Біологічні науки

Легостаєва Т. В., Чередник А.А.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Вплив регуляторів росту на процеси укорінення живців верби білої

Загальне забруднення навколишнього середовища в результаті антропо­генного впливу зроби­ли проблему адаптації та стійкості рослин однією з головних у фізіології рослин. Тому для зняття дії факторів стресору, як природного так і антропогенного походження, для отримання екологічно чистої продукції, для покращання процесів інтродукції нових корисних для господарства видів рослин і відновлення лісонасаджень, що складаються із зональної рослинності, є доцільним використання регуляторів росту рослин. Ці речовини мають властивості адаптогенів, тобто нівелюють шкідливий вплив екзогенних факторів.

Метою даної роботи було встановити, як впливають регулятори росту на процеси коренеутворення рослин верби білої (Salix alba L.) у нормальних і стресових умовах, викликаних дією іонів хлорної кислоти.

          Наукова новизна даної роботи полягає у дослідженні безпосереднього впливу Cl – йону, який є найбільш поширеним в ґрунтах  степів України; у використанні укорінювачів для пришвидшення формування кореневої системи у зональних деревних рослин на прикладі верби білої, оптимізації процесів адаптації рослин і, як слідство, підвищення стійкості рослин до жорстких стресових умов.

У проведеному модельному експерименті розглянуто процеси формування кореневої системи живців верби білої під дією рекомендованих  для використання в Україні регуляторів росту як в нормальних умовах так і стресових, обумовлених присутністю хлорид-йона.

Проведені дослідження показали, що вплив укорінювачів на кількість коренів сприяв підвищенню значень даного параметру відносно контролю 1. При цьому треба відмітити, що дія чаркору більш ніж вдвічі підвищувала кількість коренів відносно загального контролю. Показники інших регуляторів росту рослин таких як гумісол та гетероауксин недостовірно відрізнялися від контрольних значень.

Вплив розчину НСl з рН3 на кількість коренів майже на 20% перевищував контрольні значення. У варіантах з використанням розчину НСl при дії укорінювачів в межах даної групи (рН3) спостерігалося достовірне зниження кількості коренів у дослідних особин, оброблених гумісолом і ІОК. При цьому мінімальне значення даного параметру у групі рослин, зафіксовано при дії розчину НСl з рН3 і гетероауксину. Ця взаємодія майже на 90% знизила кількість коренів у дослідних живців верби білої відносно контролю 2.

Отримані експериментальні дані дозволяють зазначити, що дія укорінювачів достовірно підвищувала довжину коренів у дослідних особин відносно контролю 1. Але виключенням з цього є чаркор, дія якого сприяла значному зниженню значень довжин коренів від загального контролю. Це можна пояснити достатньою присутністю цитокінінів у складі даного препарату.

Вплив іонів хлороводневої кислоти на 70% зменшував довжину коренів живців верби відносно загального контролю. У варіантах з використанням розчину НСl під дією укорінювачів в межах даної групи (рН3) спостерігалося суттєве підвищення довжин коренів у дослідних рослин відносно контролю 2. Дослідами показано, що найсуттєвіший вплив на довжину коренів у даному експерименті мав гетероауксин, як у нормальних так і стресових умовах.

        Проведені дослідження показали, що вплив регуляторів росту у більшості випадків підвищував масу коренів у дослідних живців відносно контрольних значень. Але на відміну від інших регуляторів росту,  дія яких недостовірно підвищувала даний показник, чаркор більш ніж на 60% збільшив масу коренів відносно контролю 1.

Вплив іонів хлороводневої кислоти на 75% зменшував масу коренів у живців верби відносно загального контролю. Сумісна дія розчину НСl і укорінювачів в межах даної групи (рН3) достовірно підвищувала даний показник. При цьому максимальне значення спостерігалося при сумісній дії на рослини чаркору та розчину НСl. Ця взаємодія більш ніж в чотири рази перевищила контрольні значення маси коренів в межах даної групи (рН3).

         Обробка отриманих експериментальних даних свідчить, що у більшості випадків регулятори росту рослин достовірно підвищували об’єм коренів відносно загального контролю. Чаркор сприяв максимальному підвищенню значень даного параметру більш ніж на 60% від загального контролю. Дія гумісолу недостовірно відрізнялась від контрольних значень.

  Вплив іонів хлороводневої кислоти суттєво знижував даний показник відносно загального контролю. У варіантах з використанням розчину кислоти при дії укорінювачів в межах даної групи (рН3) спостерігалося достовірне збільшення об’єму коренів. При цьому найбільше значення зафіксовано у варіанті з чаркором, яке максимально наближалось до контролю 2.

Треба відмітити, що за попередніми даними у дослідженнях кількості коренів та їх маси  найбільші результати також зафіксовані при дії  чаркору. Це свідчіть про те, що цей регулятор росту рослин найкраще вплинув на кореневу систему дослідних живців.

Дослідження адсорбуючої поверхні коренів живців верби білої  в умовах модельного досліду показали, що дія гетероауксину і чаркору в нормальних умовах сприяла значному зниженню значень даного параметру порівняно з загальним контролем. Вплив на процеси укорінення гумісолу, навпаки, провокував ріст площі адсорбуючої поверхні в три рази порівняно з контрольними значеннями.

Синергетична дія гумісолу і, особливо, гетероауксину і хлорид-йонів значно підвищувала значення питомої адсорбуючої поверхні коренів живців верби білої відносно контролю 2. Дія чаркору на рослини, що знаходилися в стресових умовах, повертала значення питомої адсорбуючої поверхні до значень загального контролю.