналежність до певної професійної сфери [5].

За структурою і складом компонентів фразеологічні одиниці є різноманітними і в ряді випадків мають свою специфіку: опущення артикля, відповідний порядок розміщення структурних компонентів і недопустимість їхньої перестановки, приналежність базового компонента до певної категорії (іменник, дієслово, прикметник, прислівник) тощо. Таким чином, вивчення фразеологічних одиниць тісно пов’язано з лексико-граматичним аспектом навчання іноземної мови. Особливе місце посідають юридичні поговірки – силогізми, що являють собою речення на зразок: Nul n’est censé ignorer la loi / Не знаючи закону, ніхто не звільняється від відповідальності; Pas de société sans loi, ni de la loi sans société / Не існує суспільства без закону і закону без суспільства. Фразеологізми й силогізми емоційно забарвлюють мову юриста і є неперевершеними засобами аргументації, що так важливо в професії юриста.

Останнім часом французька методична школа має багато напрацювань, що є результатом появи словників, навчальних посібників, сайтів, які стають у нагоді при підготовці до занять викладачів французької мови (юридичної). Навіть з’являються нові галузі лінгвістичної науки як jurilinguistique, предметом якої є вивчення мовних знаків, що вживаються в юридичних текстах. Той, хто цим займається, називається jurilinguiste.

Отже, для студента юридичного факультету, котрий бажає вдосконалювати знання і підвищувати рівень володіння іноземною мовою, на просунутому етапі можна рекомендувати використовувати на заняттях автохтонні підручники, розроблені фахівцями своєї справи – юристами з лінгвістичною підготовкою (jurislinguistes) [1, 3 - 5]. .

Так, підручник з французької мови для юристів за редакцією Мішеля Суанє [6] охоплює тематику основних галузей права і містить багато вправ і завдань на активне засвоєння юридичної термінології, в тому числі й юридичного фразеологічного вокабуляра. Наприкінці кожного розділу студентам пропонується підшукати до загальновживаних у мові виразів відповідні вирази ділової юридичної фразеології (phraséologie administrative).

Викладач може запропонувати цілу низку актуальних тем для написання есе, а також обговорення в руслі дискусій на заняттях для закріплення фразеологічних одиниць.

У підсумку зазначимо, що переклад юридичних текстів взагалі й юридичної фразеології зокрема передбачає комплексне опрацювання юридичного текстового матеріалу щодо змісту і щодо вжитої фразеологічної термінології, що становить замкнутий мікроконтекст з різним ступенем спаяності і поєднання його компонентів.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Elena de la Fluente. Les enjeux de l’enseignement de la traduction juridique. http://www.tradulex.org/Actes2000/delafluente.

2.Nina Cuciuc. Stratégies didactiques pour l’enseignement du français juridique. http://icfi.ulim.md/ro/publicatii/files/intertaxt3408/Intertext-3-4-2008-170-0

3.Dechamps C. Enseignement/apprentissage des collocations d’une langue de spécialité à un public allophone : l’exemple de la langue juridique www.initerm.net/public/.../colloque/Christina Dechamps.pdf

4. Eliane Damette. Didactique du français juridique. P. : L’Harmattan, 2007, p. 193-207

5. Elisabeth Lavault-Olléon et Francis Grossmann. Langue du droit et harmonisation terminologique multilingue : l’exemple de LexALP http://lidil.revues.org/index2776.html

6. Michel Soignet. Le français juridique: droit – administration – affaires. P. : Hachette ,2003.- 127 p.