ГАРМАШ А.С., ст. гр. ДІ-07-1,

ЛЕОНІДОВ І.Л., к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ В УКРАЇНІ: СТРАТЕГІЯ, РЕГУЛЮВАННЯ

ХХ сторіччя - змінює індустріальну економіку, на економіку що базується на знаннях. Її тенденцією є підвищення в структурі світового валового продукту частки інтелектуального продукту, людського капіталу. Ключовий рушій економіки знань, що забезпечує нові можливості зростання добробуту людей, характеризує соціодинамічний мультиплікатор примноження національного багатства з використанням на виробництві накопиченого науково-технічного потенціалу. У відповідності з концепцією соціодинаміки такий мультиплікатор визначається взаємодією трьох складових: приростом знань; досягненням науково-технічним і технологічним прогресом; якістю інституціональних умов.

Інтелектуальній продукт здатний стати потужним фактором економічного зростання, однак при цьому не завжди забезпечує позитивний результат (наприклад, коли приріст знань не знаходить зацікавленого споживача).

Перш ніж результати наукової діяльності перетворяться в інтелектуальній продукт і стануть ресурсом для розвитку, вони переживають початкову стадію свого існування в умовах індустріальної економіки. В межах останньої виробництво зазначених продуктів потребує інвестицій з боку держави, повернення яких прискорюється ефектом соціодинамічного мультиплікатора. Важливу роль в таких інноваційних перетвореннях відіграє держава, в частині проведення нею стратегії розвитку економіки знань. Її завданням є створення рівних умов інвестування до галузей в яких створюються інтелектуальний продукт, поліпшення структури джерел економіки знань, створення філіалів крупних іноземних фірм, що спроможні розповсюджувати економічні знання, зниження податкового тягарю тощо.

Цільовий рівень такої стратегії відображає обмеженість спрямованості вектору ув’язки економічних інтересів власників за традиційним призначенням їх носіїв, напрямом суспільно-підприємницької діяльності, його мотивами, межами альтернатив економічного розвитку в економіці знань.

На забезпечуючому рівні визначаються форми залучення іноземних інновацій у інтелектуальний розвиток складових економіки знань у поєднанні з безкоштовною допомогою, передачею інформаційні технологій з використанням вітчизняної сировини, поєднання нових робочих місць, задоволення потреб внутрішнього ринку та розширення експортних можливостей України тощо.

Координуючий рівень стратегії представлений розробкою правил відбору способів поєднання засобів досягнення стратегічних цілей з погляду, насамперед, ефективності.

Для активізації виробництва інтелектуального продукту потрібно поетапно наближатись до рівня фінансування провідних країн. Подібні заходи покликані переорієнтувати інвестиційні ресурси до галузей, що виробляють високотехнологічну, інтелектуальну продукцію п’ятого (наприклад, мікроелектроніку, біотехнологію, генну інженерію) та шостого (нано – інформаційні технології) технологічних укладів.

В Україні доцільно спрямувати реформи на: становлення сприятливих умов для інвесторів у сфері створення інтелектуальних продуктів; формування ефективної стимулюючої системи оподаткування; стабілізацію політичної ситуації тощо.

Це спрямує способи державного стимулювання економіки знань на вітчизняному ринку інтелектуального продукту; приток іноземного підприємницького капіталу; підтримку виробника інтелектуального продукту; зменшення державного втручання та тиску на приватний сектор; підготовку, навчання персоналу; контролю за дотриманням авторських прав; розподіл інвестицій між техніко-технологічними, соціальними, економічними видами інновацій та інше.

Заходи громадського регулювання сприятимуть залученню інновацій у економіку знань шляхом інформування про діяльність національного виробника інтелектуального продукту, проведенням відповідних рейтингів тощо.