Экономические науки/3.Финансовые отношения

Рамський Андрій Юрійович

Київський Національний університет технологій та дизайну

МЕХАНІЗМ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ В ІНВЕСТИЦІЇ

В сучасних умовах гуманізації, інтелектуалізації, соціалізації суспільного життя та глобалізації економічних процесів особливо актуальним є залучення в економіку України фінансових ресурсів, а заощадження населення являють собою одне з їх найбільших джерел. Тому розробка механізмів і забезпечення ефективного залучення таких коштів є важливим завданням економічного зростання.

Заощадження населення є одним із джерел фінансування, що має вплив на обсяги та динаміку інвестицій у реальний сектор економіки. Для вивчення проблеми залучення заощаджень населення до інвестиційних процесів необхідно розглянути фактори, що впливають на формування заощаджень та процес їх трансформації в інвестиційні ресурси. Найважливішими факторами є державна політика, економічна та демографічна ситуації і злагоджена робота банківської та небанківської фінансової системи як інвестиційного посередника.

В Україні проблема залучення коштів населення в економіку має загальнодержавне значення. Останнім часом вітчизняні підприємства та установи корпоративного сектора, особливо найактивніші фінансові посередники - банки, все частіше звертаються за додатковими ресурсами до зовнішніх ринків, чому, безперечно, сприяє активний розвиток глобалізаційних процесів у фінансовій сфері та інтеграція України до світових фінансових ринків. Однак такі запозичення суттєво збільшують частку боргів банківських установ і нефінансових корпорацій у структурі валового зовнішнього боргу держави, а тому можуть містити значні ризики з точки зору посилення залежності вітчизняного фінансового сектора від іноземного капіталу, бути джерелом загрози різких змін у кон'юнктурі зовнішніх фінансових ринків чи навіть обумовлювати дію негативних наслідків світових фінансових криз.

Отже, основну роль у фінансуванні різноманітних проектів мають відігравати внутрішні джерела коштів, до яких належать і заощадження населення. Формування стабільних джерел заощаджень, що забезпечують фінансування інвестицій, є неодмінною умовою здійснення капіталовкладень. У зв'язку з цим заощадженням населення потрібно приділяти не меншу увагу, ніж інвестиціям.

Для трансформації заощаджень населення в інвестиції необхідний відповідний механізм. У сучасній економіці таким механізмом служить фінансовий ринок.

Процес перетворення заощаджень населення в реальні інвестиції включає два послідовні етапи:

1) залучення заощаджень населення в джерела інвестицій - трансформація заощаджених засобів в такі активи, за допомогою яких вони можуть бути залучені в інвестиційний процес. Такими є фінансові активи - депозит, цінні папери, страхові договори (по страхуванню життя), а також частково позики видані і засоби, передані в довірче управління. В більшості випадків це організовані заощадження. Ці вкладення, по-перше, можуть носити коротко -, середньо - і довгостроковий характер, по-друге, носять або пайовий (акції) або борговий характер (облігації, ощадні сертифікати та ін.), по-третє, відшкодовуються як через механізм отримання доходу (наприклад, дивіденд, відсоток, прибуток, ануїтет тощо), так і через механізм їх зворотного продажу.

Поза увагою залишилися готівкові заощадження, які можуть бути використані як джерела інвестицій. Таким чином, серед грошових заощаджень населення основним потенційним джерелом інвестиційних ресурсів є грошові заощадження, які утілюються як в національній, так і в іноземній валюті. Проте слід зазначити, що таким резервом є не всі готівкові заощадження, а тільки наявна їх частина, супутні ж заощадження обслуговують іншу сферу - сферу обігу, будучи частиною своєрідного оборотного фонду населення. Схожа ситуація складається і з депозитами у сфері банківських рахунків і вкладів до запитання. Засоби, що знаходяться там, також можна розділити на самостійні і супутні заощадження, але, враховуючи знаходження їх в кредитній організації, вони вже є залученими в джерела інвестицій в економіці.

З вищевикладеного виходить, що для перетворення цього потенційного інвестиційного резерву грошових заощаджень населення на реальний інвестиційний ресурс необхідно перетворити наявні заощадження на ті ж депозити, цінні папери, договори страхування, а також в позики і в засоби видані, передані в довірче управління;

2) використання заощаджень населення як джерела інвестицій - вкладення заощаджених засобів, акумульованих за допомогою вищезгаданих фінансових активів в реальні активи, капітал (основний і оборотний) підприємств або індивідуальних підприємців або в капітальні активи некомерційного характеру (наприклад, житлове будівництво). Такі вкладення, по-перше, носять, як правило, довгостроковий характер, по-друге, ваблять, як правило, отриманням права власності на відповідну частину капіталу економічного суб'єкта (наприклад, частка в статутному капіталі підприємства), по-третє, відшкодовуються, як правило, через механізм отримання доходу і без повернення самих вкладених засобів (наприклад, через відсоток, прибуток тощо).

Проте не завжди другому етапу повинен передувати перший. Можливі ситуації, коли готівкові заощадження можуть відразу перетворитися на вищезгадані реальні активи без посередництва фінансових активів (наприклад, вкладення в основний капітал підприємства, в житлове будівництво тощо).

Таким чином, можна виділити дві основні проблеми інвестиційного використання заощаджень населення (по числу розглянутих етапів): як привернути заощадження населення в джерела інвестицій і як ефективно використовувати їх в економіці країни.

Список використаних джерел

1. Рисін В.В. Механізми залучення заощаджень населення кредитними установами України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг та кредит» / В.В. Рисін. – Львів, 2004. – 238 с.

2. Розвиток фінансового сектора та економічне зростання: Монографія / НАН України, Ін-т економіки. ред. кол.: А.І. Даниленко (відп. ред.) та інш. – Київ, 2001. – 238 с.

3. Шляхи підвищення ролі грошових коштів населення у формуванні ресурсної бази комерційних банків України: Наукова доповідь/ Авт. колект. З.Г.Ватаманюк, Н.В.Дорофєєва, А.М.Мороз, М.І.Савлук. – Львів: ЛБІ НБУ, 2001.-67с.